
- •Предмет фізіології, гігієни та його значення для правильної організації навчально – виховної роботи, трудового навчання, фізичного виховання.
- •Загальна характеристика будови і функції клітин.
- •Основні життєві процеси: гомеостаз, обмін речовин, ріст, розвиток.
- •Онтогенез. Генотип, фенотип. Характеристика ембріонального розвитку організму.
- •Періодизація онтогенезу, її критерії. Характеристика.
- •Шкідливий вплив нікотину, алкоголю, наркотичних речовин на ріст і розвиток.
- •Значення нервової системи. Нервові клітини.
- •Синапс. Передача збудження через синапс.
- •Нервові центри та їх властивості: одностороннє проведення збудження, затримка проведення, сумація, післядія, стомлюваність, слідові процеси.
- •Загальна характеристика функцій головного мозку.
- •Загальна характеристика функцій спинного мозку.
- •Рефлекс, як основний принцип нервової діяльності. Рефлекторна дуга.
- •Функції автономної нервової системи.
- •Розвиток нервової системи.
- •15.Поняття про залози внутрішньої секреції. Значення гормонів. Гіпофіз. Вилочкова залоза.
- •16.Щитовидна залоза, надниркові залози, їх топографія, функції.
- •17.Підшлункова залоза, статеві залози, їх топографія, функції.
- •18.Загальна характеристика структури сенсорних систем, їх значення. Властивості рецепторів.
- •19.Зорова сенсорна система. Око, його функціональні характеристики.
- •20.Порушення функціональних характеристик ока, їх профілактика.
- •21.Кольоровий зір. Вікові особливості зору.
- •22.Гігієна зору. Гігієнічні вимоги до освітлення робочого місця, тзн, підручників.
- •23 Слухова сенсорна система, функціональні характеристики.
- •24.Гігієна слуху. Вплив шуму на організм дітей.
- •25.Сенсорна функція шкіри. Рухова сенсорна система.
- •26.Нюхова і смакова сенсорні системи.
- •27.Вестибулярна сенсорна система. Взаємодія сенсорних систем.
- •29.Умови і механізм утворення умовних рефлексів. Роль праць і. П. Павлова у дослідженні слиновидільних рефлексів у собаки.
- •31.Динамічний стереотип. Його формування і значення.
- •32.Морфологічні та нейрофізіологічні основи мови. Розвиток мови.
- •33.Типологічні особливості вищої нервової діяльності дітей. Використання даних знань в практиці вчителя – початківця.
- •34.Сон, фази сну, його гігієна.
- •36.Втома, перевтома. Ознаки, профілактика.
- •37. Коливання працездатності протягом дня, тижня, року. Принципи побудови розкладу протягом дня, тижня. Організація перерв.
- •38.Шкільна зрілість, її критерії. Особливості розпорядку дня для 6 – літок.
- •39.Функції скелету. Вікові особливості скелету.
- •40.Основні відділи скелету людини, їх характеристика.
- •41. Функції м'язів. Вікові особливості м'язів.
- •42.Скелетні м'язи . Види м'язової роботи.
- •43.Постава та фактори, що її визначають. Порушення постави, профілактика.
- •44.Плоскостопість. Причини, профілактика.
- •45.Гігієнічні вимоги до обладнання учбових приміщень. Вимоги до розсаджування дітей у школі.
- •46.Профілактика травматизму. Перша допомога при кровотечах, переломах, вивихах, ударах, пораненні.
- •47.Значення, склад, властивості крові.
- •48.Захисні властивості крові. Імунітет.
- •49.Групи крові. Переливання крові.
- •50.Вікові особливості системи крові. Регуляція кровотворення.
- •51.Недокрівя. Снід, профілактика.
- •52.Значення кровообігу. Два кола кровообігу. Лімфатична система.
- •53.Особливості роботи серця фізично тренованої і не тренованої людини.
- •54.Серцевий цикл. Причини не стомленості серця.
- •55.Будова кровоносних судин. Швидкість руху крові по судинах.
- •57.Тиск крові та його вимірювання.
- •59.Вікові особливості серцево – судинної системи дітей.
- •60. Профілактика захворювання та тренування серцево – судинної системи. Особливості будови і роботи серця тренованої і нетренованої людини.
- •61.Значення дихання. Функції носової порожнини, гортані, трахеї, бронх.
- •62.Особливості роботи легень. Ємність легень.
- •63.Склад атмосферного, альвеолярного, видихуваного повітря. Механізм вдиху і видиху. Транспортування газів кров'ю.
- •64.Вікові особливості системи дихання.
- •65.Гігієна дихання та гігієнічні вимоги до повітряного режиму школи.
- •66.Вплив порушень постави та функціональні характеристики системи дихання.
- •67.Поняття про мікроклімат. Зміна складу і властивостей повітря під впливом тривалого перебування учнів у класі.
- •68.Природна та штучна вентиляція в школі.
- •69.Температурний режим приміщень в школі.
- •71.Значення системи травлення. Роль праць і. П. Павлова в дослідженні функцій органів травлення.
- •72.Травлення в тонких кишках. Всмоктування.
- •73.Секреторна функція травних залоз. Захисна функція печінки.
- •74.Вікові особливості секреторної та моторної функції травного тракту.
- •75.Білки, їх значення, обмін.
- •76.Жири. Їх значення, обмін.
- •77.Вуглеводи, їх значення, обмін.
- •78.Вітаміни, їх роль в організмі. Збереження вітамінів в продуктах. Авітаміноз, гіповітаміноз, гіпервітаміноз.
- •79.Вікові особливості обміну речовин. Позитивний азотистий баланс.
- •80.Режим харчування учнів. Гігієнічні вимоги до організації харчування. Апетит.
- •81.Санітарно – гігієнічні вимоги до збереження продуктів і приготування їжі.
- •82. Функції сечовидільної системи.
- •83.Функції шкіри. Механізм тепловіддачі. Регуляція температури тіла.
- •84.Гігієна шкіри. Вимоги до одягу, взуття.
- •85.Вікові особливості шкіри, терморегуляції.
- •86.Загартування повітрям.
- •87.Загартування сонцем.
- •88.Загартування водою.
- •89.Опіки, симптоми, допомога.
- •90.Обмороження, симптоми, допомога.
63.Склад атмосферного, альвеолярного, видихуваного повітря. Механізм вдиху і видиху. Транспортування газів кров'ю.
Роблячи навперемінно вдих і видих, людина вентилює легені, підтримуючи в альвеолах відносно сталий газовий склад. Людина дихає атмосферним повітрям з великим вмістом кисню (20,9%) і низьким вмістом вуглекислого газу (0,03%), а видихає повітря, в якому кисню 16,3%, а вуглекислого газу 4%. В альвеолярному повітрі кисню 14,2%, а вуглекислого газу 5,2%.
В видихуваному повітрі кисню міститься більше, ніж в альвеолярному, тому що при видихові до альвеолярного повітря домішується повітря, яке є в органах дихання, в повітропровідних шляхах.
Чим молодші діти, тим менший відсоток вуглекислого газу і тим більший відсоток кисню у видихуваному і альвеолярному повітрі. Відповідно у них менший відсоток використання кисню. Тому
дітям для споживання одного і того ж об'єму кисню і виділення одного і того ж об'єму вуглекислого газу потрібно більше вентилювати легені, ніж дорослим.
Механізм вдиху і видиху відбуваються внаслідок ритмічного скорочення та розслаблення дихальних м’язів – міжреберних, діафрагми і м’язів передньої черевної стінки.Дихальні рухи регулюються дихальним центром, що розміщений в довгастому мозку. В ньому розрізняють дві частини – центр вдиху та центр видиху. Приблизно кожні 4 сек в дихальному центрі виникають збудження, які у спинному мозку проводяться до міжреберних дихальних м’язів і діафрагми. Зовнішні міжреберні м’язи скорочуються і піднімають ребра. Легені заповнюються повітрям – відбувається вдих. При цьому нервові імпульси від м’язів та легень ідуть до дихального центру і включають його видихову частину. При збудженні центру видиху одночасно гальмується центр вдиху і дихальні м’язи розслаблюються, ребра опускаються донизу, а органи черевної порожнини випинають діафрагму куполом догори. Внаслідок цього об’єм грудної порожнини зменшується і відбувається видих. Спокійний видих відбувається пасивно, без участі м’язів.
Транспортування газів кров’ю. Обмін газами між альвеолами легень і кров’ю, що їх омивають: кисень переходить з альвеолярного повітря в кров, а вуглекислий газ – з крові в альвеолярне повітря. Перенос газів кров’ю: кисню з легенів до всіх тканин тіла, а вуглекислого газу – в зворотному напрямі. Обмін газами між кров’ю і тканинами тіла: він проходить в тканинних капілярах і полягає в переході кисню з крові в тканини, аз вуглекислого газу – з тканин в кров. Із альвеолярного повітря у кров поступає кисень, а із тканин – вуглекислий газ переноситься кров’ю. Кисень далі надходить до тканин, а вуглекислий газ до легенів. Основна маса переноситься Нb. Нb утворює з О2 слабку сполуку, яка дисоціює – оксигемоглобін Нb(О2). У цій формі він транспортується тканинам. У тканинах оксигемоглобін легко віддає О2 (за рахунок різниці парціального тиску) і перетворюється у відновлений Нb (ННb), який знову транспортується до легень. СО2 поступає із тканин. У тканинних капілярах СО2, який розчиняється у плазмі, за рахунок різниці парціального тиску дифундує до еритроцитів, де під впливом ферменту карбоангідрази перетворюється у вугільну кислоту (СО2 + Н2О = Н2СО3).