1. Типи відтворення суспільного продукту.

Відтворення – це безперервне відновлення процесу виробництва.

Відомо два види відтворення: просте і розширене.

Просте відтворення — це відновлення виробництва в незмінних масштабах щодо кількості та якості виготовленого продукту. Фактори виробництва при цьому залиша­ються незмінними в кожному наступному циклі виробництва, весь додатковий продукт повністю використовується на особисте споживання. Таке відтворення характерне для традиційних суспільств з неринковою економікою, де надзвичайно низькі темпи розши­рення виробництва, а звідси — уповільненість економічного та соціального прогресу. Сьогодні просте відтворення поширене в багатьох країнах, що розвиваються, в традицій­них укладах їх економіки.

Розширене відтворення — це відновлення виробництва в кожному наступному циклі у зростаючому масштабі щодо кількості та якості виготовленого продукту. При цьому, по-перше, завжди зростає кількість виготовленого суспільного продукту; по-друге, часто досягається також поліпшення якості його складових. Для розширеного відтворення в кожному наступному циклі потрібні додаткові чи якісніші ресурси, фак­тори виробництва. При такому відтворенні фактори виробництва не залишаються не­змінними: основним джерелом їх розширення або якісного поліпшення є додатковий продукт, який у такому процесі вже не може бути повністю використаний на особисте споживання. Кількісні та якісні зміни факторів виробництва досягаються також за рахунок раціоналізації їх використання, розвитку науково-технічного прогресу. Такий вид відтворення типовий для розвинутого ринкового суспільства, проте досягти безпе­рервності кількісного чи якісного зростання виробництва, безперервності розширеного відтворення при існуючих ринкових економічних системах неможливо. Вони не забез­печують безперервності зростання виробництва, оскільки об'єктивно породжують і не можуть усунути періодичну появу стагнації, спадів та періодичних криз в економіці.

2. Агропромисловий комплекс і його складові частини.

Характерною рисою соціально орієнтованої ринкової економіки на прикладі розви­нутих країн є функціонування агропромислового комплексу (АПК), або агробізнесу. Це зумовлює суттєві особливості суспільного відтворення в цій надзвичайно важливій сфері економіки.

Формування і розвиток агробізнесу зумовлені переходом сільського господарства до машинної стадії виробництва й інтенсивних технологій в умовах науково-технічної революції. Остання значно поглибила і розширила економічні та технологічні зв'язки сільського господарства з іншими галузями, прискорила проникнення промислового капіталу в аграрну сферу і на цій основі привела до виникнення агробізнесу, який є тепер одним з найдинамічніших секторів розвиненої економіки.

Матеріальною основою формування АПК є, з одного боку, небувалий за глибиною процес суспільного поділу праці, а з іншого — безперервний процес розширення коопе­рування сільського господарства з суміжними галузями національної економіки.

3. Задача.

Впродовж року витрачено постійного капіталу на суму 400 млрд. грн., змінного — 50 млрд. грн. За цей же період створено додаткову вартість на суму 100 млрд. грн. Необхідно вирахувати вартість національного доходу.

Рішення :

Дано : С = 400 млрд. дол..

V = 50 млрд. дол..

m = 100 млрд. дол..

___________________________

Знайти. НД - ?

ССП = С + V + m

НД = V + m

НД = 50 млрд. дол.. + 100 млрд. дол.. = 150 млрд. дол..

Національний доход – це заново створена вартість у суспільстві за

за відповідний період часу.

БІЛЕТ 26.

1. Державне втручання в економіку.

Сучасна змішана економіка і є регульованою соціально орієн­тованою ринковою економікою, коли на перше місце виходить дійсно задоволення зростаючих соціально-економічних потреб кожної людини і суспільства. Реалізувати цю мету може тільки держава на базі високої економічної ефективності виробництва. До тих пір. поки економічним базисом суспільства лишатимуться капіталістичні економічні відносини (капіталістичний уклад), а метою безпосередніх економічно відокремлених виробників - прибуток, реалізація цієї мети можлива тільки шляхом конкурентної боротьби, яка в умовах панування великих корпорацій є недосконалою. Оскільки метою суспільного вироб­ництва є задоволення суспільних потреб, а держава є представ­ником суспільства, то вона змушена регулювати недосконалу конкуренцію і виробництво для задоволення зростаючих суспільних потреб.

Діалектика взаємодії і співвідношення стихійного (конкурент­ного) та свідомого (планованого) у механізмі господарювання ви­значається як об'єктивними умовами розвитку національних економік, так і суб'єктивними

діями уряду кожної країни. Визначальною тенденцією такої взаємодії є розширення і посилення економічних і соціальних функцій держави.

Найактивнішим суб'єктом економічної діяльності у XX ст. стає держава як представник суспільства і захисник його інтересів.

Держава розробляє форми і методи економічного та соціального регулювання соціально-економічних відносин, коорди­нує, регулює, програмує суспільне виробництво і споживання, здійснює політику соціалізації ринкових відносин і демократизації.

2. Економічні кризи та їх наслідки.

Функціонування ринкової економіки, як будь-якої економічної системи, не є рівномірним і безперервним. Економічне зростання час від часу чергується з процесами застою та спаду обсягів виробництва, тобто зниженням усієї економічної (ділової) активності. Такі періодичні коливання свідчать про циклічний характер економічного розвитку.

Циклічність - це об'єктивна форма розвитку національної економіки і світового господарства як єдиного цілого.

За змістом циклічність досить багатоструктурна. З точки зору тривалості виокремлюють декілька типів економічних циклів: короткі (два-три роки), середні (близько 10 років) та довгі (40-60 років).

Економічний цикл та його фази. У теорії цикл трактується як період розвитку економіки від початку однієї кризи до наступної. Особливо рельєфно в структурі функціонування і розвитку економіки проявляються середні цикли, які ще називають промисловими. Економічний цикл (у класичному трактуванні) включає такі фази: кризу, депресію, пожвавлення та піднесення, яке знаходить остаточне відображення у новій кризі.

Головне значення має фаза кризи, яка починає і завершує цикл. У ній зосереджено основні ознаки й суперечності циклічного процесу відтворення.

Криза - це різке порушення існуючої економічної рівноваги внаслідок диспропорцій у процесі відтворення, що різко зростають.

Депресія - це фаза циклу, яка. виявляється в застої виробництва.

Пожвавлення — це фаза відновлення, яка розпочинається з незначного зростання обсягу виробництва (у відповідь на зростання попиту) і помітного скорочення безробіття.

Піднесення (зростання) - це така фаза циклу, коли обсяг виробництва перевищує обсяг попереднього циклу і зростає високими темпами.

3. Задача.

Меблеві фабрики України поставили на ринок 1000 меблевих гарнітурів. Визначити величину ринкової ( суспільної ) вартості однієї одиниці, якщо 10 % товару поставлено за ціною 600 грн., 75% - за ціною 500 грн., 5% - за ціною 400 грн., 10% - за ціною 300 грн.

Рішення :

Визначаємо величину ринкової вартості :

10 % * 600 гр. + 75 % * 500 гр. + 5 % * 400 гр. + 10 % * 300 гр.

---------------------------------------------------------------------------------- = 485 гр.

10% + 75 % + 5 % + 10 %

Ринкова вартість складає 485 гр.

БІЛЕТ 27.