65.Розкрити суть конфуціанства,як однієї з провідних філософських шкіл Давнього Китаю.

Давньокитайська філософія подібно до індійської сформувалася в лоні міфології. Однак це не був автоматичний процес. Для пере-ходу від міфології до філософії необхідні були певні соціальні умови, соціальні поштовхи і, зрештою, соціальні сили, яким була потрібна філософія.

Відомо, що філософія розвивається за соціальних умов, коли за індивідом визнається право мати самостійну, відмінну від традицій-них поглядів, власну думку, тобто визнається суверенність розуму. Філософія постає в тому суспільстві, у якому індивід є самостійною силою, особою.

Але, за словами дослідника соціальної історії давньокитайського суспільства Л. Васильєва, у V–III ст. до н.е. «...індивід як громадянин, вільний і повноправний член суспільства, який би діяв як самостійна соціальна і правова одиниця — подібно, скажімо, до громадян дав-ньогрецького полісу, — у Давньому Китаї фактично не був відомий. Соціальною одиницею в Китаї завжди вважалась сім’я, клан, община, земляцтво». Однак у цей час відбувається заміна дрібних державних

Конфуцій тлумачить людинолюбство досить широко. Як мораль-ний принцип воно підноситься до рівня регуляторів державного життя, зрівнюється з правом і навіть підноситься над ним. «Якщо ке-рувати народом за допомогою законів і підтримувати порядок пока-ранням, то народ буде прагнути ухилятись (від покарань) і не буде від-чувати сорому. Якщо ж керувати народом на основі людинолюбства і підтримувати порядок за допомогою ритуалу, то народ буде відчу-вати сором і виправиться». Конфуціанство, підпорядковане соціаль-ному прагматизмові, можна вважати й певним відлунням відносин

патріархального устрою, за якого мораль була єдиним регулятивним засобом. 

66.Розкрити суть буддизму,як однієї з провідних філософських систем Давньої Індії.

Буддизм - релігійно-філософське вчення - виникло в Індії у VI-V ст. до н. е. Його засновником вважають індійського принца Сідхарху Гаутаму, який отримав пізніше ім'я Будди - Просвітленого. Просвітлення Гаутами заклало основи буддійської релігії і філософії, що тривалий період поширювалися на території Цейлону, Тибету, Китаю, Японії та Кореї. Найдавнішим джерелом, що містить учення Будди, є Трипітака (Три кошики вчень), укладена його найближчими учнями. Трипітака має три канонічних тексти: «Вінаяпітаку» (правила поведінки), «Абхідхаммапітаку» (філософські погляди на зовнішній світ та буття в ньому людини), «Суттапітаку» (зібрання проповідей і висловів Будди).

Філософська доктрина буддизму стверджує, що життя людини повне страждань, і важливо покласти їм край. Не теоретизування про душу і світ, а пошук шляху звільнення людини від страждань є справжнім призначенням людини. Буддійська ідея звільнення людини від страждань так чи інакше поділялася практично всіма філософськими системами Стародавньої Індії, лише теоретичне підґрунтя ідеї викликало заперечення прихильників ортодоксальних учень.

67.Показати роль християнства у становленні середньовічної філософії.

В історії взаємовідносини філософії і релігії відкрився новий період, який тривав майже п'ятнадцять століть, тобто всеСередньовіччя. Якісним його відмінністю є служіння філософії (свідоме чи вимушене обставинами) цілям релігії і теології. Перші кроки у справі підпорядкування філософії Священного писання були зроблені ще в 1 столітті Філоном Олександрійським. У наступні століття ця мета була повністю досягнута. Співвідношення між філософією і християнством в період Середньовіччя, аж до XV століття, тобто початку Нового Часу, можна характеризувати наступним чином.  Перш за все відзначимо прагнення використовувати філософію для зміцнення позицій тільки-тільки з'явився християнства, яке й концептуально і організаційнопотребувало такої підтримки. Нагадаємо, що перші християни протягом кількох століть, аж до IV ст., Змушені були відстоювати свої переконання в боротьбі з язичницькими віруваннями. Крім того, вони не завжди знаходили розуміння з боку правителів Римської імперії. Не меншим перешкодою для утвердження християнства, як це не здається парадоксальним, була антична філософія зі своїми ідеями про сутність світобудови і шляхи його пізнання. Ранні християнськіідеологи, такі як, наприклад, що жив у II столітті Климент Олександрійський, прагнули до синтезу еллінської культури та християнської віри, а насправді - підпорядкування філософії християнської релігії. Саме йому належать знамениті слова, що служили своєрідним методологічним керівництвом у період Середньовіччя, що справжня філософія - це християнська релігія.