1. Земля – основа життя людини, джерело задоволення ЇЇ першочергових потреб, необхідна умова існування. В екологічному аспекті земля є головною ланкою всіх неземних біоценозів і біосфери планети в цілому, її грунт, тобто поверхневий шар, що має родючість, насичений органо-мінеральним складом і відзначається особливим типом будови, забезпечує ріст рослин, служить живильним середовищем для рослинного і тваринного світу, зберігає воду іі очищує її природним шляхом. В економічному відношенні земля виконує функції засобу виробництва (в сільському, лісовому господарстві тощо) і просторового операційного базису (в більшості галузей переробної промисловості, будівельної індустрії тощо). Земля є джерелом краси і багатства природи і має велике значення для підтримання здоров'я людей, організації їх відпочинку, тобто відіграє важливу культурно-оздоровчу функцію.

В юридичній літературі містяться різноманітні дефініції цієї категорії. Зокрема, всеохоплюючим є визначене В.І. Андрейцевим поняття «земля» (в юридичному значенні), яке виведене на основі визначених ним ознак (однак слід зважати на зміни режиму власності, що передбачені новим Земельним кодексом України). Отже, земля – це головна територіально-просторова частина довкілля (навколишнього природного середовища) у межах території України, матеріальна основа її територіальної цілісності, суверенітету й національної безпеки, що характеризується особливістю природної структури – ґрунтового покриву, розміщення, поширення рослинності, водних об'єктів, корисних копалин та інших ресурсів, які формують сферу життя для людини та інших живих організмів, природні властивості якої використовуються на праві загального землекористування, диференціюється на окремі земельні ділянки (частини), які перебувають у власності Українського народу або уповноваженого ним органу – держави для задоволення загальнолюдських інтересів або на праві колективної і приватної власності з метою забезпечення корпоративних і особистих прав людини та права комунальної власності територіальних громад як матеріальної основи місцевого самоврядування, виступає основним засобом виробництва у сільському господарстві та інших галузях господарювання, операційною базою для систем розселення, в тому числі садівницьких поселень, розміщення галузей народного господарства, державного матеріального резерву та шляхів сполучення, є невід'ємною умовою, місцем, засобом і джерелом існування живих організмів, життєдіяльності людини, забезпечення її духовних і матеріальних потреб і вимагає у разі деградації вжиття заходів щодо відвернення небезпечного впливу на населення та якість довкілля.

Земельний кодекс України виділяє 9 категорій земель:

1.Землі сільськогосподарського призначення.

2.Землі житлової та громадської забудови.

3. Землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

4. Землі оздоровчого призначення.

5. Землі рекреаційного призначення

6. Землі історико-культурного призначення.

7. Землі лісогосподарського призначення.

8. Землі водного фонду.

9. Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

2.Надання земельних ділянок у приватну власність і постійне користування громадянам та юридичним особам здійснюється із земель державної або комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.Підставами набуття права власності на землю громадянами та юридичними особами є передання земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельним кодексом України (далі — Кодекс) передбачено Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами (ст. 118 цього Кодексу), відповідно до якого громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

3. Предметом екологічного права виступають екологічні правовідносини, що виникають у галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, і забезпечення екологічної безпеки існування людей, які базуються на формах різноманітного права власності, права природокористування і права громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля. Ці правовідносини складаються між громадянами, мЬк громадянами та організаціями з приводу належності, використання, відтворення об'єктів охорони навколишнього природного середовища з метою задоволення екологічним та інших потреб.

4. Об'єкти екологічного права - сукупність природних, природно-соціальних

умов і процесів, природних ресурсів і комплексів, екосистем та життя і

здоров'я громадян, що підлягають охороні за допомогою норм екологічного

законодавства

Виділяються:

• диференційні: земля, надра, поверхневі та підземні води, ліси, тваринний та рослинний

ліси, тваринний та рослинний

світ, атмосферне повітря.

• інтеграційні: навколишнє природне середовище, життя і здоров'я громадян від

негативного впливу НПС.

• комплексні: природні комплекси - об'єкти і території природно-заповідного фонду,

природно-соціальні умови і процеси - курортні, лікувально-оздоровчі,

рекреаційні зони, континентальний шельф та морська економічна зона,

території, що зазнали екологічної катастрофи.

5. Згіднозі ст. 14 КонституціїУкраїни земля є основнимнаціональнимбагатством, щоперебуваєпід особливою охороноюдержави. Цеположення Основного Закону країнивідображено і деталізовано у Земельному кодексіУкраїни, ЗаконіУкраїни “Про охорону земель” від 19 червня 2003 року та інших актах земельного законодавства.

Правоваохорона земель являє собою систему врегульованих нормами права організаційних, економічних та іншихсуспільнихвідносинщодозабезпеченняраціональноговикористання земельного фонду країни, запобіганнянеобгрунтованомувилученню земель ізсільськогосподарського обороту, захистуземельнихресурсіввідшкідливихантропогеннихвпливів, а такожщодовідтворення та підвищенняродючостігрунтів, продуктивності земель лісового фонду, забезпеченняособливого правового режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. їїосновнезавданняполягає в забезпеченнізбереження та відтворенняземельнихресурсів, екологічноїцінностіприродних і набутихякостей земель. Охорона земель є надзвичайноважливимчинникомзабезпеченняпродовольчої та екологічноїбезпекикраїни. Тому важливу роль у здійсненнізавданьправовоїохорони земель відіграє держава шляхом виконання ряду своїхфункцій.

У процесіздійсненняправовоїохорони земель держава виконуєчотириосновніфункції — регулюючу, стимулюючу, контрольну та каральну.

Регулюючафункціяправовоїохорони земель зводиться до встановлення правил раціональноговикористанняземельнихресурсів. Такі правила можутьвстановлюватися, наприклад, у форміобов'язківвласників і користувачівземельнихділянокщодоїхраціональноговикористання, нормативівдопустимоїексплуатації земель, нормативівїхякісного стану та допустимого антропогенного навантаження на земельніресурси.

Стимулюючафункціяправовоїохорони земель полягає в запровадженніекономічнихстимулівраціональноговикористання та охорониземельнихресурсів, якіпередбачені, зокрема, ст. 205 ЗК України.

Контрольнафункціяправовоїохорони земель зводиться до здійсненнявідповідними органами державноївлади та місцевогосамоврядуваннядержавного контролю за використанням та охороною земель.

Каральнафункціяправовоїохорони земель виявляється у встановленнісанкцій за порушення правил раціональноговикористання і охорони земель та їхзастосуванні до порушниківземельногозаконодавства. Такісанкціїзастосовують суди, а такождержавніінспектори з контролю за використанням і охороною земель та деякііншіпосадові особи.

6. Поняття надр як об’єктувикористання і правовоїохорони. Державний фонд надр.

Відповідно до ст. 1 КУпНнадра - цечастиназемної кори, щорозташованапідповерхнеюсуші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічноговивчення та освоєння. Таким чином, законодавецьвизначаєнадраодночасно як просторову (геометричну) та експлуатаційнуформацію.

Просторовими межами є верхня та нижня.Експлуатаційнаскладовавизначеннянадрполягає в тому, щонадра вокремихвипадкахвизначаються не глибиною, а метою використання.

Чиннезаконодавствооперуєпоняттям "Державний фонд надр", яке включає як ділянкинадр, щовикористовуються, так і ділянкинадр, не залучені до використання, в тому числіконтинентального шельфу і виключної (морської) економічноїзони. За своїмзмістомДержавний фонд надр та надра вцілому є тотожнимипоняттями, адже, виходячи з цих понять, в Українінемаєділянкинадр, що не включена до Державного фонду надр. ДержавнийфонднадрформуєтьсяМінприродиразом з Держгірпромнаглядом.

Потрібнозазначити, щоКУпНосновнуувагуприділяєсаме правовому регулюваннювивчення та використаннякориснихкопалин. Підостаннімирозуміютьсямінеральніречовини в надрах, на поверхніземлі, в джерелах вод та газів, на дніводоймищ, які за кількістю, якістю та умовамизалягання є придатними для промисловоговикористання.

Держа́вний фонд надр — включає як ділянкинадр, щовикористовуються, так і ділянкинадр, не залучені до використання, в тому числіконтинентального шельфу і виключної (морської) економічноїзони.

7. Право користування надрами. Гірничий відвід.

Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу за формою додатка N 1. Користування надрами без надання гірничого відводу здійснюється у випадках, передбачених Кодексом України про надра.Користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Надра надаються у користування для: - геологічного вивчення - видобування корисних копалин; - будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин

- створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче

Надра надаються у постійне або тимчасове користування.

Гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється. Порядок надання гірничих відводів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

8. Види користування надрами

Надра надаються у користування для: -геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; -видобування корисних копалин; -будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; -створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.).