Міністерство освіти, молоді та спорту України

Луганський національний університет

імені Тараса Шевченка

Інститут культури і мистецтв

Кафедра хореографії

Курсова робота

На тему: ”Творча спадщина Моріса Бежара”

Кравченко Тетяни Вікторівни

студентки 3 курсу

спеціальності ”Хореографія”

Луганськ 2012

ЗМІСТ

Вступ 3

Розділ І. Постать Моріса Бежара у сучасній хореографії 5

1.1 Життєвий і творчій шлях Моріса Бежара 5

1.2 Огляд новаторства балета Моріса Бежара у працях науковців 8

Розділ ІІ. Місце М. Бежара у історії балету 12

2.1 Загальна характеристика закордонного балету 12

2.2 Значення творчості М Бежара закордонному балеті 16

Висновок 25

Список літератури 26

Вступ

Актуальність теми: На зорі нового тисячоліття мистецтво танцю переживає момент найбільшого напруження і являє високий рівень розвитку. Цілком очевидно, що саме у двадцятому столітті танець увійшов в контекст сучасного мистецтва, поступово зодягнися в нову форму, набуваючи нового змісту і роль. Зрозуміло, у нього збереглися всі наявні раніше можливості. Танець як і раніше є видовищем, приємним проведенням часу, соціальним ритуалом і т. д., але головна його функція полягає в тому, що він являє собою сучасне мистецтво, актуальне художнє висловлювання. Безперечно, існує безліч ліній розвитку танцю: він стає спортом (спортивні і бальні танці), частиною терапії (танцтерапія), основою соціальної (молодіжної) самоідентифікації (хіп-хоп, брейк, фанк та інші), однак не всі перераховані напрями можна віднести до сучасного мистецтва. Багату спадщину, яку ми отримали з минулого, в поєднанні з творчістю і різноманіттям нинішніх форм, дозволяє танцю проявляти себе не лише в лоні балетних труп і інших професійних колективів, а й бути невід'ємною частиною величезної кількості творів: в драматичному театрі, в кінематографі, в музичних спектаклях і багатьох інших формах мистецтва.

Моріс Бежар - найбільший хореограф сучасності, його називають "поетом вільного, сильного, чоловічого танцю, живим класиком, балетним гуру". Професійні танцюристи говорять про те, що М. Бежар є найжорстокішим хореографом ХХ століття. Справа в тому, що танці, які ставить М. Бежар, дуже складні у виконанні й вимагають від танцюриста колосальної віддачі і фізичних витрат. Його постановки відрізняються сучасністю, хаотичністю, філософічністю. Багато говорять про те, що М. Бежар створив власну філософію танцю.

Автор спирається на роботи провідних балетмейстерів, які займалися пошуком нових виражальних засобів протягом XX століття, серед яких:

А. Дункан, В. Ніжінскій, К. Голейзовскій, Ф. Лопухов, М. Фокін, Д. Баланчін, М. Бежар, Ю . Грігоровіч та ін..

Об'єкт дослідження - зарубіжний хореографічний театр другої половини XX століття, творчість М. Бежара.

Предмет дослідження – творча спадщина Моріса Бежара

Мета дослідження - вівчення розвитку нових виразних засобів в балетних виставах Моріса Бежара

Основні завдання дослідження:

1. Вивчити творчій та життєвий шлях Моріса Бежара.

2. Розглянути загальні тенденції розвитку, що склалися в танцювальному просторі балетного театру другої половини XX ст.

3. Звернутися до існуючих зв'язків між культурними періодами модернізму та постмодернізму і позначити зміни, які відбуваються в момент зміни цих періодів в галузі мови танцю.

4. Простежити тенденції розвитку нових виразних засобів в хореографії і заломлення нових танцювальних ідей в балетних виставах Моріса Бежара.

Розділ і. Постать Моріса Бежара у сучасній хореографії

1.1 Життєвий і творчій шлях Моріса Бежара

Французький хореограф, видатний майстер балету Моріс Бежар (Bеjart, Maurice) народився 1 січня 1927 року в Марселі в родині відомого французького філософа Гастона Берже (Бежар - сценічний псевдонім Моріса). Батько був родом з турецького Курдистану, мати - каталанка; серед його далеких предків були вихідці з Сенегалу. За визнанням самого Бежара, це з'єднання національних коренів наклало відбиток на всю його творчість.

В дитинстві Моріс був хворобливим, слабким дитиною і лікар порадив йому заняття спортом, але, почувши від батьків про пристрасному захопленні хлопчика театром, рекомендував класичний танець. У 1941 році Бежар почав навчатися хореографії, а в 1944 році вже дебютував в балетній трупі марсельської Опери. Проте в класичному балеті Бежар не прижився і в 1945 році він переїжджає в Париж, де протягом кількох років бере уроки у знаменитих викладачів: Лео Статс, Любові Єгорової, мадам Руза і у пані Волкової в Лондоні, в результаті чого освоїв безліч різних хореографічних шкіл [9, с. 82].

На початку своєї кар'єри Бежар змінив безліч труп: він працював у Ролана Петі і Жанін Шарру в 1948 році, виступав в "Інглсбі інтернешнл балі" в Лондоні в 1949 році і в Королівському шведському балеті в 1950-1952 роках.

Приватні уроки дозволили Моріс Бежару вивчити безліч несхожих хореографічних шкіл. Перші роки роботи на сцені він вважав за краще не зв'язувати себе контрактами, що дозволило йому виступати в різних трупах. У 1948 році він танцював у трупі Роллана Петі, в 49 в лондонському International Ballet, а з 1950 по 1952-й рік в шведському королівському - Ballet Cullberg. Робота в різних трупах і школах дозволила йому пізніше, вже у своїй власній, створити в самому позитивному сенсі - насичену еклектичність, синтез напрямів і прийомів різних хореографічних систем. У Швеції ж Бежар вперше спробував свої сили і як хореограф, поставивши фрагменти балету «Жар-Птиця» Ігоря Стравінського.У 1953 році Бежар спільно з Ж. Лораном заснував у Парижі трупу "Балі де Л'Етуаль", яка проіснувала до 1957 року. У 1957 році він створив трупу "Балі-театр де Парі". В той час Бежар ставив балети і одночасно виступав в них у головних ролях. Трупа Бежара поставила такі балети, як "Сон в літню ніч" на музику Ф. Шопена, "Приборкання норовливої" на музику Д. Скарлатті, "Красуня в боа" на музику Д. Россіні, "Подорож до серця дитини" і "Таїнство" Анрі, "Таніт, або сутінки богів", "Прометей" ована.

У 1959 році Бежар ставить на сцені брюссельського театру Монерей балет "Весна священна" (музика І. Стравінського) для Королівського балету Бельгії, яка потрясла не тільки любителів класичного танцю, але і весь світ.

У 1960 році Бежар засновує трупу "Балет ХХ століття", з якої стає всесвітньо відомим хореографом, визнаним метром сучасного танцю. Трупа базується у швейцарській Лозанні і в 1987 році перейменовується в "Лозаннський балет Бежара".

Виступав в новій для себе якості художника-постановника, Бежар зробив експеримент по створенню синтетичних спектаклів, де танець, пантоміма, спів (або слово) займають рівне місце. В такому стилі він поставив в 1961 році балети "Гала" на музику Скарлатті, який йшов в театрі "Венеція", синтетичний спектакль "Четверо синів Еймон" на музику композиторів XV-XVI століть, який він поставив у Брюсселі спільно з Е. Клоссоном і Ж. Шара, а також "Муки Святого Себастьяна", поставлений в 1988 році за участю сценічного оркестру, хору, вокальних соло й танцю у виконанні артистів балету. Ці експерименти були оцінені критикою і фахівцями дуже високо і в 1960 і в 1962 роках Моріс Бежар був нагороджений премією Театру Націй, а в 1965 році став лауреатом Фестивалю танцю в Парижі.

Досягнувши всесвітньої слави, він залишається дуже простим, доступним у спілкуванні. Вона його ніби не стосується, як і не цікавить матеріальне благополуччя. «Публіка ... Я не шукаю у неї успіху », - зауважує Бежар і зізнається, що, по суті, його головне і єдине вимога - світлий і просторий репетиційний зал. Постановник, що виховав багатьох найяскравіших «зірок» балету, він стверджує: «Я лише маріонетка в руках моїх танцівників. У той час як я вважаю, що керую ними, це вони маніпулюють мною » [12,с.4].

У 1970 році Бежар заснував в Брюсселі спеціальну школу-студію "Мудра".

У 60-річному віці Бежар вирішує круто змінити протягом свого життя. Він залишає знамениту бельгійську трупу «Балет XX століття», що проіснувала 27 років. Сталося це невдовзі після тріумфальних гастролей в Ленінграді і Вільнюсі. Влітку 1987 року Бежар залишає Брюссель і переїжджає до Швейцарії, де створює новий колектив - «Балет Бежара - Лозанна». Слово «новий», втім, не зовсім точно: слідом за майстром відправилися майже всі артисти колишньої трупи, незважаючи на очевидні складнощі зміни обстановки. Перший же сезон швейцарської трупи Бежара підтвердив невичерпність творчої фантазії хореографа. Балетами «Спогади про Ленінград» і «Дібук» Бежар, за оцінкою французького критика Ж.П.Пасторі, впевнено взяв новий старт.

У листі-повчанні «До молодого танцівнику» - своєрідному творчому маніфесті художника - Бежар так позначив головний елемент, без якого неможливий успіх: «Працюй! Хтось (а багато хто міг би повторити це) сказав: геній - це 10 відсотків натхнення і 90 відсотків поту. Так-так, ти знаєш, що це прописна істина, але немає нічого кращого, ніж повторювати щоранку натщесерце ряд прописних істин». [16, с. 71] Він створив і поставив більше ста балетів, написав п'ять книг. У числі найбільш відомих його робіт: «Бахт» (на індійську музику), «Жар-птиця» (на музику сюїти з однойменного балету Стравінського), «Ніжинський, клоун Божий» (на музику П'єра Анрі і Чайковського), «Наш Фауст» (на музику І.С.Баха і аргентинських танго), «Брель і Барбара», присвячений двом великим французьким шансоньє.

15 липня 2007 в міланському театрі "Ла Скала" пройшла прем'єра балету "Спасибі, Джанні, з любов'ю" ("Grazie Gianni con amore"), приуроченого до десятиріччя з дня вбивства італійського модельєра Джані Версаче, з яким Бежара пов'язувало 15 років дружби. Після трагічної смерті Версаче з'явилася програма "Болеро для Джанні".

Бежара часто запрошували в різні театри для постановки окремих вистав. Довгі роки співпраці пов'язували його з великої російської балериною Майєю Плісецької. Він поставив для неї балет "Айседора", а також кілька сольних концертних номерів для її виступів. Найбільш відомі серед них "Бачення троянди" і "Аве, Майя". Протягом багатьох років Бежар працював і з В. Васильєвим, який вперше виконав поставлену Бежаром версію балету І. Стравінського "Петрушка", а разом з Є. Максимової він виконував головні партії в балеті С. Прокоф'єва "Ромео і Джульєтта".

Моріс Бежар помер 22 листопада 2007 року в одній з лікарень в Швейцарії, куди він був доставлено 16 листопада; йому належало пройти курс лікування через проблеми з серцем та нирками. Це була друга госпіталізація за останній місяць.