Практична робота №
Тема: Профілактика порушень постави у дітей під час навчального процесу. Гігієнічні вимоги до шкільних меблів та розташування дітей під час занять у НЗ
Мета: Розширити уявлення про організацію та особливості скелету людини, порушення постави та методи їхньої корекції, засвоїти знання про принцип добору шкільних меблів для дітей різного віку; оволодіти методикою гігієнічної оцінки шкільних меблів та розсажування учнів.
Обладнання: лінійка, сантиметрова стрічка, маркери, фломастери, папір формату А5, ножиці скотч.
Питання для допуску до виконання практичної роботи:
1. Організація кісткової та хрящової тканини людини.
2. Будова кісток (трубчастих та плоских) людини.
3.Вплив харчування на розвиток ОРС дитини.
Теоретичні відомості
1. Загальний план будови скелету людини
Скелет людини поділяють на осьовий та додатковий скелет. Структурними частинами осьового скелету є хребет, ребра, грудина та череп. Додатковий скелет утворений поясом верхніх та нижніх кінцівок та власне вільними кінцівками.
Основні функції скелету людини це – опорна (прикріплення органів, м’язів), рухова (переміщення тіла та його частин у просторі та захисна (деякі компоненти скелету захищають від механічних ушкоджень життєво важливі органи).
Череп людини утворює скелет голови, він складається з мозкового та лицевого відділів. Кістки черепа, крім нижньої щелепи, з’єднані нерухомо. Шви черепа завдяки зубчастим краям кісток є надзвичайно міцними.
Мозковий відділ черепа складається із парних тім’яної та скроневої кісток та непарних лобової, решітчастої, потиличної та клиноподібної кісток.
Лицевий відділ утворює кісткову основу верхніх відділів дихальної системи та травного каналу. Він утворений великою кількістю кісток різного розміру, наприклад, кістками верхньої щелепи, рухомою нижньою щелепою, парними носовими, виличними кістками тощо.
У черепі новонароджених є особливі структурні частини - тім’ячка. Завдяки тім’ячкам череп плода дещо сплощується під час пологів, що полегшує його проходження родовими шляхами. Після народження тім’ячка вирівнюють внутрішньочерепний тиск, який зростає внаслідок швидкого збільшення головного мозку. У розвитку черепа дитини спостерігається три хвилі прискорення росту: до 4 років, з 6 до 8 та з 11 до ІЗ років. Для першої хвилі прискорення характерний посилений ріст потиличної і тім'яної кісток, заростання тім'ячок і заміна їх швами. Відбувається помітне потовщення стінок черепа, особливо протягом першого року життя (у 3 рази).
Під час другої хвилі посилюється ріст кісток лицевої частини черепа, що триває і протягом третього періоду. В другому періоді відбувається й повна заміна молочних зубів постійними, що зумовлює зміну форми щелепних дуг. Індивідуальні риси обличчя формуються у третій період, який припадає на час статевого дозрівання (у дівчаток у 12...14, у хлопчиків у 13-15 років).
Компонентам скелету тулуба є утворений хребетним стовпом та скелетом грудної клітки.
Хребет є стрижнем скелету, має міцну і гнучку структуру, забезпечує вертикальне положення тіла, закріплює внутрішні органи. Хребет поділяють на шийний, грудний, поперековий, крижовий та куприковий відділи. Структурними частинами хребта є 33 ребці, послідовно сполучені між собою рухомими з’єднаннями. Між хребцями розміщені пружні і міжхребцеві хрящові диски. Вони стискаються під навантаженням, щоб зменшити силу поштовхів, які передаються верхнім відділам хребта. Тому навіть під час стрибків коливання практично не досягають черепа і функціонування мозку не порушується. Хребці додатково стабілізують міцні зв’язки і м’язи, які одночасно допомагають контролювати рухи.
У дорослої людини хребет має чотири вигини: шийний, поперековий, грудний і крижово-куприковий. Утворення вигинів пов’язують із прямоходінням та збереженням рівноваги, оскільки у інших ссавців хребет вигинів не має. У новонародженого хребет практично прямий і не має чітко виражених вигинів. Коли дитина починає тримати голівку формується перший шийний вигин хребта. Грудний вигин виникає у шестимісячному віці, коли дитина починає сидіти. Третій вигин, поперековий, формується, коли дитина вчиться стояти і ходити. Вигини хребта розвиваються поступово: утворення шийного і грудного завершується до 7 років, поперекового — до 12 років. У процесі формування вигинів за несприятливих умов (травми, надмірне чи нерівномірне навантаження, неправильна поза при сидінні тощо) їх кривизна може змінюватись, що негативно позначається не лише на функціонуванні хребта, а й інших систем організму (дихальної, серцево-судинної, ЦНС).
Найінтенсивніше хребет росте у перші два роки життя. Друга хвиля посилення росту хребта спостерігається у віці 7-10 років, а третя — у період статевого дозрівання. Надалі ріст хребта уповільнюється.
До хребців грудного відділу хребта кріпиться грудна клітка. Вона захищає легені та серце від механічних ушкоджень, забезпечує вентиляцію легень (здійснює дихальні рухи, завдяки яким повітря або виштовхується, або нагнітається у легені), забезпечує прикріплення поясу верхніх кінцівок. Грудна клітка утворена ребрами та грудиною. У нормі в людини є 12 пар ребер. У хворих на синдром Дауна нараховують лише 11 пар ребер. Розрізняють справжні, несправжні та коливні ребра. Справжні - сполучені безпосередньо з грудиною, несправжні - приєднані до вище розташованих ребер, коливні – мають вільний кінець.
Грудна клітка новонародженого має конусоподібну форму, внаслідок чого корисний об’єм легенів є невеликим. Тому новонароджені дихають частіше, ніж дорослі, а їхнє дихання є неглибоким. На третьому році життя грудна клітка набуває бочкоподібної форми, внаслідок чого збільшується її об’єм, а дихання стає ефективнішим.
На форму грудної клітки впливають фізичні вправи (у спортсменів грудна клітка ширша, об’ємніша) та поза при сидінні. Деформація грудної клітки (наприклад, внаслідок спирання грудьми до краю стола, тривалого сильного нахилу голови і тулуба вперед) може призвести до порушень розвитку серця, великих судин, легень.
Додатковий скелет представлений скелетом кінцівок, який складається з поясу кінцівок та скелету вільних кінцівок.
Скелет верхніх кінцівок включає плечовий пояс та скелет вільних кінцівок. Плечовий пояс утворюють парні ключиці та лопатки. Вільна верхня кінцівка утворена плечем, передпліччям та кистю. Плечова кістка і лопатка з’єднані плечовим суглобом. Суглоб між передпліччям і плечовою кісткою називається ліктьовим. Передпліччя складається з двох кісток — ліктьової та променевої. Нижнім кінцем променева кістка з'єднується з кистю. Скелет кисті складається з кісток зап'ястка, п'ястка і фаланг пальців. Скелет дітей не повністю кістковий, у ньому багато хрящової тканини. Хрящові проміжки присутні у кістках і забезпечують їхній ріст у довжину. Такі ділянки називають точками росту. Поділ клітин тут відбувається під впливом соматотропіну (гормону росту, який синтезується гіпофізом). При порушенні синтезу соматотропну в дитячому віці спостерігають порушення росту – карликовість (при нестачі гормону) та гігантизм (при надмірному синтезі).
Процес окостенінняя скелету верхніх кінцівок відбувається нерівномірно у різні вікові періоди і триває від 1 до 18-20 років. Наприклад, скостеніння фаланг пальців триває до 11 років, а зап’ястя — до 12 років. Ці особливості слід враховувати в навчальному процесі: недостатньо сформована кисть швидко втомлюється, тому діти молодших класів не можуть швидко писати. Якщо діти з раннього дитинства займаються грою на музичних інструментах процеси скостеніння фаланг пальців дещо сповільнюються і пальці стають довшими.
Скелет нижніх кінцівок утворений поясом нижньої кінцівки та скелетом вільної нижньої кінцівки. Пояс нижньої кінцівки утворюють кістки тазу. Вони (дві тазові та крижова кістки) розміщені у вигляді кільця і є опорою для верхньої частини тіла,а також забезпечують захист травної, сечової та статевої систем.
Скелет вільної нижньої кінцівки складається зі стегна, гомілки та стопи. Стегнова кістка - найбільша в скелеті людини. Гомілка складається з великої і малої гомілкових кісток. Стегнова і велика гомілкова кістки, разом з надколінком, утворюють колінний суглоб. Скелет стопи складається з кісток передплесна, плесна і фаланг пальців. Гомілка і стопа з'єднані між собою гомілковостопним. суглобом. Стопа людини утворює склепіння, яке працює як пружина, зм’якшуючи поштовхи під час руху.
2. Поняття про поставу та причини її порушення
Постава - це звична поза людини в стані спокою і в процесі руху, яка зберігається без зайвої м'язової напруги. Згідно з наявними статистичними даними порушення постави виявляють у 40-50% учнів 1-3-х класів, причому вони зумовлені змінами фізіологічних вигинів хребетного стовпа. Відомо, що вже через рік після початку навчання у школі кількість дітей з дефектами постави значно збільшується. Правильною вважається постава, при якій вигини хребта гармонійно розподілені, голова піднята, плечі злегка відведені назад, груди видаються вперед, живіт підтягнутий, ноги прямі, руки вільно розігнуті.
Внаслідок зміни пропорцій тіла у процесі росту і розвитку періоди нормальна постава дітей різного віку дещо відрізняється. Так, нормальна постава дошкільника характеризується зменшенням кута нахилу тазу, помітним стає поперековий вигин, живіт та лопатки дещо виступають. При нормальній поставі молодшого школяра голова і тулуб розташовані вертикально, плечі горизонтальні, лопатки притиснуті до спини. Фізіологічні вигини хребта помірно виражені, випинання живота зменшене, але передня поверхня черевної стінки розташована наперед від грудної стінки.
Постава не є вродженою. Вона виробляється в процесі росту, фізичного розвитку, шляхом виховання в дітей навичок підтримання правильної пози.
Причиною порушення постави є викривлення хребта. Навіть при незначних викривленнях хребта порушується рівновага м’язів-згиначів та розгиначів, внаслідок чого деформації посилюються в результаті незбалансованого тиску на хребці.
Викривлення можуть бути вродженими або набутими. До вроджених причин належить, наприклад, недорозвиненість хребців внаслідок порушення нормального внутрішньоутробного розвитку, порушення обміну речовин, які спричиняють аномалії кісткової тканини, зміни рухливості суглобів як типові ознаки деяких спадкових захворювань. Набутими є деформації, спричинені деякими захворюваннями (рахіт), травмами (переломи хребта), неправильним положенням тіла (внаслідок плоскостопості, різної довжини ніг, під час сидіння у неправильній позі), дефіцитом деяких вітамінів та мінералів у харчовому раціоні (віт. групи Д, кальцій, фосфор).
У молодших школярів триває період посиленого росту тіла,тому постава має нестійкий характер. Це пов'язано з неодночасним розвитком кісткового, суглобово-зв'язкового апаратів і м'язової системи дитини. Кістки і м'язи збільшуються у довжині, а статичні м’язові рефлекси ще не пристосувалися до цих змін.
3. Вплив порушень постави на здоров’я дитини
Дефектна постава сприяє розвитку захворювань хребта і інших органів опорно-рухового апарату, які, в свою чергу, спричиняють розлади діяльності внутрішніх органів. У дітей з порушеннями постави нижча життєва місткість легенів, амплітуда рухів грудної клітки і діафрагми, що несприятливо відбивається на діяльності не лише дихальної, а й серцево-судинної системи. Порушенню нормальної діяльності органів черевної порожнини сприяє слабкість м'язів живота. Зниження амортизаційної функції хребта у дітей з порушенням постави спричиняє постійні мікротравми головного мозку під час ходьби, бігу і інших рухів, що негативно позначається на вищій нервовій діяльності, супроводжується швидким настанням втоми, а нерідко і головним болем.
4. Найпоширеніші порушення постави у молодших школярів
Процеси формування хребетного стовпа, його фізіологічних вигинів, окостеніння тривають протягом усього періоду дитинства і завершуються у 20-22 роки. На формування постави у дитини крім фізіологічних та анатомічних чинників, впливають соціальні чинники (наприклад, сприйняття зросту у середовищі однолітків). Частота порушень постави у школярів значно зростає при недоліках педагогічного впливу у дошкільному віці, оскільки з початком навчання в школі в режимі дня дітей, а, отже, і у роботі всіх систем організму відбуваються значні зміни.
Розрізняють дефекти (порушення) постави у сагітальній та фронтальній площині (рис. 1).
Сагітальна площина (від лат. sagitta - стріла) - це площина, що поділяє об'єкт у вертикальній площині на ліву і праву частини.
Фронтальна площина - уявна площина, яка проходить через тіло людини від однієї бічної поверхні до іншої паралельно поверхні лоба і поділяє його на вентральну - черевну і дорсальну - спинну частини).
Порушення постави в сагітальній площині пов'язані зі збільшенням або зменшенням кривизни одного або декількох фізіологічних вигинів хребта.
Порушення постави зі збільшенням кривизни фізіологічних вигинів хребта:
Сутулуватість. При цьому дефекті постави є збільшення грудного вигину при одночасному згладжуванні поперекового. Для сутулуватості плечі дещо звисають вперед, зменшений поперековий вигин, сильно випнутий живіт.
Кругла спина - дугоподібно збільшений грудний вигин Поперековий вигин при цьому може бути дещо згладжений. Плечі опущені, лопатки не прилягають до спини, голова нахилена вперед. Дитина зберігає стійке положення тіла при зігнутих в колінах ногах. Для круглої спини характерні западання грудної клітки і сплющення сідниць.
Круглоувігнута спина – збільшується кривизна усіх вигинів хребта, кут нахилу тазу вищий за фізіологічну норму. Коліна максимально розігнуті, може спостерігатися рекурсація (надмірне розгинання) колінних суглобів.
Дефекти постави із зменшенням фізіологічних вигинів хребта:
Плоска спина – це порушення постави зумовлене згладжуванням всіх вигинів хребта. Поперековий вигин малопомітний та зміщений догори, кут нахилу тазу зменшений. Грудний вигин виражений погано, грудна клітка зміщена допереду. Живіт в нижній частині виступає вперед. Скелетна мускулатура погано розвинута, м'язи тулуба і спини виснажені.
Плоскоувігнута спина - даний дефект супроводжується зменшенням грудного вигину. Грудна клітка вузька, м'язи живота ослаблені. Кут нахилу тазу збільшений. Сідниці виступають назад, живіт виступає і звисає донизу.
До фронтальних дефектів постави належить сколіоз. При фронтальних дефектах спостерігають зміщення лінії хребта відносно нормального серединного положення вправо або вліво. У хворих порушується симетричне розташування тіла і кінцівок відносно хребетного стовпа (голова нахилена вправо або вліво, лопатки знаходяться на різній висоті), тонус м’язів у правій та лівій частині тіла неоднаковий, загальна сила і витривалість м’язів, як правило, знижується. При сколіозі зміщуються і деякі внутрішні органи, наприклад, серце, легені, печінка.
|
|
|
|
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
Рис. 1. – сутулість; 2 - кругла спина; 3 - круглоувігнута спина; 4 - плоска спина;5 - плоскоувігнута спина; 6 -сколіоз.
Школярі з порушенями постави швидко втомлюються. Вони .неспокійні на уроках, у них часто виникає потреба змінити одне положення тулуба на інше.
5. Корекція порушень постави у дітей
Оскільки підтримання правильної постави - це індивідуальна навичка, її формування одне із важливих завдань навчально-виховного процесу і має забезпечуватись як педагогами, так і батьками. Для щоденної профілактики порушень постави педагогам потрібно навчити дітей постійно контролювати положення тіла. Так, у положенні стоячи слід стежити, щоб спина постійно залишалася прямою. Для цього за необхідності збільшують висоту письмового та обідньої столів, змінюють місця кріплення дзеркал (особливо у ванній кімнаті). Навантаження на хребет буде набагато меншим, якщо правильно стояти: потрібно систематично переносити вагу тіла з однієї ноги на іншу. В процесі формування правильної постави у учнів початкових класів важлива їхня правильна посадка під час уроку, підбір меблів (парт, шкільних столів та стільців) відповідно до зросту, руханки, які дозволяють зменшити статичне м’язове напруження (рекомендована тривалість виконання вправ - 1-3 хв.). Для профілактики порушень постави також рекомендують не менше2-х разів на рік пересаджувати учнів з першого ряду в третій і навпаки з врахуванням гостроти зору і слуху.
Для дітей з деформаціями хребта використовують систему комплексного відновного лікування, яка поєднує уроки коригуючої гімнастики, лікувального плавання та фізичні вправи у воді, дозовані рухливі ігри з елементами корекції, лікувальний масаж. Необхідною умовою корекції також є організація сприятливих для дитини умов зовнішнього середовища – дозоване статичне навантаження, збалансоване харчування, раціональний режим дня, дотримання гігієнічних умов (ортопедичний матрац, відповідні меблі, освітлення, розміщення учнів у класі тощо). Дітям з порушеннями постави корисно спати на рівній і твердій постелі на спині або на животі (але не на боці!). Відпочивати протягом дня (особливо після фізичного навантаження) корисно лежачи, а не сидячи, щоб не створювати додаткове навантаження на хребет.
Дітям з вираженим порушенням постави не рекомендується займатися видами спорту, які характеризуються значним навантаженням на хребет: важкою атлетикою, стрибками у висоту і довжину, з трампліна і з вишки в воду, акробатикою і т.д.
6. Гігієнічні вимоги до шкільного ранця учнів молодших класів
Як відомо, прямий вплив на формування постави дошкільників, молодших школярів і учнів підліткового віку чинить навантаження поясу верхніх кінцівок, яке створюється, наприклад, ранцем чи рюкзаком.
Відповідно до Держстандарту шкільний (учнівський) ранець - це «шкіргалантерейні вироби з плечовими ременями, призначене для перенесення підручників, шкільно-письмового приладдя на спині». Учнівський портфель, відповідно до визначення цього документу, плечових ременів (лямок) не має і призначений для транспортування в руці. Саме через це ортопеди і не рекомендують купувати його дітям. Постійна перенесення маси в руці може призвести до сколіозу і інших проблем з хребтом (з цієї ж причини не можна дозволяти дітям носити ранці чи рюкзаки в руці або на одній лямці).
Згідно гігієнічних вимог, маса порожнього ранця не повинна перевищувати 1 кг. Маса рюкзака разом зі шкільним приладдям не повинна перевищувати 10% маси тіла дитини (2-3 кг).
Параметри ранця мають бути такими:
ширина ранця має бути приблизно дорівнює ширині плечей дитини;
верхній край ранця і плечі дитини повинні бути на одній висоті;
нижній край ранця повинен розташовуватися на рівні попереку;
ранець повинен щільно прилягати до спини дитини.
Рюкзак першокласника, за правилами навчання у початковій школі, повинен знаходитися у школі, бо шестирічкам завдання додому не задають. При придбанні рюкзака для учня молодших класів необхідно його обирати разом із дитиною. Обов’язковою є «примірка» рюкзака, причому він має бути наповнений (у нього можна покласти 1-2 підручника) – так можна побачити чи ранець не провисає на спині дитини. Ранець школяра молодшого віку має бути обладнаний ортопедичною спинкою, яка дозволяє більш рівномірно розподілити навантаження на плечовий пояс та спину. Ортопедична стінка має жорстку структуру, часто є повітропроникною, повторює природні вигини хребта.. Всередині рюкзака повинно бути не менше двох відділень, а також кишеньки спереду чи по бокам – так можна більш рівномірно розподілити шкільний вантаж. Дно рюкзака повинно бути твердим з ущільнювачем, знизу обладнане чотирма ніжками. Лямки повинні бути зрегульованими, зручними та широкими, їхня оптимальна ширина - 4-5 см. Молодшим школярам рекомендовані саме ранці – вони мають твердий корпус, в той час як рюкзаки (без твердих стінок) можуть без шкоди для здоров’я використовувати підлітки.
7. Основні аспекти правильної посадки дітей
Навчальний процес передбачає значні розумові та фізичні навантаження. Тривалі заняття за партою (урок для молодших школярів триває 30 хв.) вимагають статичного положенням тіла, яке спричиняє перенапруження м’язів спини, шиї, живота, верхніх та нижніх кінцівок.
Пози, при яких тулуб розташований вертикально (сидіння прямо чи з невеликим нахилом вперед) більш вигідні з точки зору статики та біомеханіки – у такому положенні центр маси тіла менше відхиляється від оптимального положення. За більшого кута нахилу у роботу залучається більше м’язів, частішає пульс, знижується амплітуда дихальних рухів (як результат – забезпечення організму киснем недостатнє), можливе погіршення зору, виникають застійні явища в кровоносному руслі ніг і малого тазу, відбувається здавлювання хребетних дисків.
Правильна поза. При правильній посадці дитина має сидіти прямо, опираючись спиною на спинку стільця, а передпліччями – на поверхню стола (парти). Ноги мають опиратись на підлогу, кут між стегнами та гомілками має бути прямим; 2/3 довжини стегна має розташовуватись на сидінні.
Тулуб дитини має знаходиться на відстані 3- 5 см від краю парти (якщо дитина опирається грудною кліткою на край стола можуть розвиватися деформації цієї частини скелету). Пряма посадка є менш стомливою, ніж поза з нахилом уперед (більш зручна для читання). Висота сидіння стільця над підлогою має дорівнювати сумі довжини гомілки та висоти стопи (вимірювання проводять від підколінної западини, додаючи 1-1.5 см на висоту каблука). При надто високому сидінні положення тіла дитини нестійке, бо ноги не торкаються підлоги. При недостатній висоті сидіння дитині доводиться або відводити гомілки в сторону (що призводить до порушення правильності посадки), або підбирати їх під сидіння, що може спричинити оніміння кінцівок (судини, які проходять через підколінну западину будуть частково перетискатись).
Висота поверхні столу над сидінням (диференція) має дозволяти дитині вільно, без піднімання чи опускання плечей класти передпліччя на поверхню робочого стола (парти). При надто великій диференції дитина змушена піднімати плечі (особливо праве), при надто малій – згинатись, сутулитись і наближати очі до предмету у полі зору (розмальовки, зошита, підручника).
Якщо меблі не відповідають зросту дитини (особливо дошкільника), під ноги ставлять спеціальну лавочку , а під ягодиці і в області поперекового вигину підкладають валики (переважно у домашніх умовах).
Для того, щоб дитина під час сидіння могла опиратись спиною на спинку стільця, дистанція спинки (відстань між спинкою стільця та краю столу (перед дитиною) – має на 3-5 см перевищувати передньо-задній діаметр грудної клітки (ОГК). При цьому дистанція (відстань) між переднім краєм стільця та робочим краєм столу стає негативною, тобто край стільця на 3-4 см заходить під край стола. Саме таке взаємне розташування меблів дає змогу дитині повноцінно опиратись на спинку стільця. Якщо дистанція між краєм сидіння та стола відсутня (нульова) чи додатня (сидіння дещо віддалене від краю столу).
Правильну посадку дитини можна забезпечити лише тоді, коли навчальні меблі відповідають зросту та пропорціям тіла дитини. Зріст дітей є ключовим параметром, яким слід керуватися при доборі меблів навчальних приміщень (у школі чи ДНЗ).
Для запобігання порушенню зору необхідні не лише достататня освітленість, а й належна відстань від очей до зошита (підручника, розфарбовки тощо). Вона має дорівнювати довжині передпліччя і розігнутої долоні.