
- •1. Предмет і завдання історії педагогіки
- •2 Особливості виховання на різних етапах розвитку первісного суспільства
- •3 Характеристика ролі вчителя у суспільному розвитку.
- •1.2. Функції вчителя
- •5 Основні етапи розвитку педагогіки.
- •6. Підходи світової наукїґдо виникнення виховання як суспільного явища. Виховання у первісному суспільстві
- •7. Виникнення перших шкіл у світовій цивілізації
- •8. Виховання у древній греції
- •Афінська система
- •Спартанська система
- •9. Древньогрецькі філософи про формування людської особистості (сократ, платон, аристотель, демокрит)
- •10. Загальна характеристика епохи середньовіччя. Система середньовічних шкіл
- •11. Система лицарського виховання
- •12. Школа і педагогіка стародавнього риму
- •3. Виникнення освіти для дівчат
- •13 Школа і педагогічна думка епохи Відродження
- •14. Виникнення перших університетів у західній європі та організація навчання
- •15. Принцип природовідповідності, вікова періодизація та система шкіл (за коменським)
- •16Дидактичні погляди я.А.Коменського.
- •17. Класно-урочна система коменського. Принципи навчання
- •18. Педагогічні ідеї д. Локка
- •18. Педагогічні поглядиджона локка
- •19. Щея вільного виховання ж.-ж. Руссо. Вікова періодизація та система виховання ж.-ж. Руссо
- •20. Ідея вільного виховання ж.-ж. Руссо
- •21 . Життя та педагогічна діяльність й.Г.Песталоцці
- •Ііриродовідповідне виховання
- •26 Києво-Могилянська академія
- •27 Основні етапи педагогічної діяльності к.Д. Ушинського
- •28 Проблема виховання характеру людини в педагогічній спадщині к.Д. Ушинського
- •29 Дидактичні погляди Ушинського
- •30. Дидактика ф. Дістервега
- •31. Теорія навчання й виховання й. Гербарта
- •32. Р.Оуен про формування особистості
- •33. Гумаюстичні засади освіти й виховання. Рух нового виховання (м. Монтессорі, с.Френе)
- •34 Традиційні засади виховання дітей в київській русі
- •Соціальні умови становлення писемності та виникнення перших шкіл у київській русі
- •35. Виникнення братських шкіл
- •36. Діяльність козацьких шкіл в україні (січові, полкові, музичні та ін.)
- •38 Острозька школа-академія
- •39. Організаційна й педагогічна діяльність м.Корфа
- •40. Теорія фізичного виховання особистості п.Лесгафта
- •41. Теорія й практика вільного виховання л.Толстого
- •42. Освітня й педагогічна діяльність т. Лубенця
- •43 Документ pdf.
- •44. Просвітницько-педагогічна діяльність X. Алчевської
- •45. Проблема сімейного виховання ("книга для батьків", "лекції про виховання дітей")
- •49. Ідеї становлення вчителя-вихователя
- •65 Види освіти
- •67 Державні нормативні документи, що визначають зміст освіти
- •68 3. Удосконалення змісту освіти в сучасній загальноосвітній школі
- •69 Система освіти України, її структура
- •71 Урок як основна форма організації навчання
- •1.1 Дидактичні вимоги до сучасного уроку
- •1.2 Психологічні вимоги до уроку
- •1.3 Організація пізнавальної діяльності учнів
- •1.4 Організованість учнів
- •1.5 Врахування вікових особливостей учнів
- •1.6 Вимоги до техніки проведення уроку
- •3. Вимоги та стандарти вивчення учнів
- •74 3. Позаурочні форми навчання
3 Характеристика ролі вчителя у суспільному розвитку.
Виховання – найдавніше поняття суспільного розвитку. Людина, турбуючись про продовження свого роду, завжди дбала і про передачу новому поколінню досвіду старших. Спочатку цю функцію у повному обсязі виконували батьки. Але пізніше окремі функції виховання дітей в родах, общинах члени суспільства передавали найбільш досвідченим, найбільш мудрим людям – педагогам. Уже в етимології цього слова закладений глибокий соціальний зміст. Слово педагог походить від грецького paidahos ( pais – дитина; aho – веду, виховую). Педагогами називали людей, які займалися дітоведенням, вихованням дітей. Тому не випадково, що професія педагога ( учителя, вихователя) є найдавнішою на Землі.
У стародавньому Вавилоні, Єгипті, Ассірії учителями найчастіше були жерці, а в Греції ця почесна справа доручилась вільнонайманим, найбільш розумним громадянам, серед яких були філософи, поети. Ще Арістотель говорив :»Вихователі ще більш достойні поваги, аніж батьки, бо останні дають нам лише життя, а перші – достойне життя».(дивись додаток 2)[]
У Київській Русі учителів називали майстрами ,підкреслюючи цим самим глибину поваги до тих, хто творить духовне багатство суспільства. Історія нашого народу, кожного члена нашої спільноти тісно пов’язана з батьками та вчителями, їх працею створювалась і створюється найбільша цінність на землі Людина.
В умовах становлення української державності, відродження національної духовності, формування національної гідності громадян роль вчителя у суспільстві зростає. Від учителя-вихователя у суспільстві залежить розв’язання ще одного важливого завдання:забезпечення сприятливих умов для створення найбільшого багатства суспільства – інтелелектуальних цінностей кожної людини зокрема і людської спільноти взагалі.
Таким чином, учитель-вихователь – творець духовної сутності людини.
Отже,становлення особистості з її багатим генофондом можливе лише за наявності соціального середовища, цілеспрямованого виховного впливу, позитивного і багатого фонду для соціального успадкування, активної діяльності самої людини.
Завдання суспільства на новому рівні свого розвитку і полягає в тому, щоб створити оптимальні умови й ефективні програми для фізичного,психічного і соціального розвитку особистості,пам’ятаючи, що це – «важкий майданчик» для сходження, злету суспільства на більш високий рівень соціально-економічного розвитку.
Формування особистості не проходить стихійно за якимись внутрішніми законами саморозвитку. Помітну роль у цьому процесі відіграють конкретні люди, які займаються вихованням професійно. Процес виховання є діалектичним: обставини, члени суспільства впливають на формування конкретної людини, вона своєю діяльністю зміцнює навколишнє середовище, впливає певним чином на його суб’єкти, а ті, в свою чергу, уже на вищому рівні зворотно впливають на особистість.[]
Кожна професія є системою, що історично розвивається, трансформується відповідно до культурно-історичних змін; сферою самореалізації особистості; реальністю, яка творчо формується суб’єктом праці. Вона надає людині певного соціального статусу, потребує спеціальної підготовки, постійної перепідготовки, підвищення кваліфікації. Такою і є діяльність педагога.[]
Діяльність педагога – вид соціально культурної діяльності спрямованої на передачу накопичених людством культури і досвіду від старших поколінь молодшим, створення умов для їх всебічного гармонійного розвитку та підготовку до виконання певних соціальних ролей у суспільстві.
Основою педагогічної діяльності є спільна діяльність людей, у процесі якої кожен суб’єкт засвоює загальнолюдський досвід, історично сформовані суспільні, педагогічні, комунікативні, моральні та інші цінності, знання і способи дій; формує себе як особистість.[]
Метою професійної діяльності педагога є створення умов для всебічного гармонійного розвитку особистості учня, його самореалізації, розкриття індивідуальності, творчого потенціалу. Вчитель має усвідомлювати унікальність і неповторність учня як індивідуальності, зважати на складність і неоднозначність процесу його становлення свою відповідальність як фахівця.
Успіх праці вчителя й учнів розвивається їх ділові та міжособистісні стосунки, відбувається вплив педагога на особистісні, інтелектуальні і діяльнісний розвиток учня, його саморозвиток й самовдосконалення. Така діяльність передбачає здатність педагога оцінювати свою роль в успіхах дітей, їх моральному становленні, готовність захоплюватись досягненнями учнів, успіхами колег, школи, віддачею батьків.