42. Освітня й педагогічна діяльність т. Лубенця

Лубенець Тимофій Григорович

(1855-1936) - видатний педагог, послідовник К.Ушинського в Україні, громадський діяч. На¬родився в м.Кролевці. Багато зробив для розвитку освіти на Україні, герой праці. Протягом понад півстоліття самовіддано трудився на ниві освіти рідного народу Тимофій Григорович Лубенець. Він розпочав свою вчительську діяльність ще 18-річним юнаком в с.Вороньки на Чернігівщині. На ранніх етапах своєї педагогічної діяльності

зарекомендував себе як автор шкільних підручників. Він включав до їх змісту матеріал про життя селян та селянський побут. У 1878р. Т.Лубенець був звільнений з роботи за написання підручни¬ка "Загальнокорисний задачник", кожна задача якого містила відо¬мості з життя і тим самим пов'язувала предмет арифметики з практи¬кою.

У 1881р. Т.Лубенець витримав іспити за курс Білгородського учительського інституту Харківського учбового округу. З 1883р. працював викладачем підготовчого класу Київської першої гімна¬зії. Близько дванадцяти років відпрацював директором народних училищ Київської губернії.

Багато і плідно працював Тимофій Григорович у галузі теорії педагогіки. Його педагогічні праці присвячені питанням дошкіль¬ного виховання, початкового навчання, освіти дорослих. Особливу увагу він приділяв зв'язку навчання з життям. Протягом своєї пе¬дагогічної діяльності видав десятки підручників, методичних посі¬бників і книжок з різних питань навчання і виховання. Серед них -основна праця "Педагогічні бесіди", дослідження "Про наочне ви¬кладання", книга для читання в початковій школі "Зернятко" в чо¬тирьох частинах, що витримала більш як десять видань, методич¬ний посібник для навчання арифметиці у недільних школах І кла¬сах для дорослих "Арифметичні задачГ і "Методика арифмети¬ки". У цих та інших роботах автор виступав за впровадження в практику навчання і виховання демократичних і гуманістичних принципів педагогіки.

Чимало зусиль доклав Т.Лубенець запровадженню в школах України навчання рідною мовою, яку він вважав засобом утвер¬дження принципу народності в українській педагогіці. У 1883р. під псевдонімом Норець вийшов український буквар Лубенця - "Гра¬матка", в якому було вміщено багато фольклорних творів. Того ж року під псевдонімом Т.Хуторного вийшла його "Читанка". Оби¬два підручники були створені на народній основі.

Педагог вважав, що українську мову слід вивчати за народними творами, бо вони є мудрими за змістом, повчальними для життя, а мова в них мелодійна, багата, яскрава. Навіть з методичного боку він вбачав у народних казках, приказках і прислів'ях незамінний матеріал, який варто використовувати якнайповніше.

Незважаючи на очевидні переваги такого типу підручників, на¬вчатися за ними в народних школах міністерством заборонялося.

261

В постреволюційний період Т.Лубенець продовжував створю¬вати підручники для початкової школи ("Буквар", чотири "Читан¬ки"), книги і посібники для нової трудової школи, займався лікві¬дацією неписьменності. Читав лекції вчителям, виступав зі стаття¬ми в газетах і журналах, де відстоював свої думки про зв'язок школи з життям, пріоритетний розвиток розумових здібностей і моральних якостей учнів, виступав проти надання школі вузько¬практичного, утилітарного характеру