- •1. Передумови виникнення науки управління організацією.
- •2. Розвиток світової думки про управління.
- •2.Функції менеджменту.
- •3.Особливості управлінської діяльності.
- •Службовці (технічні виконавці) — обслуговують діяльність спеціалістів і керівників, виконують інформаційно-технічні операції, звільняючи керівників і спеціалістів від рутинної роботи.
- •2. Сучасні концепції менеджменту.
- •3. Методи управління їх сутність та особливості.
- •1. Складові внутрішнього середовища організації.
- •2. Складові зовнішнього середовища організації.
- •1. Завдання і принципи планування.
- •Принцип єдності.
- •Принцип безперервності.
- •Принцип гнучкості.
- •Принцип точності.
- •2. Види планування і їх взаємозв’язок.
- •Планова робота націлена на майбутнє, а не описує поточну ситуацію;
- •У системі стратегічного планування відсутнє припущення, що майбутнє можна передбачити тільки за результатами минулого.
- •4.Розроблення загальної стратегії організації.
- •1. Організаційна структура і принципи її побудови.
- •3. Основні види організаційних структур та їх застосування.
- •1. Види комунікацій
- •2. Між рівнями, підрозділами та працівниками організації.
- •2. Комунікаційний процес, його елементи та етапи
- •3. Способи комунікацій. Комунікаційні канали.
- •4.Види організаційних комунікацій.
- •1.Класифікація управлінських рішень.
- •5. За способом обґрунтування:
- •2. Типи мотиваційних теорій.
- •Теорія ієрархії потреб а. Маслоу (40-вірокиХХст.)
- •3. Проблеми формування мотиваційного механізму на підприємстві.
- •1.Сутність керівництва і лідерства.
- •2. Влада, її форми та джерела.
- •3. Стилі керівництва.
- •4. Підходи до керівництва.
- •1. Значення контролювання.
- •2. Види контролю.
- •1.3А змістом: фінансовий, виробничий, маркетинговий та ін.
- •2. За етапами виробничо-господарської діяльності: по передній, поточний та завершальний
- •3. За рівнем централізації контролю: централізований та децентралізований.
- •2. Стреси.
1. Складові внутрішнього середовища організації.
Внутрішнє середовище організації формується керівниками відповідно до їх уявлень про те, які саме елементи забезпечать її ефективне функціонування і розвиток. Цим зумовлене існування різних підходів до структування внутрішнього середовища організацій. Найчастіше в ньому виділяють п'ять складових: цілі, структура, технологія, завдання і персонал, який виконує ці завдання з допомогою відповідної технології. А, наприклад, директор
Основними елементами внутрішнього середовища є:
- цілі організації — формуються з урахуваннями ринкової кон'юнктури на основі наявних та потенцій них можливостей організації;
- структура організації — формується під обрані ці лі в такий спосіб, щоб забезпечити необхідний рівень гнучкості й мобільності організаційних дій
- система технологій — спрямована на забезпечення конкурентоспроможності продукції за технічними й економічними параметрами;
- персонал (людські ресурси) — добирають з урахуванням кваліфікаційних характеристик і узгодженості мотивацій індивідів з цілями організації, здатності їх до саморозвитку;
- організаційна культура — має своїм завданням ідентифікацію індивідуальних та організаційних цілей та їх узгодження.
Отже, внутрішнє середовище організації — це склад на система елементів і зв'язків між ними, що є об'єктом контролювання та регулювання керівництвом.
2. Складові зовнішнього середовища організації.
Успіх організації залежить не лише від досконалості її внутрішнього середовища, а й від зовнішніх щодо організації сил. Вони прямо чи опосередковано впливають на її діяльність, ускладнюючи її чи відкриваючи перед нею нові можливості. Тому необхідний всебічний і ретельний аналіз характеру впливу зовнішніх сил на організацію, що дасть змогу приймати такі управлінські рішення, які поліпшуватимуть конкурентні позиції організації, забезпечуватимуть її ефективне функціонування та розвиток.
Зовнішнє середовище — сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних інституційних структур та інших зовнішніх щодо підприємства умов і чинників.
Залежно від характеру впливу зовнішнє середовище поділяють на середовище прямої (мікросередовище) та непрямої (макросередовище) дії.
Суб'єкти середовища прямої дії (мікросередовища)
Ступінь складності та рухливості мікросередовища, сила і спрямованість впливу його факторів визначаються характером, призначенням, конструктивно-технологічними особливостями продукції (послуг) підприємства і різноманітністю виробничо-господарських зв'язків, які враховуються при проектуванні його організаційної структури і обґрунтуванні напрямів її адаптації до можливих змін у зовнішньому оточенні. Особливістю факторів середовища прямої дії є інтенсивність і постійний характер впливу, спрямованість на зміну базових внутрішніх складових підприємств. Це потребує оперативного розроблення заходів щодо пом'якшення їх негативних наслідків або, навпаки, повнішого використання сприятливих можливостей.
До суб'єктів мікросередовища належать постачальники, посередники, споживачі, конкуренти, тощо:
Фактори середовища непрямої дії (макросередовища).
У макросередовищі, яке оточує підприємство, діє значно більша кількість факторів, ніж у мікросередовищі. їм притаманний високий рівень варіативності, не визначеності та непередбачуваності, що зумовлено їх опосередкованою дією на суб'єкти господарювання. До основних факторів макросередовища відносять економічні, політичні, соціокультурні, науково-технологічні, природно-кліматичні, демографічні тощо.