Матеріали до аудиторної самостійної підготовки (міждисциплінарна інтеграція)

№ п\п	Дисциплини	Знати	Вміти
1	2	3	4
1	Попередні дисципліни а) Анатомія людини. б) Нормальна фізіологія. в) Патологічна фізіологія.	Будову головного и спиного мозку. Будову головного и спинного мозку та нормальні функціі організму, що забезбечує ЦНС. Будову ЦНС та морфологічні зміни в ній при черепно- та спиномозковій травмі.	На макропрепаратах відрізняти різні частини головного і спинного мозку. Перевіряти функції головного і спинного мозку. Діагностувати ушкодження головного і спинного мозку на основі виникших симптомів.
2	Наступні дисципліни. 1.Нейрохірургія 2.Акушерство і гінекологія 3.Педіатрія.	Будову головного і спинного мозку; основні провідні шляхи, симптоми ушкодження головного і спинного мозку. Будову та функції головного і спинного мозку. Будову головного і спинного мозку. Основні функції ЦНС.	Встановлювати топічний діагноз ураження. Діагностувати епі-, субдуральні та внутрішньомозкові гематоми і застосувати хірургічні методи лікування. Запідозрити ураження головного і спинного мозку новонародженого та своєчасно призначити консультацію необхідного спеціаліста. Встановлювати діагноз ДЦП та інших ушкоджень ЦНС і призначати адекватне лікування.
3	Внутрішньопредметра інтеграція. 1.Епілепсія 2.Пухлини головного і спинного мозку. 3.Захворювання вегетативної нервної системи.	Будову головного мозку, симптоми подразнення різних відділів кори головного мозку. Причини виникнення післятравматичної епілепсії. Будову ЦНС і симптоми її ушкодження. Будову та функції вегетативної Н.С., симптоми її ушкодження під час травми.	Діагностувати епілептичні напади та зону локалізації епілептичного вогнища. Проводити диференціальну діагностику між пухлиною головного і спинного мозку і наслідками церебральної чи спинальної травми. Діагностувати післятравматичні розлади нервової системи, призначати адекватне лікування.

5. Зміст теми заняття

Класифікація ЧМТ грунтується на визначенні характеру і ступеню ушкодження головного і спинного мозку, оскільки в переважній більшості саме від цього залежить клінічний перебіг, лікування та його наслідки.

Виділяють 6 основних клінічних форм черепно-мозкових травм.

1.Струс мозку.

2.Забій мозку легкого ступеню

3.Забій мозку помірного ступеню.

4. Забій мозку тяжкого ступеню.

5. Стискання мозку на фоні його забою.

6. Стискання мозку без супутнього забою.

При аналізі закритої травми головного і спинного мозку слід звертати увагу на тривалість втрати свідомість, наявність амнезії, вегетативних порушень. Для визначення вогнищевих симптомів слід детельно достежити рефлекторну, рухову, чутливу, координаторну, психоемоційну сфери, наявність менінгеальних симптомів.

Слід пам′ ятати про ранні та пізні ускладнення травматичної хвороби ЦНС. Отже поряд з клінічними слід широко використовувати параклінічні обстеження хворих. При цьому значна увага приділяється рентгенографіі, мієлографіі, ЕхоЕГ, люмбальній пункцій та ін, з метою визначення тактики консервативного або оперативного лікування та подальших реабілітаційних заходів

Закриті черепно-мозкові травми, це травми при яких відсутнє ушкодження апоневрозу.

Відкриті черепно-мозкові травми –це травми при яких спостерігається пошкодження апоневрозу.

Проникаючі черепно-мозкові травми , це такі, при яких ушкодженно тверду мозкову оболонку, або є перелом основи черепу з ліквореєю з носу і вух.

Непроникаючі ЧМТ, це травми при яких тверда мозкова оболонка не ушкоджена.

Струс мозку- це травма з наявністю мікрознаків ураження ЦНС та вегетативних симптомів, які зникають у перші 3-7 діб.Це легка форма дифузного ураження мозку при якому не виникають структурні зміни.

Забій мозку буває 3-х ступенів. Для нього характерне макроскопічне ушкодження мозкової речовини. Залежно від ступеню важкості хвороби спостерігаються загально мозкові та різної глибини вогнищеві симптоми, різна тривалість втрати свідомості.

Забій може ускладнюватися стисканням мозку у разі його набряку, кровотечі у паренхиму мозкової речовини, або під оболонки (субарахноїдально,субдурально, епідурально).

Здавлення мозку може призвести до дислокацій стовбуру мозку з відповідною стовбурною симптоматикою, часто з розладами дихальної та серцево-судинної діяльності.

Ознаками зростання важкості стану хворого після “світлого проміжку” є мідріаз (як правило на боці гематоми),, що потребує невідкладного хірургічного втручання.

Травматичні ушкождення спинного мозку, що супроводжуються клінікою його набряку, також потребують невідкладної допомоги.

Закриті травми головного та спинного мозку

Схема впровадження діагностично-лікувальних заходів.