1. Попит, пропозиція і ринкова рівновага.

. Попит визначає сукупну суспільну чи ринкову потребу в товарах (послугах), яка зумовлена платоспроможністю і виражена в грошовій формі. Попит завжди конкрет­но визначений, має властивість динамічно змінюватись під впливом ряду факторів.

Пропозиція представлена результатами господарської діяльності (виробництва), що набувають товарного вигляду і можуть бути доставлені на ринок у певному обсязі й у певний час. Як функція і результат товарного виробництва пропозиція представле­на відповідними суб'єктами — продавцями. Вплив цієї функції на стан пропозиції може бути вагомим, але вирішальною передумовою ринкової пропозиції за­лишається обсяг виробництва.

Співвідношення сукупних попиту і пропозиції показує можливості суспільного ви­робництва щодо задоволення народногосподарських і особистих потреб.

Досвід країн, в яких функціонує ринкова економіка, свідчить про те, що вона є ефективно працюючим механізмом, який включає чотири елементи: попит, пропозицію, ринкову ціну і конкуренцію.

У загальному вигляді попит - це потреба в певному товарі, що забезпечена грошима. Розмір попиту визначається кількістю товарів, яка може бути реалізована на ринку за існуючими цінами.

Пропозиція - це сукупність товарів, які представлені на ринку. Його розмір визначається кількістю товарів, що пропонуються для продажу в певний період часу за існуючими цінами.

Ринкова ціпа - це ціна, що встановлюється на ринку.

Під ціною попиту розуміють граничну максимальну ціну, за яку покупці ще згодні брати товар, а під ціною пропозиції - граничну мінімальну ціну, за яку продавці ще готові пропонувати свій товар. Ціпа рівноваги - це ціна, за якої розмір попиту дорівнює розміру пропозиції

Ступінь зміни попиту на певну продукцію під впливом зміни ціни на неї характеризує еластичність попиту.

2. Темпи і якість економічного зростання в умовах нтр.

Поступальний розвиток суспільного виробництва, його постійне вдосконалення є фундаментальними закономірностями економічного життя людства. Він заснований на прогресі науки і техніки.

Наука — це особливий вид людської діяльності, спрямованої на виробництво нових знань про природу, суспільство та мислення. Під поняттям техніка розуміють сукупність засобів праці, що використовуються у виробничих цілях та для задоволення особистих потреб людини.

Нові знання матеріалізуються в нових засобах праці, задоволення одних потреб по­роджує інші. З'являються нові ідеї та розробки, створюються досконаліші техніка, техно­логія і предмети споживання. Вони зумовлюють і формують необхідні умови для по­дальших кількісних та якісних зрушень у сфері наукових досліджень, технічних розро­бок виробництва та споживання. Така приблизно схема дії науково-технічного прогресу, що є безперервним процесом розвитку науки, техніки, технології, виробництва і споживання.

Науково-технічний прогрес здійснюється у двох формах: еволюційній та рево­люційній.

Еволюційна форма НТП має місце, коли техніка і технологія, що застосовуються у виробництві, удосконалюються на основі вже відомих наукових знань. Прикладом цієї форми НТП є розвиток енергетичної техніки, заснованої на принципі використання кінетичної енергії пари — від простої парової машини до парогенераторів величезної потужності.

Революційна форма НТП означає перехід до техніки і технології, що побудовані на принципово нових наукових ідеях. Прикладом цієї форми є перехід від ручних знарядь праці до машинних, заміна енергії пари на електричну, застосування лазерної та інших сучасних технологій тощо.

Винахід та запровадження у виробництво принципово нових науково-технічних розробок призводять до суттєвих змін у трудовому процесі, передбачають розширення продуктивних можливостей людства. Тому в цьому випадку йдеться про науково-тех­нічну революцію.

Науково-технічна революція є якісним стрибком у розвитку продуктивних сил суспільства на основі докорінних зрушень у наукових знаннях. Такі перевороти в науці, техніці та виробництві відбуваються регулярно. Останній з них розпочався в середині 50-х років XX ст., коли було створено перший комп'ютер.

3. Задача.

Припустімо, 100 од. капіталу в машинобудуванні приносять 8, в

металургії – 10, в військовій промисловості – 12 од. додаткової вартості.

Куди будуть направлятися капітали ?

Метою підприємницької діяльності є одержання найбільшого прибутку,

тому капітали направляються в більш прибуткові галузі. В нашому прикладі

це військова промисловість 12 од. додаткової вартості.

БІЛЕТ 24.

1. Вплив конкуренції на прискорення НТП.

В економічно розвинутих системах основними функціями ринку є: відтворення матеріальних передумов для дії об'єктивних економічних законів загального характе­ру; забезпечення еквівалентності економічних відносин, пріоритету економічних інте­ресів господарюючих суб'єктів; блокування господарської і регіональної автаркії, інтер­націоналізація суспільного виробництва, розвиток інтеграційних процесів у міждержав­них відносинах; утворення економічних передумов для демократизації господарського життя; утвердження ефективного господарювання; вимір людської праці, визнання пер­шочергового значення професійності та компетентності; стимулювання структурних змін в економіці, диверсифікація виробництва; встановлення об'єктивно необхідної рівнова­ги, пропорційності в економіці; розвиток конкурентних засад.

Якщо йдеться про роль ринку в загальному плані, то мається на увазі його функція забезпечення відповідності економічних виробничих відносин характеру й рівню розвитку продуктивних сил. Іманентно властиві ринку методи впливу на економіку, форми органі­зації господарювання зумовлюють орієнтацію суспільного виробництва на відтворення передумов і можливостей для дії об'єктивних економічних законів суспільного розвитку.

Ринок генерує еквівалентні, тобто економічно рівноправні, відносини в усіх галузях виробництва, на всіх рівнях господарського життя, культивує знання, професійність, ком­петентність, творче ставлення до роботи. Принцип "від кожного — за здібностями, кож­ному — за працею" здійснюється лише в середовищі, де панують закони товарного виробництва.

Нормальна економіка, закономірності поділу праці, ринково-конкурентне середови­ще в цілому не сприймають політику територіальної та господарської автаркії. Ринкова економіка та закони ЇЇ функціонування в кінцевому підсумку об'єднують території і народи, інтенсифікують суспільний і міжнародний поділ праці, вертикальні та горизон­тальні зв'язки між рівноправними партнерами. Іншими словами, закони та принципи, за якими діє ринкова економіка, виконують інтеграційну роль, сприяють формуванню єдиного економічного простору.

2. Проблеми подолання “ тіньової економіки “.

Тіньова економіка — це економічна діяльність суб'єктів господарювання (фізич­них і юридичних осіб), яка не враховується, не контролюється державою і не обкла­дається податками та (або) спрямована на одержання доходу шляхом порушення чин­ного законодавства.

Усі види тіньової економічної діяльності можна поділити на три блоки:

— легальне, але не регламентоване державою виробництво й надання послуг ("не­формальна економіка"). До цього блоку можна віднести: не враховане в оподаткуванні виробництво в домашніх господарствах, надання послуг на непостійній основі, здавання в оренду квартир, гаражів тощо, невеликі підробітки та ін.;

— порушення в межах дозволеної економічної діяльності ("підпільна економіка"): нелегальне виробництво офіційно дозволених товарів (послуг), ухиляння від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів у межах офіційної економіки і т. ін.;

— здійснення заборонених видів діяльності ("незаконна економіка"): криміналь­ний промисел (наркотики, військова зброя, проституція та ін.), рекет, корупція тощо.

До основних причин, які сприяють посиленню та зростанню тіньового сектору еконо­міки в Україні та інших країнах СНД на сучасному етапі, можна віднести:

— відсутність стабільного і збалансованого законодавства, яке регламентувало б економічну діяльність господарюючих суб'єктів, а також правовий нігілізм із боку на­селення країни та органів влади;

— недосконалість (а в окремих випадках відсутність) системи обліку й звітності;

— нестабільність податкової політики, податковий прес, антагоністичний до інте­ресів і можливостей більшості господарюючих суб'єктів, які існують у межах законо­давчого поля країни;

— відсутність інвестиційної альтернативи тіньовим капіталам;

— адміністративні бар'єри, правова незахищеність суб'єктів економічної діяльності від зловживань і вимагань з боку чиновників державного апарату на всіх його рівнях;

— безконтрольне збільшення кількості кримінальних структур і безкарність їхньої діяльності;

— втрата історичних традицій, моральних і етичних норм, які лежать в основі пова­ги до приватної власності, кодексу підприємницької та робітничої честі й т. ін.

Соціально-політичними причинами живучості тіньової економіки є: по-перше, не­стабільність політичної обстановки; по-друге, недооцінка збитків суспільній (національній) безпеці від існування тіньової економіки; по-третє, неадекватність форм і методів діяль­ності правоохоронних органів у зв'язку з якісними змінами в тіньовій економіці, зокрема в економічній злочинності.

3. Задача.

Визначте кількість грошей , необхідних для обігу, якщо річна сума продаж складає 200 млрд. дол.., продаж в кредит – 60 млрд., платежі, по яким настав строк оплати – 40 млрд.; взаємно погашені платежі – 20 млрд. дол..Один долар обертається за рік 8 разів.

Рішення :

Кількість грошей в обігу визначається за формулою :

СЦ – К + П – В

КГ = -------------------------- , де КГ – кількість грошей

ШО СЦ – сума цін товарів в обігу

К – товари, продані в кредит

П – платежі, по яким настав строк оплати

В – взаємно погашені платежі

ШО – швидкість обігу грошової одиниці.

200 млрд.дол. + 60 млрд. дол.. + 40 млрд. дол.. + 20 млрд. дол..

КГ = ---------------------------------------------------------------------------------- =

8 разів

= 40 млрд. дол.. це кількість грошей, необхідних для обігу.

БІЛЕТ 25.