15.Дайте загаль характеристику античній філософії

Антична філософія поділяється на 3 етапи:1)Досократівський(7-6 ст. до н.е.)представники Анаксімен,Анаксімандр, Геракліт, Піфагор, Фалес. 2)Сократівський(5-4 ст. до н.е.)представники Сократ, Платон, Арістотель. 3)Елліністичний(4 ст. до н.е.).ШКОЛИ:Епікурська-вони говорили що матерія невмируща;смерті не існує,тому що в основі світу лежать невмирущі атоми;слід позбутися життєвих страхів;Досягнення душевної незворушності. Скептицизм-кожна річ є не більше такою,ніж будь якою іншою;треба утримуватися від будь-яких суджень про речі;треба зберігати стан автаркії(самовладності). Стоїцизм-світ пронизаний божественною пневмою,у ньому панує фатум-невблаганний закон долі;не варто опиратись фатуму:хто бажає,доля вабить,хто не бажає-тягне;треба зберігати мужність духу,оскільки дух-автономний стосовно обставин життя.

16.Пояснити що таке наука про пізнання.Види пізнання

Пізнання-це процес здобування знань. Знання-це відображення свідомості людини реального світу. Його закономірностей. Пізнання розглядається як взаємодія суб’єкту(того хто пізнає)і об’єкту(того що пізнається). Проблеми пізнання досліджує розділ філософії-гносеологія.

Гносеологія – це теорія пізнання, розділ філософії в якому визначаються проблеми природи пізнання і його можливостей, відношення знання до реальності.

ВИДИ ПІЗНАННЯ:життєво-досвідне;мистецьке;наукове;релігійно-містичне;екстрасенсивне.

17.Охарактеризувати досократичний період античної філософії

При вивченні досократичної філософії доцільно виділити дві школи: мілетську і елеатську.Засновником мілетської школи був Фалес (УІІ-УІ ст. дод.е.), а його послідовниками Анаксімандр, Анаксімен, Геракліт. Основну увагу представники цієї течії зосередили на пошуках тієї першооснови, з якої виникають всі конкретні предмети і явища. Речі є чимось тимчасовим; вони виникають і зникають, а їх основа є вічною, існуючою завжди. Фалес вбачав таку першооснову у воді, Анаксімандр вважав, що нею є невизяичене начало, яке він назвав «апейрон», Геракліт прийняв за першооснову космічний вогонь. Якщо представники мілетської школи клали в основу світу якусь матеріальну стихію (воду, вогонь і т.д.), то в елеатській філософії перше виділяється в якості такої основи неконкретне і нематеріальне начало, яке позначається поняттям «буття».

Найбільш випукло ідеї цієї філософії були розроблені Парменідом (УІ-У ст. до н.е.) і Зеконом (V ст. до н.е.). Парменід поділяє світ на істинний і не-істинний. Істинним є буття, оскільки воно вічне і незмінне, завжди тотожне самому собі. Світ конкретних речей є неістинним буттям, адже речі постійно змінюються, сьогодні вони інакші, ніж вчора, а завтра і зовсім зникають. Логічне обгрунтування висновків Парменіда спробував дати Зенон. В результаті своїх досліджень він відкрив суперечливі характеристики руху, простору і часу. Відомі апорії (труднощі, безвихідні ситуації) Зенона, зокрема такі як «Ахіл і черепаха», «Стадіон», «Стріла», «Дихотомія» та інші. Своїми апоріями Зенон зафіксував об'єктивну суперечливість руху і труднощі його логічного обгрунтування.

Одним з відомих представників античної натурфілософії був Демокріт (V ст. до н.е.). Він також намагався розв'язати питання про можливість руху. Для цього він запровадив іншу, ніж у елеатів, Передумову: існує не тільки буття, але й небуття. При цьому він уявляв буття як атоми, а небуття як порожнечу.

Наш зір заважає нам бачити першоначало — атоми — тверді і гранично малі згустки матерії, які осягаються лише розумом і відрізняються неподільністю, формою, величиною і порядком розміщення. Оскільки між атомами існує порожнеча, можливий рух. Таким чином, якщо у елеатів сутність світу є єдина і незмінна субстанція, то у атомістів — множинна і рухома.

Немає ніякої надприродної сили, яка управляє атомами і світом в цілому. У світі діють тільки механічні закони. Розуміння світобудови, яке   запропонував   Демокріт,   виявилося   найпослідовнішим матеріалістичним вченням, яке тільки знала антична думка.