БІЛЕТ 1.

1. Суть власності, її економічний та юридичний зміст.

. Власність в економічному розумінні є історично і логічно визначеною. Як соціаль­но-економічна категорія вона визначається ступенем розвитку продуктивних сил і ха­рактеризується системою об'єктивно обумовлених, історично мінливих відносин між суб'єктами господарювання в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання благ, що характеризуються привласненням засобів виробництва та його результатів.

Власність же в юридичному розумінні відтворюється системою зв'язків "людина — річ". Як юридично-правова категорія власність відображає майнові відносини, свідомі, вольові взаємозв'язки юридичних і фізичних осіб з приводу привласнення благ, що закріпляються системою відповідних прав власності.

Для аналізу економічного змісту власності важливе значення має розуміння взає­мозв'язку і розмежування відносин власності та економічних відносин.

Відносини привласнення засобів виробництва та його результатів — основа відно­син власності.

Привласнення — це економічний процес, спосіб перетворення предметів, явищ природи і суспільства, їхніх корисних властивостей на реальні умови життєдіяльності економічних суб'єктів. Складовими привласнення є відносини володіння, розпорядження і користування.

Володіння характеризує не обмежену в часі належність об'єкта власності певному суб'єкту, фактичне панування суб'єкта над об'єктом власності.

Розпорядження — здійснюване власником або делеговане ним іншим економічним суб'єктам право прийняття планових і управлінських рішень з приводу функціонуван­ня і реалізації об'єкта власності.

Користування (використання) — процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об'єкта власності, а також створених за його допомогою благ.

Поряд з власником завжди присутній невласник. Привласнити можна тільки те, що відчужується. Акт привласнення об'єкта власності одним суб'єктом є одночасно момен­том відчуження його для іншого суб'єкта. Отже, процеси привласнення і відчуження — це дві діалектичні сторони сутнісних відносин власності. Наприклад, в радянські часи працівник був

відчужений від власності на засоби виробництва.

2. Механізм функціонування ринку та його основні елементи:

попит, пропозиція, ринкова ціна, економічна конкуренція.

. Попит визначає сукупну суспільну чи ринкову потребу в товарах (послугах), яка зумовлена платоспроможністю і виражена в грошовій формі. Попит завжди конкрет­но визначений, має властивість динамічно змінюватись під впливом ряду факторів.

Пропозиція представлена результатами господарської діяльності (виробництва), що набувають товарного вигляду і можуть бути доставлені на ринок у певному обсязі й у певний час. Як функція і результат товарного виробництва пропозиція представле­на відповідними суб'єктами — продавцями. Вплив цієї функції на стан пропозиції може бути вагомим, але вирішальною передумовою ринкової пропозиції за­лишається обсяг виробництва.

Співвідношення сукупних попиту і пропозиції показує можливості суспільного ви­робництва щодо задоволення народногосподарських і особистих потреб.

Досвід країн, в яких функціонує ринкова економіка, свідчить про те, що вона є ефективно працюючим механізмом, який включає чотири елементи: попит, пропозицію, ринкову ціну і конкуренцію.

У загальному вигляді попит - це потреба в певному товарі, що забезпечена грошима. Розмір попиту визначається кількістю товарів, яка може бути реалізована на ринку за існуючими цінами.

Пропозиція - це сукупність товарів, які представлені на ринку. Його розмір визначається кількістю товарів, що пропонуються для продажу в певний період часу за існуючими цінами.

Ринкова ціпа - це ціна, що встановлюється на ринку.

Під ціною попиту розуміють граничну максимальну ціну, за яку покупці ще згодні брати товар, а під ціною пропозиції - граничну мінімальну ціну, за яку продавці ще готові пропонувати свій товар. Ціпа рівноваги - це ціна, за якої розмір попиту дорівнює розміру пропозиціїСтупінь зміни попиту на певну продукцію під впливом зміни ціни на неї характеризує еластичність попиту.

3. Задача.

Товаровиробник за 10 – годинний робочий день виготовив 10 виробів. Підвищивши інтенсивність праці в два рази, він став виробляти 20 виробів. Як зміниться вартість одиниці товару і всієї продукції ?

Дано :

робочий день – 10 годин.

кількість продукції – 10 виробів.

інтенсивність підвищилася в 2 рази

став виробляти 20 виробів.

__________________________________

Знайти : вартість одиниці продукції - ?

вартість всієї продукції - ?

Рішення :

Визначимо вартість продукції до підвищення інтенсивності :

10 год : 10 вир. = 1 година.

Підвищення інтенсивності рівнозначне збільшенню тривалості робочого

дня, тому вартість одиниці продукції не зміниться :

20 год. : 20 вир. = 1 година.

Вартість всієї продукції збільшиться, більш інтенсивна праця створює

більшу вартість :

20 вир. * 1 год = 20 годин.

З підвищенням інтенсивності праці кількість продукції збільшується,

вартість одиниці залишається попередньою, а вартість всієї продукції

збільшується.

БІЛЕТ 2.

1. Виникнення та суть грошей.

. На ранніх етапах розвитку людського суспільства відбувався безпосередній обмін товару на товар. Спочатку це був випадковий і епізодичний обмін, коли у первісних людей внаслідок щасливого збігу обставин (наприклад, вдале полювання, рибалка) з'яв­лялись деякі надлишки продуктів, якими можна було обмінятись. Так виникла проста, випадкова, або одинична, форма вартості:

х товару А = у товару В.

Товар А відіграє активну роль, виражаючи свою вартість у товарі В. Тому перший товар перебуває у відносній формі вартості. Товар В виконує пасивну роль, оскільки служить вираженню вартості першого, протистоїть йому як еквівалент. Тому другий товар перебуває в еквівалентній формі вартості.

загальна форма вартості — це така форма, за якої безлічі товарів, які перебу­вають у відносній формі вартості, відповідає один товар, що перебуває в еквівалентній формі вартості.

Загальна форма вартості відрізняється від повної тим, що за неї замість численних еквівалентів з'являється один, на який усі товаровиробники обмінюють свої товари, а його обмінюють на потрібні їм товари.

Відмінність між загальною і грошовою формами вартості полягає не в тому, який саме товар виконує роль загального еквівалента, а в тому, чи закріпилась ця роль за одним товаром. Якщо це сталося, то відбувається перехід до грошової форми вартості. "Золото, яке використовувалося в побуті первісних общин за 12 тис. років до нашої ери, стало загальним еквівалентом лише в середині XIX ст. Цьому передував тривалий про­цес поступової заміни товарів, які виконували роль товарних грошей, металами: залі­зом, оловом, свинцем, міддю, сріблом, золотом.

Гроші – це товар, який виконує роль загального еквіваленту.

Спочатку в обігу були металеві гроші, які потім були замінені паперовими

знаками вартості, які внутрішньої вартості не мають, а тільки виражають

вартість золота або інших товарів.

2. Суть заробітної плати. Форми і системи заробітної плати.

Заробітна плата - це ціна, що виплачується за використання праці. Вона як економічна категорія розвинутих товарно-ринкових відносин виражає вартість товару робоча сила і оплату за працю, за витрати й результати її, що визнані ринком.

При цьому під результатом праці слід розуміти її граничний продукт.

Заробітна плата має дві форми: відрядну і почасову. У свою чергу кожна з них має відповідні системи. Історично і логічно першою формою заробітної плати є почасова заробітна плата. Вона може бути погодинною, поденною, щотижневою, щомісячною. Отже, за цієї фор­ми розмір заробітку обчислюється відповідно до відпрацьованого часу.

Сутність відрядної (поштучної) заробітної плати полягає в тому, що за нею заробіток залежить від розмірів виробітку за одиницю часу. Затрати робітника за цією формою заробітної плати вимірюються кількістю і якістю виробленої продукції. Відрядна заробітна плата використовується для підвищення інтенсивності праці, скорочення витрат на контролювання робітників, посилення конкуренції між ними.

системи оплати праці: тарифні, преміальні та колективні форми, які кожне під­приємство використовує відповідно до конкретних обставин та модифікацій.

В останні десятиліття зарубіжні фірми для посилення мотивації працівників успішно використовують різні системи участі працівників у прибутках і створенні робітничої власності.

3. Задача.

Вартість продукції підприємства складає 10 000 одиниць, витрати

виробництва – 8 000 одиниць. Визначити прибуток підприємства та норму прибутку.

Дано :

Т = 10000 од.

К = 8000 од.

_____________

Визначити :

Р = ?

Р` = ?

Рішення :

Формула вартості товару : Т = С + V + m , де m = Р

Інакше формула виглядатиме : Т = К + Р, де К = С + V

Визначимо прибуток : Р = 10000 – 8000 = 2000

Визначимо норму прибутку за формулою :

Р 2000

Р` = ---------- * 100% = --------- * 100 % = 25 %

К 8000

БІЛЕТ 3.

1. Зміст виробництва та його складові елементи.

Мета будь-якої економічної діяльності є задоволення зростаючих потреб. Економічна діяльність у процесі суспільного прогресу стає все більше багатограннішою, виникають її нові сфери і види.

Всі види економічної діяльності людей в суспільному виробництві можна згрупувати в три великі блоки галузей:

• основне виробництво;

• виробнича інфраструктура;

• соціальна інфраструктура.

Основне виробництво і виробнича інфраструктура в цілому становлять сферу матеріального виробництва.

До основного виробництва відносяться ті галузі матеріального виробництва, де безпосередньо виготовляються предмети споживання і засоби виробництва. Примноження суспільного багатства залежить саме від цих галузей, їх технічного і технологічного рівня. Це, перш за все, сировинний, паливно-енергетичний, металургійний, машино­будівний, агропромисловий, хіміко-лісовий комплекси, а також виробництво товарів народного споживання, капітальне будівництво.

Виробнича інфраструктура - це комплекс галузей, які обслуго­вують основне виробництво та забезпечують ефективну економічну діяльність на кожному підприємстві і в народному господарстві в цілому. До них відносять:

• транспорт, зв'язок, торгівлю, кредитно-фінансові установи;

• спеціальні галузі ділових послуг (інформаційних, рекламних,

лізингових тощо).

2. Сучасні вимоги до організації управління. Поняття менеджменту.

Сучасний етап науково-технічного прогресу значно посилив потребу в раціонально­му управлінні підприємством і відповідно у висококваліфікованих спеціалістах в га­лузі організації та управління. Для ринкової економіки характерна управлінська мо­дель, яка спирається на розвинені ринкові відносини і ринкову інфраструктуру. Вона дістала назву менеджмент (від англ. тападетепі — керування, управління).

Менеджмент є, по-перше, теорією управління виробництвом, а, по-друге, практикою управлінської діяльності. Як економічна теорія менеджмент вивчає вплив системи орга­нізаційних відносин на виробництво. Досліджуються такі аспекти управління, як орга­нізація діяльності підприємства, використання робочої сили, стимули та умови праці, інженерно-економічні рішення тощо. Практичний менеджмент — функціональна реалі­зація вимог його в діяльності підприємств-товаровиробників. Розрізняють адміністра­тивний, фінансовий, інноваційний менеджмент тощо.

Діяльність підприємств-товаровиробників передбачає вишукування величезної кількості можливостей з розв'язання повсякденних і стратегічних завдань закупівлі сировини, матеріалів, енергії, залучення робітників, вирішення фінансових проблем, на­лагодження взаємозв'язків з іншими підприємствами, фірмами, організаціями, регіона­ми, виробництва товарів і пошуку споживачів, визначення ринку підприємства та його сегментів тощо.

Це зумовлює появу менеджменту як особливої, відносно відокремленої діяльності підприємства щодо організації виробництва і збуту товарів.

Отже, менеджмент — це цілеспрямований організаційний вплив на діяльність підпри­ємства в умовах ринку для досягнення цілей, поставлених перед підприємством, і одер­жання прибутку.

3. Задача.

. Індивідуальні затрати на виробництво одиниці товару однакової

споживчої вартості у першій групі підприємств дорівнюють 1-й годині, у

другій групі – 2-м годинам, у третій – 3-м годинам. Перша група виробляє 10 млн. одиниць товару, друга – 80 млн., третя група – 10 млн. Визначте суспільно необхідний час для виробництва одиниці товару.

Група підприємств	Індивідуальні витрати на вир. одиниці товару	Кількість продукції
І	1 год.	10 млн. од.
П	2 год.	80 млн. од.
Ш	3 год.	10 млн. од.

Знайти : суспільно необхідний робочий час.

Він визначається по середній арифметичній зваженій :

1 год. * 10 млн. од. + 2 год. * 80 млн. од. + 3 год. * 10 млн. од.

СНЧ. = ------------------------------------------------------------------------------- = 2 год

10 млн. од. + 80 млн. од. + 10 млн. од.

БІЛЕТ 4.

1. Еволюція типів і форм власності, їх особливості в Україні.

Поширеною є структура власності за її типами, формами і видами. Цю структуру можна охарактеризувати як інтегральну щодо попередньо розглянутих структур. Тип, форму, вид власності не можна зрозуміти без аналізу відносин привласнення, взаємодії суб'єктів власності, системи ЇЇ об'єктів.

Тип власності визначає найбільш узагальнені принципи її функціонування, сутність характеру поєднання робітника з засобами виробництва.

Форма власності — це стійка система економічних виробничих відносин і госпо­дарських зв'язків, що обумловлює відповідний спосіб та механізм поєднання робітника із засобами виробництва.

Вид власності характеризується конкретним способом привласнення благ та мето­дами господарювання.

Кожна форма власності за своєю природою історична. Вона життєздатна лише у визначених межах. Коли дія факторів, які зумовили її виникнення, припиняється, вона має бути замінена на іншу, прогресивнішу форму. Будь-яка консервація форм власності неодмінно призводить до застійних явищ, затримання розвитку продуктивних сил. Це стосується всіх без винятку форм власності, у тому числі й приватної.

2. Потреби людей і формування попиту.

Попит визначає сукупну суспільну чи ринкову потребу в товарах (послугах), яка зумовлена платоспроможністю і виражена в грошовій формі. Попит завжди конкрет­но визначений, має властивість динамічно змінюватись під впливом ряду факторів. Роз­глянемо принципові моменти, що уточнюють поняття економічного змісту попиту. По-перше, останній тісно пов'язаний з реальними суспільними потребами, але не збігається з їхньою кількісною визначеністю. По-друге, попит залежить від платоспроможності по­купців, тобто від забезпеченості потенційної потреби в товарах і послугах грошовим покриттям. Отже, універсальною формою вираження попиту є гроші (обсяг сумарної вартості товарів чи послуг, що можуть бути куплені). По-третє, суб'єкт попиту репре­зентує сферу споживання (виробничого чи особистого) і представлений на ринку по­купцем. Об'єктами попиту можуть бути будь-які об'єкти ринкових відносин, що мають вартісну оцінку і певну корисність для споживання.

3. Задача.

Денна вартість робочої сили – 6 дол.. Додаткова вартість – 18 дол.

Визначте необхідний і додатковий час при 8 – годинному робочому дні.

Що таке необхідна і додаткова праця ?

Дано : V = 6 дол.

m = 18 дол.

робочий день = 8 год.

______________________

Знайти : необхідний час - ?

додатковий час - ?

Рішення : Формула вартості товару : Т = С + V + m

6 дол. 18дол.

V + m = 100 % або 6 дол. + 18 дол. = 24 дол.

6 дол. 8 год * 25 %

V = ------------ * 100 % = 25 %, або це складає --------------------- = 2 години

24 дол. 100 %

Необхідний час – 2 години

додатковий час - 8 годин - 2 години = 6 годин.

Необхідна праця – це витрати праці, пов’язані зі створенням необхідного

продукту, який іде на оплату робочої сили.

Додаткова праця, це витрати праці, пов’язані зі створенням додаткового

продукту або додаткової вартості, яка присвоюється підприємцем.

БІЛЕТ 5.

1. Предмет і метод політичної економії.

Предмет вивчення політекономії - суспільне виробництво як цілісний організаційно-соціально-економічний комплекс (економіка). Політекономія вивчає не все виробництво, а лише соціально-економічну суть виробництва, Вивчаючи виробничі (економічні) відносини людей, вона розглядає не лише орга­нізаційно-економічні та техніко-економічні питання, але й вивчає соціально-економічні умови, в яких відбувається життєдіяльність людей .

Узагальнюючим науковим методом дослідження закономір­ностей функціонування соціально-економічної системи або її окремих елементів є діалектичний метод, який передбачає вивчення явищ і процесів економічного життя:

• в їх загальному зв'язку й взаємозалежності;

• у стані безперервного розвитку;

• коли кількісні зміни, які виникають у процесі розвитку, ведуть до змін якісних,

Джерелом розвитку будь-яких процесів згідно з цим методом визначається єдність і боротьба протилежностей. Спеціальні (конкретні) методи пізнання

Метод наукової абстракції: абстрагування в політекономії означає очищення уявлень про процеси, що вивчаються, від випадкових, минучих, одиничних явищ, фактів, характеристик і виділення в них явищ і фактів стійких, типових, основоположних.

Аналіз (сприяє відкриттю істотного в явищі): предмет дослідження розчленовується, мислення йде від видимого, конкретного до абстрактного.

Синтез (завершує розкриття суті): досліджується економічне явище у взаємозв'язку і взаємодії його складових частин, мислення від абстракного до конкретного, від розуміння суті відносин до прояву їх у конкретній ситуації.

Економіко-математичні і статистичні методи дають можли­вість визначати не лише якісні, а й кількісні параметри процесів, що вивчаються.

Поєднання логічного й історичного підходів є неодмінною умовою з'ясування суті і конкретних форм прояву процесів і явищ економічного сьогодення.

Суспільна практика - завершальна ланка методу політекономії; практика визначає істинність або хибність теоретичних положень.

2. Витрати виробництва і прибуток.

Процес виробництва завжди пов'язаний з використанням робочої сили та засобів виробництва, які втілюються в продукті. Останній характеризується корисністю (спо­живною вартістю) і трудомісткістю, тобто певною кількістю затраченої праці. Чим про­дуктивніша праця, тим нижча трудомісткість одиниці створеного продукту.

Проте частина вартості продукту, що втілює в собі вартість засобів виробництва (уречевлена праця), існує ще до процесу виробництва. Вона лише переноситься на нього у вигляді вартості матеріальних витрат, а жива праця робітника створює чистий про­дукт — понад вартість матеріальних витрат.

Повторення виробництва можливе тоді, коли засоби виробництва і робоча сила відтворюються. Частина вартості товару, що має бути знову авансована на продовження виробництва, визначається як витрати виробництва.

В умовах ринкової економіки прибуток на рівні підприємства виступає як безпосе­редня мета виробництва, що зумовлено іманентно притаманною капіталу тенденцією до самозростання.

А. Сміт розглядав прибуток, по-перше, як результат праці робітника, оскільки вартість, яку він додає до вартості матеріалів, розкладається на дві частини: оплату його праці та прибуток підприємця; по-друге — як результат функціонування капіталу.

Д. Рікардо вважав, що величина прибутку залежить від заробітної плати: прибуток зростає, якщо знижується заробітна плата. Одним з головних чинників підвищення прибутку є суспільна продуктивність праці, яка, зростаючи, зумовлює зниження вартості робочої сили.

За К. Марксом, прибуток — це перетворена форма додаткової вартості. Додаткова вартість т — це функція змінного капіталу.

Багато західних економістів при поясненні прибутку використовують теорію трьох факторів виробництва Ж.Б. Сея, за якою участь у створенні вартості беруть праця, земля і капітал.

Критикуючи теорію факторів виробництва, К. Маркс обґрунтував положення, що нову, збільшену вартість створює жива праця.

Величина прибутку, за Марксом, залежить від середньої суспільної норми прибутку. Це означає, що до певної межі прибуток можна розглядати як функцію капіталу, оскіль­ки фактором зростання маси прибутку є розмір капіталу : Р` * K m

Р = ------------ ; Норма прибутку: Р`= ------------ * 100%

100% C + V

3. Задача.

В даній галузі виробництва існує 10 підприємств, які через різні умови виробництва витрачають на одиницю продукції 30 годин, 12 підприємств – 35 годин, 28 підприємств – 42 години. Всі підприємства випускають однакову кількість продукції.

Визначте суспільно необхідний час і групу підприємств, що мають умови виробництва, близькі до суспільно нормальних.

Дано :

10 підприємств витрачають на одиницю продукції 30 годин.

12 35

28 42

_____________________________________________________

Визначити : суспільно необхідний час - ?

групу підприємств близьких до суспільно необхідних витрат праці - ?

Рішення :

Суспільно необхідні витрати визначаємо по середній арифметичній зваженій

10 * 30 + 12 * 35 + 28 * 42

СНВ = ----------------------------------- = 37,92

10 + 12 + 28

Більш близькими до суспільно необхідних витрат є друга група підприємств.

БІЛЕТ 6.