53.Особливості роботи серця фізично тренованої і не тренованої людини.

Підвищена рухова активність, а саме спортивні тренування аеробної спрямованості, сприяють більш швидкому віковому зниженню ЧСС. Максимальне підвищення ЧСС у відповідь на фізичну напругу залежить від віку та складає (220-N) уд/хв, де - N число років.

Під час фізичного навантаження серцевий викид збільшується внаслідок збільшення частоти серцевих скорочень серця та ударного об’єму, причому зміни цих величин особливо індивідуальні. Серед здорових молодих людей винятком є високотреновані спортсмени. Серцевий викид рідко може перевищувати 25 л/хв. У тренованих людей у порівнянні з нетренованими частота серцевих скорочень у спокої менша (близько 40 уд./хв), а ударний об’єм набагато більший. Тому один і той самий серцевий викид у спортсменів або тренованих людей досягається при меншій частоті серцевих скорочень. Максимальний серцевий викид, об’єм крові та здатність до поглинання кисню у них збільшені.

54.Серцевий цикл. Причини не стомленості серця.

Серцевий цикл. Нагнітальна функція серця виконується в результаті перемінного ритмічного скорочення та розслаблення м'язових волокон, які утворюють стінку передсердь і шлуночків. Скорочення міокарда називається систолою, а розслаблення – діастолою.

Серцевим циклом називають послідовність подій, що відбуваються під час одного скорочення серця. Цикл роботи серця (0,8cек.) складається з трьох фаз: скорочення передсердя – 0,1 сек., скорочення шлуночків - 0,3 сек., загальна пауза – 0,4 сек., під час якої розслаблені передсердя і шлуночки. Протягом серцевого циклу передсердя скорочуються 0,1 сек. і 0,7 сек., знаходяться в розслабленому стані, шлуночки скорочуються 0,3 сек. і 0,5 сек., відпочивають. Цим і пояснюється здатність серцевого м'яза п Систола і діастола передсердь та шлуночків у нормальних фізіологічних умовах певним чином між собою узгоджені та складають цикл роботи серця.

Серцевий м'яз – це єдиний м'яз, який працює впродовж усього життя. Здатність клітин міокарда протягом багатьох десятиліть життя людини бути у стані безперервної активності, забезпечується ефективною роботою насосів усіх клітин.

55.Будова кровоносних судин. Швидкість руху крові по судинах.

Розрізняють три види судин: артерії, вени й капіляри.

Артеріями називаються судини, по яких кров тече від серця до органів. Самий великий з них - аорта. Вона бере початок від лівого шлуночка й розгалужується на артерії.

Переміщаючись по капілярах, артеріальна кров поступово перетворюється у венозну, вступник у більші судини, що становлять венозну систему.

Вена — кровоносна судина, якою кров рухається до серця. Вени формують венозну систему судин, частину серцево-судинної системи. Судини, якими кров тече від серця, називаються артеріями.

Вени несуть кров до серця. В них знаходиться венозна кров (тобто та, в якій мало кисню і багато вуглекислоти), але це не стосується легеневих вен, в яких від легень до серця іде кров збагачена киснем (артеріальна). Вени, як і артерії поділяються на магістральні та органні. В залежності від розташування виділяють поверхневі та глибокі вени (наприклад, v.cephalica і v.basilica в ділянці ліктьової кістки). За будовою стінок поділяються на м'язові та безм'язові вени.

Капіляри - найтонші кровоносні судини, що виконують основну функцію кровоносної системищодо обміну речовин між кров'ю та тканинами

З найбільшою швидкістю кров тече в аорті: близько 0,5 м/с. Надалі швидкість руху падає й в артеріях досягає - 0,25 м/с, а в капілярах - приблизно 0,5 мм/с. Повільний плин крові в капілярах і більшій довжині останніх сприяє обміну речовин (загальна довга капілярів в організмі людини досягає - 100 тис. км., загальна поверхня всіх капілярів тіла становить 6300 кв. м.). Більша різниця у швидкості плину крові в аорті, капілярах і венах обумовлена неоднаковою шириною загального розтину кров'яного русла в його різних ділянках. Сама вузька така ділянка - аорта, а сумарний просвіт капілярів в 600-800 разів перевищує просвіт аорти. Цим пояснюється вповільнення токовища крові в капілярах.На рух крові по венах впливає дія, що присмоктує, грудної клітини, тому що тиск у ній нижче атмосферного, а в черевній порожнині, де перебуває більша частина крові воно вище атмосферного.

56.Пуль, місця визначення. Особливості пульсу в дітей.

Ритмічні коливання діаметра артеріальних судин, викликувані роботою серця, називаються пульсом.

Він може бути визначений у будь-якому місці, де артерія може бути притиснута до кістки. Наприклад, на шиї (сонна артерія), на запястку (променева артерія), під коліном (підколінна артерія), з внутрішньої сторони ліктя (плечова артерія), біля щиколотки (великогомілкова артерія), або безпосередньо вислуховуючи серцебиття. За допомогою пульса можна визначити частоту серцевих скорочень і їхню силу. При різних хворобах серця можлива аритмія - перебої пульсу.

Пульс у дітей різного віку більш частий, ніж у дорослих. Це пояснюється більш швидкої скоротливість серцевого м'яза у зв'язку з меншим впливом блукаючого нерва і більш інтенсивним обміном речовин. Нормальна частота пульсу новонародженого 120-140 ударів на хвилину, при годуванні або плачі збільшується до 160-200 ударів. Потім частота пульсу у дітей з віком поступово зменшується. Крик, занепокоєння, підвищення температури тіла завжди викликають у дітей почастішання пульсу. Для пульсу дітей характерна дихальна аритмія: на вдиху він частішає, на видиху - рідшає.