1. Типи організації суспільного господарства. Товарне виробництво.

Людство протягом усієї своєї історії знало дві форми суспільного виробництва - натуральну і товарну. Перша панувала в усіх докапілістичних формаціях. Друга, зародившись ще в період розвитку первісного ладу, існує й сьогодні і є визначальною формою виробництва в усіх індустріально розвинутих країнах.

Тип господарювання, за яким продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробництва, споживання всередині господарства, де вони вироблені, називаються натуральним.

І сьогодні певною мірою елементи натурального господарства мають місце в різних країнах, зокрема в Україні.

Тип господарювання при якому продукти праці виробляються відокремленими господарюючими суб'єктами не для власних, а для суспільних потреб, які визначаються ринком, називається товарним.

Товарні відносини формуються на основі об'єктивних процесів розвитку виробництва, його матеріально-речових і особистих факторів.

Умови виникнення товарного виробництва

1. Суспільний поділ праці та спеціалізація виробництва, які

призводять до спеціалізації виробництв на виготовлені окремих видів продукції або на певній виробничій діяльності. Це робить можливим і необхідним обмін між виробниками, що спеціалізуються на певному виробництві.

2. Обмеженість сукупних виробничих ресурсів і матеріальних благ, що споживаються, їх відносна рідкість.

3. Економічна відокремленість виробників, яка виявляється у власності останніх на продукти праці, що стають товарами.

Товарне виробництво, що виникло ще 7 - 8 тис. років тому, зберігається і є ефективним сьогодні і має такі визначальні риси:

• продукт праці набуває форми товару;

• обмін товарів відбувається на основі еквівалентності виробничих витрат (через купівлю - продаж). Суспільство визнає товар як такий, що задовольняє його потребу на ринку після того, як його хтось купив. Інакше кажучи, товарна форма зв'язків є не прямою і безпосередньою, а опосередкована ринком форма зв'язків;

• використання грошей як посередника обміну;

• наявність конкуренції;

• вільне ціноутворення;

• стихійність розвитку як форма саморегулювання економіки.

2. Торгове підприємництво і торговий прибуток.

Торговий капітал виник в результаті третього великого суспільного

розподілу праці.

Торговий капітал – це відокремлена частина промислового капіталу,

яка функціонує в сфері обігу.

Торговий прибуток – це частина додаткової вартості, яку уступає

промисловий підприємець торговому за реалізацію товарів.

Видатки обігу – це витрати в торгівлі. Вони можуть бути :

- додаткові , які доповнюють процес виробництва ( упаковка, розфасовка,

транспортировка і т. д.)

- чисті, це витрати пов’язані зі зміною форми вартості та ведення обліку,

реклама.

Торгове підприємництво – форма економічної діяльності в сфері торгівлі.

Бізнес – форма економічної діяльності, основу якої складає приватна

власність.

3. Задача.

Первинні доходи у формі заробітної плати склали 250 млрд. грн., прибутки, дивіденди й проценти підприємців -420 млрд. грн., земельна рента - 50 млрд. грн. Чому дорівнює за цих умов національний доход?

Рішення :

Національний доход – це заново створена вартість у суспільстві за

за відповідний період часу.

НД = V + m

В нашому прикладі він складає :

250 млрд. грн..+ 420 млрд. грн.. + 50 млрд. грн. = 720 млрд. грн..

БІЛЕТ 13.

1. Охарактеризувати функції ринку.

. В економічно розвинутих системах основними функціями ринку є: відтворення матеріальних передумов для дії об'єктивних економічних законів загального характе­ру; забезпечення еквівалентності економічних відносин, пріоритету економічних інте­ресів господарюючих суб'єктів; блокування господарської і регіональної автаркії, інтер­націоналізація суспільного виробництва, розвиток інтеграційних процесів у міждержав­них відносинах; утворення економічних передумов для демократизації господарського життя; утвердження ефективного господарювання; вимір людської праці, визнання пер­шочергового значення професійності та компетентності; стимулювання структурних змін в економіці, диверсифікація виробництва; встановлення об'єктивно необхідної рівнова­ги, пропорційності в економіці; розвиток конкурентних засад.

Ринок генерує еквівалентні, тобто економічно рівноправні, відносини в усіх галузях виробництва, на всіх рівнях господарського життя, культивує знання, професійність, ком­петентність, творче ставлення до роботи

Ринкова економіка та закони її функціонування в кінцевому підсумку об'єднують території і народи, інтенсифікують суспільний і міжнародний поділ праці, вертикальні та горизон­тальні зв'язки між рівноправними партнерами

Ринок є економічною складовою демократизації господарського життя; робить не­потрібною вагому частину адміністративної влади, відторгає командно-розподільчі її засади; культивує гуманізацію господарського життя.

Ринок, який ґрунтується на правових засадах, є економічною "технологією", за допо­могою якої створюються умови для ефективного

господарювання, динамізму виробництва. Такі конкретні прояви ефективності, як продуктивність праці, якість роботи, еконо­мічність виробництва, науково-технічний прогрес, значною мірою зумовлюються ринко­во-конкурентним середовищем.

Крім того, ринок стабілізує грошовий обіг, підтримує авторитет національних гро­шових одиниць; створює дійовий механізм мотивації праці.

Цивілізований ринок генерує таке середовище, в якому особа реалізує інтереси інших через себе. Центральна фігура ринку — споживач — виступає і як індивідуум, і як член трудового колективу, і як член певної соціальної групи, і разом з тим як член єдиного суспільства. Водночас у сучасному ринковому середовищі є і так звані тіньові відносини та зв'язки.

2. Соціальні наслідки нагромадження і зайнятість.

Прагнення до нагромадження породжує лишок робочої сили, тобто

безробіття.

Важливу роль у формуванні структури і зайнятості сукупного працівника відіграє ринок робочої сили. Він є невід'ємною складовою системи ринкового господарства.

Основні напрями економічної політики України на сучасному етапі передбачають формування протягом певного часу загальнодержавного регульованого ефективного ринку праці, розгалуженої дійової, технічно і технологічно озброєної служби зайнятості.

Ринок робочої сили — це суспільно-економічна форма руху трудових ресурсів, особливий, властивий розвинутим товарно-грошовим відносинам спосіб включення ро­бочої сили в економічну систему. В умовах ринкової економіки робоча сила виступає як товар і в цьому схожа з іншими товарами, піддається економічній оцінці й оптимі-зації. Ринок робочої сили характеризується системою відносин між продавцями (влас­никами) робочої сили і її покупцями та відповідною інфраструктурою.

Головними суб'єктами ринку робочої сили є найманий працівник та роботодавець. Кожен з них має свою суспільну форму і розгалужену структуру. Систему суб'єктів ринку робочої сили доповнюють посередники.

Пропозиція робочої сили характеризується чисельністю осіб, які потребують пра­цевлаштування, і визначається кількістю годин робочого часу, яку погоджуються надати носії робочої сили за умов певного рівня оплати праці. Вона складається за рахунок трьох основних джерел: соціально-демографічного (випускники різних навчальних закладів, які розпочинають трудову діяльність), соціального (ті, хто не працював раніше, або ті, хто займався домашнім господарстом) і економічного (вивільнювані з різних галузей національної економіки).

Попит на робочу силу — це платоспроможна потреба роботодавців щодо трудових послуг працівників певних професій і кваліфікації. Попит на робочу силу, крім потреб підприємців, визначають сукупний попит в економіці, технічна оснащеність виробницт­ва. Витрати на заробітну плату найманих робітників відіграють більш важливу роль порівняно з витратами на придбання устаткування.

3. Задача.

. Визначте темп зростання валового національного продукту та національного доходу, якщо у базисному році ВНП становив 60 млрд. грн.., у звітному – 65 млрд. грн.., а НД відповідно – 40 і 45 млрд. грн..

65 млрд. грн..

Темп зростання ВНП = ------------------- = 1,08 рази, або 108, 3 %

60 млрд. грн..

45 млрд. грн..

Темп зростання НД = ---------------------- = 1,125 рази, або 112, 5 %

40 млрд. грн..

БІЛЕТ 14.