4.Розроблення загальної стратегії організації.

Однією з найважливіших складових стратегічного плану діяльності фірми є розроблення загальної стратегії. Цей процес починається з визначення планового горизонту. Оскільки стратегія фірми передбачає довгострокове планування, то більшість фірм складає довгострокові плани не менше ніж на 3 роки, а в окремих випадках — на 5—10 років. Вибір планового горизонту залежить від типу організації, рівня, на якому здійснюється планування, наявності або відсутності досвіду розроблення тощо.

Формулювання місії і цілей. Важливим для планування стратегії фірми є визначення місії (головної мети) її діяльності та розроблення комплексу цілей, які конкретизують загальну мету в часі й просторі і роблять чіткими та зрозумілими завдання кожного підрозділу та окремих працівників. Місія формулюється з огляду на сферу діяльності підприємства, його позиції на ринку, запити та вимоги споживачів, інтереси власників та інших членів організації і суспільства загалом.

Місія організації — чітко окреслена головна мета, що визначає сенс існування організації в суспільстві, її соціально-економічне призначення і є основою формування системи цінностей, якою мають керуватися всі працівники організації для забезпечення її існування і розвитку.

Визначені на основі місії цілі організації є орієнтиром для прийняття всіх управлінських рішень. Найчастіше місія розглядається з точки зору виявлення основних потреб споживачів і їх задоволення. Так, Г. Форд визначив місію своєї компанії як “забезпечення населення дешевим транспортом”. Таке формулювання місії було зрозумілим персоналу фірми, що дало змогу спрямувати зусилля всіх працівників у потрібне русло.

Кожна організація в силу специфіки своєї діяльності формулює для себе власну систему цілей, виділяючи серед усієї їх сукупності пріоритетні, першочергові чи другорядні, підтримуючі. Але у будь-якому разі цілі мають бути встановлені для кожного виду діяльності, який є важливим і розвиток якого необхідно контролювати.

Вибір загальної стратегії. Визначення загальної стратегії передбачає вибір напряму поведінки фірми у майбутньому. Виділяють такі три напрями загальної стратегії:

1. Стратегія стабільності (обмеженого зростання).

Полягає у підтриманні існуючих розмірів підприємства і напрямів його ділової активності.

2. Стратегія зростання.

Передбачає збільшення розмірів фірми через нарощування виробничих потужностей та освоєння нових напрямів діяльності шляхом самофінансування або через придбання чи злиття з іншими фірмами.

3. Стратегія скорочення.

Використовується за умов несприятливих для фірми обставин. Ця стратегія полягає у “відсіканні зайвих” підрозділів чи видів діяльності, тобто тих, що перестали бути рентабельними; у пере орієнтації ділової активності або самоліквідації.

Загальна стратегія конкретизується у функціональних стратегіях, які описують дії функціональних служб компанії, спрямовані на реалізацію загальної стратегії.

5. Розроблення функціональних стратегій.

До функціональних стратегій відносять маркетингову, інноваційну, інвестиційну, економічну, соціальну, виробничу, фінансову стратегії. Основними з них вважають маркетингову, стратегію виробництва і фінансову. Саме врахування їхніх особливостей може стати запорукою успішної реалізації загальної стратегії.

Маркетингова стратегія. її вважають ключовою у стратегічному плануванні. Ця стратегія дає змогу врахувати вимоги ринку до продукції, що випускає або може випускати фірма.

Маркетингова стратегія — стратегія, спрямована на визначення і врахування вимог зовнішнього середовища до діяльності організації.

Стратегія виробництва.

Ефективність розробленої і здійснюваної фірмою загальної стратегії великою мірою залежить від стратегії виробництва.

Стратегія виробництва — стратегія, спрямована на налагодження виробничого процесу фірми, її функціонування на стадіях стабільності або зростання.

Теоретик у сфері стратегічного управління М. Портер вказував на три варіанти стратегії фірми у сфері виробництва: досягнення лідерства у мінімізації витрат, спеціалізація у виробництві продукції, фіксація певного сегменту ринку і концентрація на ньому зусиль фірми.

Фінансова стратегія.

Фінанси фірми є основою реалізації її загальної стратегії. З огляду на фінансові можливості фірма може обрати стратегію, яка забезпечить їй значні й тривалі конкурентні переваги, або ж, за нестачі коштів, лише тимчасові.

Фінансова стратегія — процес формування і використання фінансових ресурсів, необхідних для реалізації базової стратегії фірми.

Фінансова стратегія фірми ґрунтується на результатах усебічного економічного аналізу її виробничо-господарської діяльності та фінансового стану. Такий аналіз передбачає оцінювання ефективності використання фірмою своїх ресурсів, рівня прибутковості та рентабельності окремих видів діяльності й фірми загалом.