31.Динамічний стереотип. Його формування і значення.

Більшість основних видів трудової й побутової діяльності людина повторює в певній послідовності впродовж тривалого часу. Це сприяє утворенню єдиного ланцюга рефлексів, у якому рефлекторна реакція на перший подразник є пусковим моментом для всього ланцюга. Таку систему послідовних умовних рефлексів названо динамічним стереотипом. Ходьба, біг, плавання, катання на лижах та велосипеді, гра на музичних інструментах, уміння писати і навіть користуватися ложкою, виделкою та ножем - усе це навички, в основі яких лежить утворення динамічних стереотипів. Він дає змогу людині виконувати певні дії без значного напруження нервових центрів кори великого мозку. І.П. Павлов застосовував поняття «динамічний стереотип» дуже широко: від оволодіння людини найпростішими прийомами трудової діяльності до способу її життя та мислення.

Динамічні стереотипи полегшують виконання багаторазово повторюваних дій. Багаторазове повторення одних і тих самих процесів у центральній нервовій системі призводить до їхнього максимального розчленування, робить їх легкими, економними, автоматичними. Водночас це звільняє решту відділів мозку для творчої роботи. Динамічні стереотипи забезпечують тривале зберігання досвіду виконання певних дій у звичних умовах, а також у випадку, коли ці умови виникнуть у майбутньому. Завдяки їм можливе використання минулого досвіду в нових умовах для утворення нових зв'язків. Тобто динамічні стереотипи підлягають видозмінам, що має пристосувальне значення.

32.Морфологічні та нейрофізіологічні основи мови. Розвиток мови.

Морфоло́гія - розділ граматики, в якому вивчають явища, що характеризують граматичну природу слова як граматичної одиниці мови. Це вчення про будову та граматичні класи слів (частини мови), граматичні категорії і систему словозміни їх. Основною одиницею морфології є слово, але в аспекті граматичної будови, особливостей змінювання і творення, вираження властивих слову граматичних значень. Нейрофізіоло́гія — розділ фізіологиї. що вивчає функції нервової системи і її основних структурних одиниць — нейронів.

Морфологія порівняно з іншими мовними рівнями, характеризується найвищим ступенем непроникнос¬ті. Вважають, що контактування мов не збагачує, а спрощує морфологію. Наприклад, англійська мова внас¬лідок контактів із скандинавськими мовами значно спростила свою морфологічну структуру. Саме такий результат контактування в морфології засвідчують креолізовані мови і піджини (спрощені мови), в яких морфологічні способи вираження значень замінюють¬ся лексичними.

Морфологічна класифікація мов — типологічна класифікація мов світу на основі принципів морфлогічної будови слів.

Відповідно до цієї класифікації усі мови поділяються на:

• кореневі (аморфні, ізолюючі)

• аглютинативні

• флективні (фузійні)

• полісинтетичні (багатоскладові, інкорпоруючі).

Фізіологічні основи мови. Системи забезпечення мовлення поділяються на периферичні і центральні. До центральних належать структури г.м., а до периферичних - Голосовий апарат (органи дихання, гортань, порожнини рота і носа) і органи слуху. Подразником цієї сигнальної системи виступають не предмети і їх властивості, а слова. Як подразник слово існує в трьох формах: чутне, видиме і промовлене слово. Друга сигнальна система працює в єдності з першою. Порушення взаємодії веде до того, що мова перетворюється на беззмістовний потік слів. У корі головного мозку виділяють слуховий центр мови (центр Верніке) (ліва півкуля, скронева частка). При його ураженні хворий чує слова, але не розуміє їхнього змісту (сенсорна афазія). Існує і руховий центр (центр Брока) (ліва півкуля, лобова частка). При його ураженні хворий розуміє мову, але не може говорити при повній цілості периферичного апарату виробництва мови (моторна афазія). Розуміння змісту промови пов'язане з функціонуванням асоціативних зон кори, ураження яких призводить до нерозуміння змісту промови при розумінні її окремих слів.

Для кваліфікованого спрямування навчальної діяльності учнів необхідно мати уявлення про нейрофізіологічні механізми цього процесу. Основою вищої нервової діяльності людини є рефлекси - реакції на дію подразників, які надходять із зовнішнього та внутрішнього середовища організму. Вони бувають безумовними та умовними.

Фізіологічні механізми мовлення - тимчасові нервові зв'язки, які виникають у корі головного мозку під впливом другосигнальних подразників, що утворюються у двох напрямах. Перший — це утворення тимчасових зв'язків між звуками, що складають цілі слова, а між словами - речення. Другий виникає як результат тимчасових зв'язків між елементами самого мовлення й тими предметами та явищами оточуючого світу, які позначаються відповідними словами.

Взаємозв’язок організму із зовнішнім середовищем відбувається завдяки сигнальній системі — сукупності процесів у нервовій системі, що здійснюють сприйняття, аналіз інформації та реакцію — відповідь організму. Перша сигнальна система — це система, яка через рецептори сприймає безпосередні, конкретні подразники (сигнали) зовнішнього світу — предмети або явища.

Мо́ва — система звукових і графічних знаків, що виникла на певному рівні розвитку людства, розвивається і має соціальне призначення; правила мови нормалізують використання знаків та їх функціонування як засобів людського спілкування. Мова — це найважливіший засіб спілкування і пізнання.

Розвиток мови йшло по лінії: - Комплексна кінетична мова (близько 0,5 млн. років тому) - передача інформації з використанням руху тіла; при цьому руху спілкування та руху, пов'язані з працею не диференціюються один від одного; - Ручна кінетична мова (мова жестів) - більш диференційований (і зараз їм активно користуються глухонімі); - Звукова мова (більше 100 000 л. Назад) - у вигляді окремих слів; Розвиток мови дитини можна умовно розділити на дві частини: розуміння мови дорослих та власна активна мова. Чим більший запас слів пасивної мови малюка, тобто тих, які він розуміє, тим швидше почне їх вимовляти сам.