1. Поточна ситуація та тенденції розвитку галузі

2. Опис продукту (послуги) фірми

3. Патенти, товарні знаки, інші права власності

4. Стратегія зростання фірми

4. Дослідження ринку:

   1. Загальна характеристика ринку продукту

   2. Цільовий ринок бізнесу

   3. Розміщення фірми

   4. Оцінка впливу зовнішніх чинників

5. Маркетинг-план:

   1. Стратегія маркетингу

   2. Ціноутворення

   3. Прогнозовані обсяги продажу

6. Виробничий план:

   1. Основні виробничі операції

   2. Машини та устаткування

   3. Сировина, матеріали та комплектувальні вироби

   4. Виробничі та невиробничі приміщення

7. Організаційний план

   1. Форма організації бізнесу

   2. Потреба бізнесу у персоналі

   3. Власники бізнесу й команда менеджерів

   4. Організаційна схема управління

   5. Кадрова політика і стратегія

8. Оцінка ризиків:

   1. Типи можливих ризиків

   2. Способи реагування на загрози бізнесу

9. Фінансовий план:

   1. Планування витрат операційної діяльності

   2. План руху готівки

   3. Плановий баланс

   4. Фінансові коефіцієнти

   5. Ефективність інвестицій

10. Додатки Методичні вказівки до виконання комплексного індивідуального завдання

Розділ „Галузь, фірма та її продукція” опрацьовується для того, щоб переконати заінтересованих осіб у перспективності галузі, що в ній започатковується конкретний бізнес, та породити довіру до нього. З метою стислого аналізу справ у галузі рекомендується подати узагальнені відомості щодо поточного стану справ і тенденцій розвитку галузі (оцінка виконується на підставі опрацювання інформації за останні 3-5 років); охарактеризувати продукти й ринки, що є новими для конкретної галузі ; окреслити макроекономічні фактори, що здатні в перспективі впливати на розвиток галузі і спрогнозувати їх напрямок, приймаючи до уваги розвиток елементів державного регулювання економіки тощо.

Також в даному розділі важливим є розкриття концепції „поведінки” фірми в галузі, тобто навести загальну характеристику фірми (місія фірми, стратегічні й тактичні цілі, види діяльності, стадія розвитку бізнесу, географія діяльності, сильні та слабкі сторони та проведення SWOT-аналізу). Тут же наводиться опис продукту фірми. Продукція має бути описана в наступній послідовності:

- конкретна характеристика продукції і способів її застосування у споживача, включаючи перелік хімічних, фізичних та інших властивостей, дизайн, упаковка;

- тенденції застосування обраного товару, прогноз споживання;

- діапазон пропозиції подібних продуктів (послуг) з боку конкурентів, визначення ступеня унікальності або специфічності товару, встановлення конкурентних переваг даного товару;

- рівень захисту товару (наявність патенту, авторських прав, товарної марки);

Особливо важливим для потенційних інвесторів є обґрунтування стратегії зростання (перспектив розвитку) фірми. Визначення стратегічних альтернатив і вибір стратегії підприємства є одним із важливих питань, яке потребує використання арсеналу методів, які застосовуються для розробки стратегічних планів: моделі бостонської консультаційної групи, багатофакторні матриці “Мак-Кінсі“, комплексний діловий аналіз (ПІМС). Слід зауважити, що на цьому етапі, як i при виконанні роботи в цілому, не може бути суворо визначеної послідовності розрахунків та обґрунтувань. Тут можуть бути використані різні моделі, які дають можливість простежити динаміку розвитку підприємства, i на підставі проведених досліджень прийняти рішення.

Стратегія розвитку підприємства вирішується як полiварiантна задача: із множини можливих має бути вибрано найбільш ефективний варіант. Для цього можна скористатися рекомендаціями щодо технічної розробки та обґрунтування бізнес-плану. Обґрунтування за допомогою дослідження моделей можна провести на підставі різноманітних прийомів. Слід зауважити, що опрацювання стратегії розвитку підприємства відіграє важливу роль в ефективному функціонуванні виробництва. Визначені цiлi стають своєрідними нормативами, з якими мають спiвставлятися результати майбутньої виробничо-господарсъкої діяльності.

Вибрана стратегія має орієнтуватися на конкретних споживачів, їхні потреби, відображати всі сильні сторони підприємства, включати методи, спрямовані на подолання слабких сторін та загроз із зовнішнього середовища.

До найскладніших і найважливіших розділів бізнес-плану належить підрозділ „Дослідження ринку”. В даному підрозділі докладно досліджується регіональна частина галузевого ринку, для чого визначається його потенціал (можливості продажу), тенденції розвитку за останні роки і фактори, що мали вплив на цей розвиток, i будуть впливати в майбутньому. Визначається структура ринку та дається порівняльна оцінка привабливості кожного його елементу. Доцільно провести сегментацію споживачів за рівнем доходів, демографічною ознакою, тощо, з метою вибору сегментів для нового підприємства.

Маркетингові дослідження мають з’ясувати в якому стану знаходиться ринок продукції, які абсолютні розміри ринку, тенденції його розвитку, які основні сегменти ринку (групи споживачів). Потрібно визначити наскільки чутливим є ринок до різних змін внутрішніх і зовнішніх факторів, чи впливають на нього циклічні і сезонні коливання. Необхідно описати своїх конкурентів, частку ринку, яку вони захопили, сегменти, на які слід орієнтуватися, врахувати інші галузеві фактори. Оцінку конкуренції та смаків споживачів у поточному і майбутньому періодах можна здійснити на підставі матриці конкурентного профілю.

Головна мета розділу „Маркетинг-план” полягає в роз’ясненні заінтересованим юридичним і фізичним особам стратегії виходу фірми на свій цільовий ринок, а також можливості її впливу на ситуацію на цьому ринку для забезпечення збуту своєї продукції.

На підставі дослідження ринку має бути визначена стратегія маркетингу фірми, яку треба кваліфікувати як певну сукупність конкретних стратегій стосовно: вибору цільового ринку фірми, номенклатури та асортименту її продукції; визначення системи збуту та реалізації продукції; формування політики ціноутворення; виокремлення вибраних способів організації рекламної кампанії фірми. Таким чином, для кожного продукту має бути наведена методика розрахунку ціни, визначений підхід до застосування системи знижок і пільг для різних груп покупців, зазначені основні канали реалізації товарів, обґрунтовано вибір посередників, розроблені заходи для ефективного просування товарів підприємства, складено рекламний бюджет, передбачена необхідність сервісного обслуговування.

В межах даного розділу визначаються прогнозовані обсяги реалізації в номенклатурі i асортименті на п’ятирічний період з помісячною розбивкою на перший рік i загальною величиною для кожного наступного року в натуральному i вартісному виразі. Тут потрібно оцінити ступінь достовірності прогнозних показників на підставі відомих статистичних методів оцінювання.

Головне завдання „Виробничого плану” як розділу бізнес-плану фірми виробничого спрямування полягає в тому, щоб переконати заінтересованих фізичних та юридичних осіб (потенційних інвесторів), що фірма реально спроможна організувати відповідне виробництво; здатна продукувати необхідну кількість товарів належної якості; має можливість придбати необхідні для цього ресурси.

В даному розділі бізнес-плану потрібно викласти технологію виробництва і розкрити зміст основних технологічних операцій, їх послідовність, зазначити методи організації виробництва й методи контролю витрат та якості продукції. Структуру виробничого процесу краще представити за допомогою схеми виробничих потоків. Важливим є також визначення місцеположення виробництва (місця знаходження необхідних будівель або площадки для будівництва).

Необхідно визначити, які i в якій кількості потрібні машини, устаткування та інструменти для організації виробничого процесу, основні виробники устаткування. Обґрунтовується розмір необхідних виробничих потужностей та їх динаміка з урахуванням розвитку ринкової ситуації. Тут же має бути з’ясовано перелік необхідних для виробництва матеріалів, сировини, комплектуючих виробів, обґрунтовано потребу в них і визначено основні постачальники та умови постачання.

Відомості щодо розрахованої потреби в основних засобах, оборотних і нематеріальних активах слід подавати у вигляді таблиць з відповідним групуванням. Окремі форми таблиць наведені в додатках Методичних вказівок (дод.Б), iншi можна запозичити з рекомендованих літературних джерел, підручників та методичних рекомендацій до розробки бізнес-планів.

В розділі бізнес-плану „Організаційний план” обґрунтовується організаційний план підприємства. Перш за все має бути визначена організаційна форма бізнесу у вiдповiдностi з чинним законодавством. Тут необхідно подати відомості про форму власності, про власників та ключовий управлінський персонал підприємства, у тому числі побудувавши матрицю управлінських здібностей. Крім того, має бути наведена коротка характеристика повноважень тих працівників, від яких буде залежати успіх чи невдача роботи підприємства. Слід також показати на яку зовнішню допомогу може розраховувати апарат управління, в якій формі та на яких засадах вона буде надаватися.

Організація підприємства має бути подана у вигляді схеми, на якій потрібно показати взаємозв’язки між виробничими підрозділами та розподіл повноважень в управленні. До схеми додаються короткі пояснення. Тут необхідно визначити стратегію кадрової політики підприємства, з якої було б видно, як буде здійснюватися добір, підготовка та оплата працівників підприємства та які будуть застосовуватися пільги стимулюючого характеру.

В ньому має бути подано зведений план щодо потреби в персоналі за категоріями та визначена потреба в коштах на оплату праці. Для обґрунтування показників чисельності i продуктивності праці можна використовувати як укрупнені, так і деталізовані (за методом прямого рахунку) методики розрахунків. Те ж відноситься i до розрахунків коштів фонду оплати праці. Але у всіх випадках розрахунки основних показників, що характеризують рівень продуктивності праці, заробітної плати та співставлення їх з аналогічними підприємствами та середніми показниками галузі мають бути. Розраховані показники підрозділу потрібно згрупувати таким чином, щоб їх можна було використати для обчислення відповідних статей собівартості продукції.

В розділ „Оцінка ризиків” має бути проведено аналіз i дана оцінка найбільш імовірних ризиків. Тут повинна бути дана відповідь принаймні на два важливих запитання: чи достатньо глибоко розуміє i враховує студент ризики, пов’язані з організацією цього підприємства, i чи може він розробити відповідний план дій за умов невизначеності, конфліктності i відсутності певної iнформацi.

За допомогою кількісного та якісного аналізу потрібно виявити чинники ризику i види діяльності, на які він впливає.

За ціну ризику можна прийняти різницю між очікуваним (без урахування ризику) прибутком i прибутком з імовірним ризиком конкретного варіанту проекту.

У подальшому розробляють заходи щодо нейтралізації або мінімізації можливих ризиків, що матимуть у прогнозованому періоді найбільший вплив на діяльність підприємства. Для нейтралізації зовнішніх ризиків застосовують хеджування та страхування, а для нейтралізації внутрішніх – підвищення ефективності управління підприємством, диверсифікацію, лімітування та самострахування.

Розділ бізнес-плану „Фінансовий план” є ключовим, оскільки він має відображати фінансовий стан підприємства. В даному розділі виконуються розрахунки щодо планування витрат операційної діяльності, включаючи складання калькуляцій окремих видів продукції та кошторису витрат на весь товарний випуск. В ньому у відповідних формах мають знайти відображення план доходів та видатків, план грошових надходжень i виплат та плановий баланс. У фінансовому плані мають бути показані 3 варіанти розвитку подій (нейтральний, оптимістичний та песимістичний), які повинні мати вiдповiднi пояснення. Для розробки фінансового плану мають бути використані стандартні форми, що широко застосовуються у плануванні та рекомендовані в літературі.

Калькуляції собівартості мають бути розроблені у вiдповiдностi з рекомендаціями щодо складу витрат, які відносяться на собівартість продукції та визначеної потреби у всіх видах виробничих ресурсів. Окремо мають бути показані розрахунки витрат на сировину, матеріали, паливно-енергетична ресурси та амортизаційних відрахувань. У багато номенклатурному виробництві мають бути складені вiдповiднi кошториси для визначення розміру та розподілу непрямих витрат, які відносяться на окремі види продукції.

Поряд з показниками собівартості одиниці кожного виду продукції необхідно розрахувати узагальнюючі та відносні показники собівартості, такі як собівартість виготовленої продукції та витрати на 1 грн. товарної продукції. Тут мають бути зроблені порівняння собівартості виробництва продукції з аналогічними показниками конкурентів та споріднених вітчизняних i зарубіжних підприємств, визначена динаміка витрат на перспективу.

План доходів i видатків має бути складений у помісячному розподілі на перший рік та в поквартальному розподілі на майбутні роки п’ятирічного розрахункового періоду. Особливу увагу слід приділити прогнозуванню майбутніх показників, застосовуючи при цьому відомі методи. Всі показники повинні бути відповідним чином обґрунтовані i витікати з виконаних розрахунків або прийнятих припущень. При цьому слід давати чітке пояснення припущень, які обґрунтовують прогнозні значення тих чи інших показників.

Головним завданням складання плану грошових надходжень i виплат є узгодження їх у часі задля забезпечення необхідної лiквiдностi підприємства, тобто забезпечення його постійної платоспроможності. Для цього потрібно визначити готівкові кошти на початок місяця чи кварталу (в залежності від того, для якого періоду визначається цей показник); розрахувати всі передбачувані грошові надходження за той же період; обчислити обов’язкові платежі: купівля товарів, заробітна плата, податки і нарахування на заробітну плату, рентні платежі, комунальні послуги, рекламні витрати, страхові платежі, придбання машин та устаткування, виплати боргу та процентів тощо; визначити грошовий потік як різницю між загальною сумою грошових надходжень та обов’язкових виплат; розрахувати суми готівкових коштів на кінець відповідного періоду як алгебраїчної суми готівкових коштів на початок певного періоду та відповідного (додатнього чи вiд'ємного) потоку готівки.

Надзвичайно важливим підрозділом фінансового плану є плановий баланс підприємства, який має бути складено станом на 31 грудня першого року діяльності. Стартовий баланс має відобразити потреби у капіталі для започаткування виробництва. Радимо використати загальноприйняту форму балансу. При складанні планового балансу можуть бути прийняті деякі припущення, зміст яких має бути викладено в тексті.

Складені фінансові документи потрібно ретельно проаналізувати за допомогою показників, які широко використовуються для оцінки фінансового стану підприємств: коефiцiєнтiв лiквiдностi, платоспроможності, рентабельності. Отримані показники мають бути відповідним чином оцінені з точки зору їх достовірності та надійності.

Має бути зроблений аналіз беззбитковості у графічному вигляді, що дає змогу встановити запас економічної стійкості підприємства.

Важливим етапом фінансового аналізу є оцінка ефективності інвестицій , яка виконується розрахунком показників: чистої теперішньої вартості (NPV), індексу прибутковості, терміну окупності, внутрішньої ставки доходності. Розраховані за проектом значення показників потрібно порівняти з середньо галузевими значеннями або прийнятими нормативами.

Аналіз чутливості проекту проводиться оцінкою впливу на чисту теперішню вартість ключових факторів, до яких можна віднести витрати, ціни, попит на продукцію та ін. Метою аналізу є визначення того, чи не призведе зміна цих факторів до втрати ефективності проекту (коли NPV стає від’ємною величиною).

У розрізі розробки стратегії фінансування мають бути визначені джерела капіталу для нової діяльності. З цією метою необхідно узагальнити та охарактеризовані потреби підприємства в фінансових ресурсах, умови та порядок їх отримання, умови та строки повернення коштів кредиторам та інвесторам, а також розміри їх передбачуваних доходів. Інформація про джерела фінансування повинна бути пов’язана з використанням фондів при конкретному зазначенні способів і напрямків використання капіталу.

У цій частині потрібно визначити проектовану систему фінансування та її інструменти (банківські кредити, акції, векселя тощо), величину відсотків і основних виплат по борговим зобов’язанням, гарантії або заставу, показники фінансового важеля, список кредиторів, суми і терміни виплат по кредитах. Слід звернути увагу й на те, що при визначенні джерел фінансування рекомендується використовувати різноманітні способи отримання необхідного капіталу (від банківських позик до пошуку допомоги у державних і регіональних органів управління).