63.Склад атмосферного, альвеолярного, видихуваного повітря. Механізм вдиху і видиху. Транспортування газів кров'ю.

Роблячи навперемінно вдих і видих, людина вентилює легені, підтримуючи в альвеолах відносно сталий газовий склад. Людина дихає атмосферним повітрям з великим вмістом кисню (20,9%) і низьким вмістом вуглекислого газу (0,03%), а видихає повітря, в якому кисню 16,3%, а вуглекислого газу 4%. В альвеолярному повітрі кисню 14,2%, а вуглекислого газу 5,2%.

В видихуваному повітрі кисню міститься більше, ніж в альвеолярному, тому що при видихові до альвеолярного повітря домішується повітря, яке є в органах дихання, в повітропровідних шляхах.

Чим молодші діти, тим менший відсоток вуглекислого газу і тим більший відсоток кисню у видихуваному і альвеолярному повітрі. Відповідно у них менший відсоток використання кисню. Тому

дітям для споживання одного і того ж об'єму кисню і виділення одного і того ж об'єму вуглекислого газу потрібно більше вентилювати легені, ніж дорослим.

Механізм вдиху і видиху відбуваються внаслідок ритмічного скорочення та розслаблення дихальних м’язів – міжреберних, діафрагми і м’язів передньої черевної стінки.Дихальні рухи регулюються дихальним центром, що розміщений в довгастому мозку. В ньому розрізняють дві частини – центр вдиху та центр видиху. Приблизно кожні 4 сек в дихальному центрі виникають збудження, які у спинному мозку проводяться до міжреберних дихальних м’язів і діафрагми. Зовнішні міжреберні м’язи скорочуються і піднімають ребра. Легені заповнюються повітрям – відбувається вдих. При цьому нервові імпульси від м’язів та легень ідуть до дихального центру і включають його видихову частину. При збудженні центру видиху одночасно гальмується центр вдиху і дихальні м’язи розслаблюються, ребра опускаються донизу, а органи черевної порожнини випинають діафрагму куполом догори. Внаслідок цього об’єм грудної порожнини зменшується і відбувається видих. Спокійний видих відбувається пасивно, без участі м’язів.

Транспортування газів кров’ю. Обмін газами між альвеолами легень і кров’ю, що їх омивають: кисень переходить з альвеолярного повітря в кров, а вуглекислий газ – з крові в альвеолярне повітря. Перенос газів кров’ю: кисню з легенів до всіх тканин тіла, а вуглекислого газу – в зворотному напрямі. Обмін газами між кров’ю і тканинами тіла: він проходить в тканинних капілярах і полягає в переході кисню з крові в тканини, аз вуглекислого газу – з тканин в кров. Із альвеолярного повітря у кров поступає кисень, а із тканин – вуглекислий газ переноситься кров’ю. Кисень далі надходить до тканин, а вуглекислий газ до легенів. Основна маса переноситься Нb. Нb утворює з О₂ слабку сполуку, яка дисоціює – оксигемоглобін Нb(О₂). У цій формі він транспортується тканинам. У тканинах оксигемоглобін легко віддає О₂ (за рахунок різниці парціального тиску) і перетворюється у відновлений Нb (ННb), який знову транспортується до легень. СО₂ поступає із тканин. У тканинних капілярах СО₂, який розчиняється у плазмі, за рахунок різниці парціального тиску дифундує до еритроцитів, де під впливом ферменту карбоангідрази перетворюється у вугільну кислоту (СО₂ + Н₂О = Н₂СО₃).