1. Основні типи економічних систем. Процес створення соціально

орієнтованої ринкової системи в Україні.

. Економічна система — це сфера функціонування продуктивних сил і еко­номічних виробничих відносин, взаємодія яких характеризує сукупність організаційних форм та видів господарської діяльності.

Основними характерними рисами ринкової економіки є такі: різно­манітність форм власності при домінуванні приватної, панування товарно-грошових відносин, свобода підприємництва, конкурентний механізм господарювання, матеріальне стимулювання, вільне ціноутворення, що ґрунтується на взаємодії попиту і пропозиції, регулююча економічна роль держави, особиста свобода, домінування індивідуального інтересу тощо.

Командно-адміністративна система заснована на пануванні державної власності, одержавленні народного господарства, відсутності конкуренції, директивному плану­ванні, неринкових господарських зв'язках, зрівняльному характері розподілу, ігнору­ванні законів товарно-грошового обігу, жорсткому ієрархічному підпорядкуванні суб'єктів господарювання, нерозвиненості або й відсутності ринкового менталітету тощо.

Змішана економічна система, яка характеризує сучасні розвинені країни, еволюціо­нувала з економіки чистого ринку, врахувала його недоліки і відмови. Сучасні роз­винені економічні системи характеризуються різноманітністю форм власності та госпо­дарювання, якісними зрушеннями у відносинах приватної власності, конкурентному механізмі, значною економічною роллю держави, прогнозуванням соціально-економічних процесів тощо.

Перехідна економічна система характерна для країн, які звільняються від недоліків командно-адміністративної системи. В таких умовах трансформаційні процеси відбува­ються суперечливо, бурхливо, з гострими соціально-економічними потрясіннями, кризо­вими явищами.

Саме таке становище характерне для сучасної України, інших країн, що утворились на терені колишнього СРСР, усіх країн, що відходять від командно-адміністративної моделі.

2. Багатоманітність форм власності – як засіб росту виробництва

в ринкових умовах.

Поширеною є структура власності за її типами, формами і видами. Цю структуру можна охарактеризувати як інтегральну щодо попередньо розглянутих структур. Тип, форму, вид власності не можна зрозуміти без аналізу відносин привласнення, взаємодії суб'єктів власності, системи ЇЇ об'єктів.

Тип власності визначає найбільш узагальнені принципи її функціонування, сутність характеру поєднання робітника з засобами виробництва.

Форма власності — це стійка система економічних виробничих відносин і госпо­дарських зв'язків, що обумловлює відповідний спосіб та механізм поєднання робітника із засобами виробництва.

Вид власності характеризується конкретним способом привласнення благ та мето­дами господарювання. Як видно з рис. 6, сучасна економічна система характеризується багатоманітними формами власності, її змішаними різновидами.

Слід розмежовувати форму власності і форму господарювання. Форма господарю­вання — один з методів реалізації форми власності, що являє собою сукупність кон­кретних важелів, способів, впливу економічного суб'єкта на навколишнє середовище з метою його перетворення і отримання доходу. Одна й та ж форма власності може реалі­зовуватись через різні форми господарювання.

3. Задача.

Підрахуйте суму цін товарів, якщо сума цін товарів, проданих у кредит - 9,6 млрд. грн., сума платежів по боргових та інших зобов'язаннях - 8 млрд. грн., сума платежів, що взаємно погашаються - 5 млрд. грн., середнє число оборотів грошей - 6, для обігу необхідно грошей на суму 3,5 млрд. грн.

Рішення

Кількість грошей для обігу визначається формулою :

СЦ – К + П – В

КГ = -------------------------- , де КГ – кількість грошей

ШО СЦ – сума цін товарів в обігу

К – товари, продані в кредит

П – платежі, по яким настав строк оплати

В – взаємно погашені платежі

ШО – швидкість обігу грошової одиниці.

х – 9, 6 + 8 – 5

3, 5 млрд.грн. = -------------------

6

3,5 * 6 = х – 9, 6 + 8 – 5

х = ( 3,5 * 6 ) + 9, 6 – 8 + 5 = 27,6

Відповідь : Сума цін товарів складає 27, 6 млрд. грн..

БІЛЕТ 21.

1. Суть нагромадження, його джерела і фактори зростання.

Заощадження - це частина доходу, що не споживається. Отже, заощадження (З)дорівнюють національному доходу (НД) мінус спожи­вання (С):

З = НД-С.

Заощадження здійснюють домогосподарства, підприємства, організації та держава. У ринковій економіці основними об'єктами заощадження є домогосподарства і підприємства.

Економічні дослідження свідчать, що дохід є визначальним компонентом не тільки споживання, а й заощадження. Багаті заощаджують більше, ніж бідні, не тільки в абсолютних цифрах, а також як процент від доходу. Часто найбідніші витрачають більше, ніж заробляють. Тому, як правило, замість заощадження зростають борги.

Функція заощадження вказує на зв'язок між розміром заощадження та доходом.

Гранична схильність до заощадження (ГСЗ) визначається як частка кожної додаткової гривні доходу, що йде на додаткове за­ощадження

Заощадження є вартісним показником інвестицій і нагромадження капіталу.

Отже, між заощадженнями та інвестиціями існує прямий зв'язок. Його можна розглядати на рівні корпорації і в масштабі суспільного відтворення. В останньому разі визнають національні заощадження і норму національних заощаджень.

Національні заощадження - це та частина національного доходу, яка не використовується на споживання, тому що має бути спрямована на нагромадження капіталу і багатства країни. Це - чисті заощадження і чисті нагромадження.