1. Економічні закони. Економічна теорія і економічна політика.

Категорії політекономії - це найбільш загальні логічні поняття, що відображають суть реально існуючого економічного явища, яке проявляється в певному виробничому відношенні; теоретичне відображення реально існуючих виробничих відносин людей; наприклад, товар, гроші, вартість, капітал тощо.

Економічні закони:

■^ виражають внутрішні, типові, тривалі, необхідні, причинно-наслідкові зв'язки і залежності, які характеризують напрям розвитку тієї чи іншої сфери економіки;

■^ мають об'єктивний характер, тобто є незалежними від свідомості, бажання людей, але не від їх діяльності.

Систематизація економічних законів

Перша група - загальноекономічні закони:

• зростання продуктивності праці

• відповідність характеру виробничих відносин рівню розвитку продуктивних сил та ін.

Вони відображають:

• загальну спрямованість поступального розвитку суспільного виробництва;

• об'єктивні основи зростання його ефективності;

• розвиток організаційно-економічних відносин;

• діалектику взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин.

Друга група - специфічні економічні закони, але серед них один

найбільше виділяється - це основний економічний закон формації.

Третя група - особливі економічні закони:

• тривалого виробництва;

• вартості;

• попиту і пропозиції.

Вони виражають особливості виробничих відносин, які властиві декільком способам виробництва і діють лише в межах.

Економічні закони як регулятори виробництва

Політекономія виділяє два основних способи прояву економічних законів (ЕЗ):

1. Стихійний - люди в своїй діяльності ігнорують вимоги ЕЗ;

2. Свідомий - люди вивчають вимоги ЕЗ і відповідно до них будують господарську діяльність

2. Історичний розвиток відносин обміну. Виникнення грошей.

. На ранніх етапах розвитку людського суспільства відбувався безпосередній обмін товару на товар. Спочатку це був випадковий і епізодичний обмін, коли у первісних людей внаслідок щасливого збігу обставин (наприклад, вдале полювання, рибалка) з'яв­лялись деякі надлишки продуктів, якими можна було обмінятись. Так виникла проста, випадкова, або одинична, форма вартості:

х товару А = у товару В.

Товар А відіграє активну роль, виражаючи свою вартість у товарі В. Тому перший товар перебуває у відносній формі вартості. Товар В виконує пасивну роль, оскільки служить вираженню вартості першого, протистоїть йому як еквівалент. Тому другий товар перебуває в еквівалентній формі вартості.

перехід від простої, випадкової, або одиничної, форми вартості до повної, або розгорнутої. її можна виразити так:

х товару А = у товару В або = г товару С, або = ц товару В, або = п товару Е.

загальна форма вартості — це така форма, за якої безлічі товарів, які перебу­вають у відносній формі вартості, відповідає один товар, що перебуває в еквівалентній формі вартості.

у процесі історичної еволюції товарного виробництва і товарного об­міну відбувається перехід від загального товарообміну до грошової форми обміну і відповідно — від загальної форми вартості до грошової.

Гроші – це товар, який виконує роль загального еквіваленту.

3. Задача.

. Одна група підприємств витрачає 12 год. на виробництво одиниці товару, друга група – 10 год., третя – 8 год. Перша група виробляє 200 од. товару, друга 300, третя – 500. Першій групі підприємств вдалося в 3 рази підвищити продуктивність праці. Як зміниться величина вартості ?

Група підприємств	Витрати на одиницю товару	Кількість продукції	Вартість всієї продукції	Підви- щеня продукт. праці	Кількість продукції	Варт. одиниці прод.
І	12	200	2400	в 3 рази	600	4
П	10	300	3000	без змін	300	10
Ш	8	500	4000	без змін	500	8

З підвищенням продуктивності праці кількість продукції збільшується,

вартість одиниці зменшується, а вартість всієї продукції залишається

попередньою.

БІЛЕТ 8.