3.2. Моніторинг якості освіти

Поняття “моніторинг” прийшло у педагогіку з екології та соціології. В екології моніторинг — це неперервне спостерігання за станом оточуючого середовища з метою попередження небажаних відхилень за важливішими параметрами. У соціології моніторинг включає встановлення таких показників, які відображають стан соціального середовища. Освітній моніторинг — це система організації збору, збереження, обробки і розповсюдження інформації про діяльність освітньої системи, що забезпечує безперервне відстеження за її станом і прогнозом її розвитку.

Соціальна сутність освітнього моніторингу визначається тим, що саме він є головним засобом контролю і передачею соціального досвіду (змісту освіти) новому поколінню. Освітній моніторинг — категорія як педагогічна, так і управлінська, оскільки він поєднує принципи управління системою з загально педагогічними принципами функціонування освітньої системи. Необхідно зауважити, що система освітнього моніторингу функціонує в динамічних умовах освітньої діяльності, що накладає додаткові вимоги на об’єкт моніторингу та висновки, які з цього робляться. Ця особливість пояснювалася раніше при розгляді моделі системи вищої освіти та процесів, які в ній відбуваються. Обстеження та визначення реального стану системи освіти можливе лише при формуванні певних рівнів моніторингу, які представлені нижче відповідно до їхньої ієрархії:

1. Локальний (навчального закладу) рівень. На цьому рівні освітній моніторинг фіксується в вигляді системного узагальнення діяльності навчального закладу щодо досягнення поставленої перед ним мети, а також діяльності та успішності кожного студента, формується прогностична інформація в її психолого-педагогічній інтерпретації.

2. Муніципальний рівень. На цьому рівні узагальнюється діяльність муніципальної системи освіти в цілому та її елементів, які порівнюються один з одним, з урахуванням специфіки функціонування кожного суб’єкту освітньої системи (школи, ліцею, гімназії, коледжі, вищі навчальні заклади); розробляється прогноз розвитку навчальних закладів.

3. Регіональний рівень. На цьому рівні освітній моніторинг фіксує стан діяльності регіональної системи освіти в цілому та її елементів, визначає регіональну специфіку та її завдання щодо інтегрування регіональної освіти відповідно до державної політики.

4. Державний рівень. На цьому рівні узагальнюється діяльність державної системи освіти, визначається її стан, формується державна політика розвитку освіти в цілому.

5. Міжнародний рівень. Освітній моніторинг цього рівня забезпечує визначення рівня освітньої системи країни в контексті міжнародних стандартів і сприяє створенню освітньої політики узгодженої із загально світовими тенденціями розвитку.

Нові умови щодо розвитку країн, де у вироблені національного продукту беруть участь більш ніж 80% фахівців з вищою освітою, призвели до змін у підходах до оцінювання ефективності діяльності освітньої системи на всіх рівнях. Ці більші вимоги до якості освітнього продукту обумовили необхідність побудови системи моніторингу, яка полягала в обстеженні об'єкта освітньої діяльності шляхом оцінки певних показників в продовж декількох років та проведення детального аналізу результатів щодо визначення стану освітньої системи, здійснення обґрунтованого, а отже керованого прогнозу розвитку.

Запровадження системи моніторингу ініціює зміни, які відбуваються у формах та методах контролю, який починає виконувати крім адміністративної функції управляючу, корегуючу та інформативну, іншими словами крім констатуючої ще і формуючу. Це ініціює необхідність застосування сучасних форм стандартизованого, або структурованого вимірювання успішності навчання та запровадження адекватних багатобальних шкал оцінювання, створення системи освітніх стандартів та розробки критеріїв оцінки досягнення мети.

Таким чином, можна сказати, що якість професійної підготовки – це цілісна сукупність властивостей, які здобуваються в системі освіти суб'єктом діяльності і які визначають його професійну компетентність і дозволяють йому мати певну соціальну цінність та відповідати потребам і можливостям ринку праці. Забезпечення якості – це сукупність заходів необхідних для створення впевненості, що освітній продукт або послуга задовольняють вимогам до якості, які сформульовані у освітніх державних стандартах. Забезпечення якості спирається на об'єктивні показники отримані при контролі та моніторингу освітньої системи.