- •41.Наведіть приклади зарубіжного реабілітаційно-педагогічного досвіду.Назвіть найбільш значущий для сучасної реабілітаційної педагогіки
- •42.Реабітаційні завдання,які може вирішити педагог
- •43.Дайте характеристику елементів конструктивного педагогічного спілкування,які забезпечують його дієвість у досягненні реабілітаційно-педагогічного процесу
- •44.Структура реабілітаційно-педагогічної діяльності.
- •45.Взаємодія педагогічних напрямків з реабілітаційною педагогікою.
- •46.Реабілітаційна педагогіка як наука та навчальний предмет
- •47.Поясніть суть порушень опосередкованої та ієрархії мотивів особистоств.
- •45.Розкрийте суть психічної патології.
- •49.Мета і завдання соціально-педагогічної реабілітації.
- •50.Розкрити реабілітаційні завдання,посильні соціальному педагогу.
- •51.Реабілітаційно-педагогічна діяльність у 19-20столітті
- •52.Види реабілітаційної діяльності
- •53.Коротко опишіть історію розвитку поглядів на патологію та її лікування в Україні та Росії.
- •54.Поясніть суть таких форм вияву девіантнї поведінки: аномалії сексуальної поведінки (девіації і перверзії)
- •55.Поняття реабілітаці.Основні категорії осіб ,які потребують реабілітаційної допомоги
43.Дайте характеристику елементів конструктивного педагогічного спілкування,які забезпечують його дієвість у досягненні реабілітаційно-педагогічного процесу
Щоб досягти конструктивного спілкування , необхідно подолати комунікаційні бар'єри. Їх подолання можливе тільки в тому випадку, якщо у педагога є багаж знань психології спілкування.
44.Структура реабілітаційно-педагогічної діяльності.
У структуру включають не тільки безпосередню роботу зі дітьми, а й інші напрями діяльності:
o робота з батьками;
o взаємодія з іншими педагогами;
o взаємодія з іншими фахівцями, залученими в сферу розв'язання взаємозалежних проблем освіти і здоров'я.
Перший етап включає перевірку та збір інформації про рівень соціально-побутової реабілітації; оцінку потенційних можливостей розвитку соціально-побутових навичок; медичне обстеження для підготовки рекомендацій; виявлення гострих психологічних проблем; виявлення педагогічних проблем; визначення професійних інтересів та здібностей.
Другий етап включає розробку плану формування навичок самообслуговування, медично-психолого-педагогічної реабілітації, плану професійно-трудової підготовки.
Завершальний етап включає адаптацію до умов реабілітації; періодичне медичне обстеження та лікування; визначення показання для санаторно-курортного лікування; виявлення порушень в адаптації; індивідуальні психологічні консультації; організація особистісно зорієнтованого навчання і виховання.
45.Взаємодія педагогічних напрямків з реабілітаційною педагогікою.
Соціальна педагогіка має істотне перетин з дослідним полем реабілітаційної педагогіки. Переважна більшість дітей з обмеженими можливостями здоров'я, які раніше називалися «діти-інваліди», а також більшість дітей з іншими видами походження соціальної дезадаптації потребують соціальної допомоги, значна частина якої здійснюється через соціально-педагогічну реабілітацію (М. А. Жданова, СА. Расчетіна ). Основним принципом соціально-педагогічної роботи з дітьми з поведінкою, що відхиляється було «змінювати середовище, а не дитину.
Андрагогіка як наука про освіту дорослих (С. Г. Вершловскій, СІ. Зміїв, ЕМ. Нікітін, Р. Ноулз, А. П. Ситник та ін) дозволяє забезпечити специфіку реабілітаційної роботи педагога у взаємодії з батьками учнів, фахівцями з суміжних областей , безпосередньо або опосередковано підключаються до забезпечення освітнього процесу.
Гуманістична психологія (К. Роджерс, А. Маслоу, Р. Бернс), що дає феноменологічні орієнтири суб'ектоцентрізма, з її уявленнями про роль самосприйняття особистості; - Антропософія Р. Штайнера з орієнтацією на дбайливе розгортання духовного життя особи і орієнтована на духовність і розвиток творчих здібностей (аналогічну позицію знаходимо і в інших мислителів); - Духовна психологія, що розвивала в теоретичній психології кінця 20 століття вектор у напрямку від дослідження психофізіологічного полюса як основи особистості, соціокультурної іпостасі людини, до іншого полюсу, що знаходиться на стику душевного життя людини та її духовного буття, до дослідження становлення суб'єктивного духу людини в ході його життя .
