33.Типологічні особливості вищої нервової діяльності дітей. Використання даних знань в практиці вчителя – початківця.

Тип ВНД - це сукупність властивостей нервових процесів, що обумовлені спадковими особливостями організму і набутими в процесі індивідуального життя.    І.П. Павлов виділив типи ВНД на основі 3 показників нервових процесів (збудження і гальмування):  - сили - здатності клітин кори мозку зберігати адекватні реакції на сильні і надсильні подразники; - рухливості - швидкості переходу процесу збудження в гальмування, і навпаки; - урівноваженості - однакова вираженість за силою процесів збудження і гальмування. Нервові процеси можуть бути врівноважені, або один з них може переважати над іншим. Є 4 види темпераменту, встановлені Гіппократом:    - Холерик - сильний, неврівноважений, рухливий.    - Сангвінік - сильний, врівноважений, рухливий.     - Флегматик - сильний, врівноважений, інертний.     - Меланхолік - слабкий тип. 

   У дітей слабка врівноваженість нервових процесів, умовні рефлекси формуються повільно. Сильні або тривалі подразники викликають у дітей позамежове гальмування, вони швидко втомлюються. Сторонні подразники легко викликають в них зовнішнє гальмування. Динамічний стереотип змінюється з великими труднощами. Вступивши до школи, такі діти важко контактують з іншими школяра, часто плачуть. Потребують постійного педагогічного спостереження., особливої увагиВікові особливості ВНД дітей. 

 У підлітків статеве дозрівання характеризується посиленим функціонуванням залоз внутрішньої секреції, які змінюють і стан нервової системи. Посилена функція щитовидної залози підвищує рівень обміну речовин і витрату енергії в організмі, змінює збудливість ЦНС, що виражається у підвищеній дратівливості, легкій втомлюваності, розладах сну. Підлітки швидко втомлюються Вони відчувають труднощі у навчанні. Внаслідок діяльності надниркових залоз збільшується вміст адреналіну в крові, що веде до звуження кровоносних судин. У підлітків спостерігається підвищена емоційність, критичне ставлення до дорослих. Оскільки у період статевого дозрівання спостерігається ослаблення всіх видів внутрішнього гальмування, тому одним із важливих завдань вчителя в цей період є розвиток кіркового гальмування, “виховання гальм”. Особливості ВНД підлітків потребують уважного ставлення до них, продуманої організації навчально-виховного процесу

34.Сон, фази сну, його гігієна.

Сон – це фізіологічний стан організму, який характеризується зниженням рухової активності, втратою активних психічних зв’язків суб’єкта з навколишнім середовищем, більш-менш повним відключенням свідомості. Сон є фізіологічною потребою організму. Людина одну третину життя проводить у сні. Тривалість добового сну залежить від віку. Новонароджені (до 4-5 міс.) сплять 16-17 годин на добу. З віком тривалість сну зменшується. У 5-6 років життя тривалість сну становить 9-11 годин, в юнацькому віці – 8-10 годин, а у людей понад 20 років – 6-8 годин. У дорослої людини сон триває від 5 до 7-8 годин на добу.

Нічний сон, що триває 7 – 8 годин складається із 4 – 5 циклів. Кожний цикл починається фазою «повільного» сну і завершується «швидким» сном. Тривалість циклу у дорослої людини відносно постійна і складає 60 – 100 хв. У перших двох циклах переважає повільний сон, а в останніх – швидкий сон. У дорослої людини повільний сон триває приблизно 6,5 годин, а на швидкий сон – 1,5 години. У новонародженої дитини швидкий сон триває 50 – 60 % загальної тривалості сну.

Виділяють п’ять стадій повільного сну:

I стадія – перехід від розслабленого стану неспання до дрімоти; II стадія – дрімота; III стадія – поверхневий сон; IV стадія – сон середньої глибини; V стадія – глибокий сон.

Гігієна сну є комплексом певних заходів, спрямованих на підтримку внутрішніх і зовнішніх обставин, що поліпшують сон. Гігієна сну вимагає уважного ставлення до деталей, діапазон яких широкий: від екологічних, хімічних, емоційних, поведінкових, до дієтичних факторів. Уважне ставлення до цих деталей повинно поєднуватися з заходами з регулювання та усунення причин, що порушують нормальний сон.  Гігієна сну є найефективнішою тоді, коли певні поведінкові моделі неодноразово одноманітно повторюються, щодня і щотижня, без істотних змін або переривання. Це означає, що наскільки це можливо, цикли сну і неспання повинні дотримуватися з максимальною регулярністю та мінімальними відхиленнями.  35.Порушення вищої нервової діяльності. Причини, профілактика.

Причинами порушень нервової діяльності можуть бути різні чинники: зовнішні - травми (струс мозку), ураження електричним струмом, надмірний перегрів або переохолодження організму, інфекції та отруєння; внутрішні - припинення кровопостачання ділянки нервової системи, запальні процеси, білкове голодування, дефіцит вітамінів.

Великий обсяг інформації, передбачений шкільними програмами, необхідність постійного її осмислення, засвоєння і запам’ятовування, вимога володіння сучасними технічними засобами, викликана комп’ютеризацією навчальних курсів – це реалії сучасного буття учня. Сучасний темп навчання і життєдіяльності дітей і підлітків потребує від них значних нервово-психічних витрат, які на фоні інших негативних умов життя стають факторами виникнення у них невротичних станів.

Нервова система чутлива до недостачі кисню і клітини організму потрібують його постійне надходження, тому є необхідним перебування дитини на свіжому повітрі: прогулянки, рухомі ігри, фізичні вправи.

Для розвитку й удосконалення нервової системи необхідне постійне здійснення рухової активності.

Негативно впливають на нервову систему шкідливі звички - паління, вживання алкоголю і наркотиків.

Ураження та зміни у спинному, головному мозках і периферичних нервах можуть призвести до паралічу, загальної слабкості, порушення координації, втрати чутливості.