1.2. Функції вчителя

Функції учителя зумовлюються потребами суспільно-економічного розвитку нашого суспільства, а також особливостями розвитку загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей.[]

Загалом варто акцентувати увагу на таких функціях учителя-вихователя.

1. Виховна функція: передбачає необхідність здійснювати цілеспрямований вплив на особистість з метою створення оптимальних умов для її всебічного гармонійного розвитку; акумулювання в особі учителя загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей і передавання їх нащадкам. Ця функція пов’язана з виховання людини в широкому значенні. Вона займає провідне місце в складному процесі формування особистості.

2. Навчальна функція: виявляється в організації учнів з метою оволодіння знаннями, вміннями і навичками з основ наук, забезпеченні умов для інтелектуального розвитку учня, озброєння їх методами самостійної пізнавальної діяльності. Учитель має виступати не інформатором, а організатором навчально-виховного процесу.

3. Організаторська функція: полягає у необхідності організації дитячих колективів цілеспрямованого керівництва різними видами дитячої діяльності безпосередньо в навчально-виховних закладах і поза їх межами.

4. Оберігаюча функція: учитель має бути хранителем загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей, оберігати їх від руйнівних впливів деструктивних сил, розумно будувати гуманістичну систему виховання.

5. Інформуюча функція: передбачає поширення педагогічних знань серед батьків, працівників соціальної виробничої сфер. Питаннями виховання мають займатися по суті усі дорослі громадяни. Та всі вони відчувають певні труднощі у такій не специфічній для них діяльності через брак спеціальних знань з психології та педагогіки. Тому вчителі, маючи професійну підготовку з педагогіки та психології, і повинні займатися педагогізацією непрофесійних вихователів.

Усі функції учителя-вихователя тісно взаємопов’язані між собою і взаємно обумовлені.

4 Найважливішими джерелами історії педагогіки є:

1) джерела громадянської історії, філософії, літератури, культури, мовознавства, мистецтва тощо;

2) офіційні матеріали (закони, накази, укази, постанови, звіти, статистичні дані тощо);

3) навчальні плани, програми, підручники, посібники для шкіл різних типів і в різні історичні періоди;

4) педагогічна спадщина вітчизняних і зарубіжних педагогів, письменників, політиків, діячів науки і культури (автобіографії, мемуари, педагогічні монографії, брошури, журнали, статті, виступи, доповіді, рецензії, рукописи, листування, щоденники тощо);

5) архівні джерела;

6) періодична преса минулого і сучасності;

7) педагогічний фольклор (байки, казки, прислів’я, пісні, легенди);

8) довідково-бібліографічна література;

9) автореферати дисертацій та дисертаційні дослідження;

10) сучасна вітчизняна і зарубіжна література з питань історії, освіти, школи і виховання;

11) комп’ютерно-інформаційні мережі.

Таким чином, якщо мова йде про цивілізації нового й новітнього періодів світової історії, то цілком очевидним є те, що найважливішим джерелом історії педагогіки є писемна культура, комп’ютер. При вивченні сучасних явищ у школі і педагогіці до цього додаються безпосередні спостереження й дослідження. Складніше відтворити картину зародження виховання, а також педагогічну спадщину цивілізацій, які залишили мізерну кількість слідів матеріальної культури. У цьому випадку допомагають етнографічні дані про племена, які до сьогодні зберегли риси первісної общинності, знахідки археологів, стародавні наскельні зображення, народні ігри, традиції, обряди, мову, епос, фольклор, які своїми витоками сягають сивої давнини.

Історія педагогіки як наука використовує групи: а) загальнонаукових методів дослідження (теоретичні, емпіричні, математичні і статистичні)´, б) конкретно наукових (пошуково-бібліографічний; історико-ретроспективний; хронологічний; персоналістично-біографічний; порівняльно-зіставний; пояснювальний, г ер мене етичний (герменевтика - мистецтво і теорія тлумачення текстів)).

Теоретичні - системний аналіз і синтез, метод теоретичного аналізу і синтезу, абстрагування, аксіоматичний метод, ідеалізація, моделювання, формалізація.

Емпіричні - педагогічні спостереження й аналіз досліджуваної проблеми, бесіди й анкетування, метод експертних оцінок, педагогічний експеримент.

Математичні і статистичні - методи реєстрації, ранжирування, шкалування, графічний і табличний методи, розрахунок середньої арифметичної величини, середнього квадратичного відхилення, середньої похибки середнього арифметичного, середньої похибки різниці.