1. Суть суспільних фондів споживання, джерела їх утворення та напрямки використання.

Заробітна плата не уособлює собою весь необхідний продукт, потрібний для відтворення робочої сили, від­новлення її життєздатності. Ще однією формою необхідно­го продукту є суспільні фонди споживання (СФС). Це — фонди, за допомогою яких забезпечується (повністю або частково) задоволення потреб в освіті й культурі, охороні здоров'я і житлі, утримання непрацездатних членів сус­пільства.

За функціональним призначенням їх можна поділити на фонди спільного задоволення потреб та фонди непрацездат­них.

До складу перших належать: безкоштовні послуги осві­ти, охорони здоров'я, житлово-комунального господарства та культурно-освітніх закладів. Призначення цих фондів полягає у створенні приблизно рівних умов для всіх членів суспільства в задоволенні особливо значних, з точки зору суспільства, соціальних потреб. їх задоволення не може бути поставлене в залежність від рівня оплати праці. У кож­ного працівника вона різна, як неоднакові у всіх фізична сила, здібності, кваліфікація, умови роботи. Суспільство ж заінтересоване в тому, щоб відбувався нормальний про­цес розширеного відтворення, для якого потрібні здорові, освічені, висококваліфіковані працівники. Цій меті і слу­гують суспільні фонди насамперед. З іншого боку, вони покликані якоюсь мірою стирати соціальну нерівність і га­рантувати певну соціальну захищеність широких мас на­селення. Тут важливе значення мають фонди непрацездат­них, через які здійснюється пенсійне забезпечення, виплати у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та виплати на дітей.

Суспільні фонди споживання розподіляються по-різному:

1) залежно від праці (оплата відпусток, виплати у зв'язку з хворобою, пенсії);

2) без зв'язку з працею (виплати багатодітним сім'ям та одиноким матерям, дотація на утримання дітей у яслах, садках, інтернатах і з 1991 р.— виплата стипендій);

3) у вигляді так званих «незримих доходів» (через сис­тему освіти, медицини, фізичної культури тощо). Наприк­лад, послуги лікаря, вчителя ми не оплачуємо, тим самим до нашої зарплати ніби додається певна сума.

Кошти надходять: з державного бюджету, з відрахувань підприємств, колгоспів, громадських організацій. Джере­лом формування цих фондів є необхідний продукт і частко­во додатковий.

2. Ефективність суспільної економіки та її показники. Економічна та

соціальна ефективність.

Найважливішим якісним показником суспільного виробництва є його ефективність.

Соціальна ефективність - це відповідність результатів госпо­дарської діяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства, інтересам окремої людини. Інтегруючим показником соціальної ефективності є виробництво товарів народного споживання в загаль­ному обсязі виробництва за певний період, як правило, за один рік.

Економічна ефективність - це досягнення найбільших результатів при найменших затратах живої та уречевленої праці. Економічна ефективність є конкретною формою дії закону економії часу. В умовах капіталістичного способу виробництва узагальнюючий показник економічної ефективності - норма прибутку.

Найконкретнішими показниками економічної ефективності є продуктивність і фондомісткість праці, фондовіддача і фондомісткість продукції, матеріаловіддача і матеріаломісткість продукції, економічна ефективність капітальних вкладень, нової техніки, енергомісткість продукції та ін.

Ефективність суспільного виробництва - найважливіша узагаль­нююча характеристика результативності суспільного виробництва, яка виражає відношення величини створених товарів і послуг до сукупних затрат суспільної праці.

У масштабі народного господарства ефективність суспільного виробництва вимірюється відношенням розмірів створеного за певний період часу національного доходу до затрат суспільної праці; у масштабах галузі, об'єднання, підприємства - відношення величини чистої продукції до затрат суспільної праці у кожній з цих ланок народного господарства.

Для порівняльної оцінки ефективності суспільного виробництва в різних країнах використовується показник виробництва національного доходу на душу населення. Цей показник характеризує рівень розвитку народного господарства у співставленні з кількістю населення. Він найбільш точно визначає рівень продуктивності суспільної праці у тій чи іншій країні, господарського механізму.

3. Задача.

Первинні доходи у формі заробітної плати склали 250 млрд. грн., прибутки, дивіденди й проценти підприємців -420 млрд. грн., земельна рента - 50 млрд. грн. Чому дорівнює за цих умов національний доход?

Рішення :

Національний доход – це заново створена вартість у суспільстві за

за відповідний період часу.

НД = V + m

В нашому прикладі він складає :

250 млрд. грн..+ 420 млрд. грн.. + 50 млрд. грн. = 720 млрд. грн..

БІЛЕТ 28.