2.3. Освітні індикатори

I. Індикатори освіти Організації економічного співробітництва і розвитку (OECD).

Отже якість освіти може при певних обмеженнях бути виміряна та оцінена, а також здійснено порівняння при умові чітко вибраної системи індикаторів. Значну роль у цьому відіграють показники діяльності системи освіти, підготовлені, зокрема, Центром наукових досліджень і нововведень в галузі освіти (CERI) є Організації економічного співробітництва і розвитку (OECD).

Видання 2001 року індикаторів програми "Погляд на освіту" OECD представляє повну сучасну систему індикаторів, що можуть порівнюватися. Індикатори э результатом консенсусу у професійному обговоренні щодо способів інтернаціонального вимірювання поточного стану освіти. Вони забезпечують інформацією щодо: людських і фінансових ресурсів вкладених в освіту, функціонування і розвитку систем освіти і навчання, повернення інвестицій в освіту.

Кількісний опис функціонування системи освіти може дати можливість країні побачити себе у світлі того, що відбувається в інших країнах. На основі показників OECD стає також ясно, що відхилення національних показників від освітнього досвіду або унікальні, або вони відбивають розходження, що спостерігаються в інших країнах регіону (OECD, 1997).

Зростаюча кількість країн OECD забезпечує зараз дані для багатьох з індикаторів. Крім того, через Світову програму Індикаторів Освіти (WEI), що координується OECD в співробітництві з ЮНЕСКО, 18 країн не члени OECD теж внесли внесок у цю програму, розширюючи охоплення деяких з індикаторів до більше ніж двох третини світового населення. Це країни: Аргентина, Бразилія, Чилі, Китай, Єгипет, Індія, Індонезія, Йорданія, Малайзія, Парагвай, Перу, Філіппіни, Російська Федерація, Шрі-Ланка, Таїланд, Туніс, Уругвай і Зімбабве. Дані для цих країн базуються визначеннях і методиках OECD щоб гарантувати порівнянність з індикаторами OECD. Дані по Україна будуть наведені нижче.

Індикатори згруповані в шістьох розділах.

Розділ A представляє індикатори, що характеризують оточення у якому функціонує система освіти. Вони зосереджуються на характеристиках демографічного базису освіти і на існуючому запасі людського ресурсів. Розділ A також прагне оцінити вплив на зміни у рості сукупного продукту на душу населення змінами у показниках рівня розвитку людських ресурсів.

Розділ B має справу з фінансовими і людськими ресурсами, які країни вкладають в освіту, порівнюючи витрати на освіту відносно кількості студентів, національного доходу, і розміру суспільного гаманця; шляхи , якими системи освіти фінансуються і джерела фінансування; та як фонди витрачені.

Розділ C представляє індикатори доступності освіти, участі, прогресу і завершення. Представлені тенденції в наборі і завершенні на різних рівнях освіти і у різних типах закладів освіти.

Розділ D має справу з оточуючим освітнім середовищем і різними шляхами, якими організовані шкільні системи. Він включає дані щодо компенсації викладачів; даних щодо демографії викладачів; вимог до рівня підготовки нових викладачів; кількості годин, протягом яких викладачі спілкуються зі студентами і повинні знаходитися в класній кімнаті; дисциплін у навчальному плані; прийняття рішень щодо навчального плану; доступності і використанню комп'ютерів у школах.

Розділ E представляє широку картину індивідуальних та соціальних результатів освіти і результатів щодо ринку праці. Він має справу з даними щодо використання робочої сили за рівнем освітніх досягнень; освіти і праці серед молоді; а також даними щодо заробітної плати і освітніх досягнень.

Розділ F представляє індикатори щодо тенденцій у рівні студентської успішності з математики і науці і, розподілі грамотності серед дорослих.

Ці індикатори охоплюють широкий діапазон освітніх галузей, а представлені дані супроводжуються детальними поясненнями, що можуть допомогти зробити вірні висновки і інтерпретувати розходження між країнами.

На перший план висунуті наступні: зокрема в індикаторах A1 (зміни у студентській демографії), A2 (зміни в освітніх досягненнях), A3 (внесок освіти у зміни в економічному рості), B1, B2, B3 і B4 (зміни у суспільних і приватних витратах на освіти щодо кількості зареєстрованих студентів, валового національного продукту (GNP) і повних суспільних витрат, C1 і C3 (зміни в очікуваних термінах навчання), F1, F2 і F4 (зміни щодо досягнень з математики і науки).

Кількість і значення індикаторів можуть змінюватися щорічно. Це стосується фінансових індикаторів B1, B2, B3, B4 і B5, індикаторів C5 (студенти зі спеціальними потребами), C6 (участь у освіті і навчанні, що продовжуються), D1 (платня викладачів), D2 (вік і розподіл викладачів за статтю) і інших.

Майже половина індикаторів має відношення, безпосередньо чи побічно, до продукції і результатам систем освіти, відбиваючи прогресивну зміну у занепокоєності суспільства і уряду від контролю над ресурсами і змістом освіти до занепокоєності щодо результатів. Це індикатори A2 (освітнє досягнення), A3 (внесок людського потенціалу до економічного росту), C2 і C4 (продукція освітніх установ), E1, E2, E3, E4 і E5 (зайнятість, доход і освіта), F1, F2, F3 і F4 (досягнення студентів та грамотність дорослих).

Нарешті, приблизно третя частина індикаторів стосуються відмінностей між країнами, приділяючи значну увагу проблемам рівності в умовах і результатах освіти. Це - індикатори A2 (між статеві відмінності в освітніх досягненнях), C5 (спеціальні освітні потреби), C6 (освіта і навчання, що продовжуються), E1, E2, E3 і E4 (зайнятість, доход і освіта серед різних вікових груп та статей), F3 (нерівність у навичках грамотності і доході), F2 (відмінність у студентських досягненнях меж країнами), F4 (відмінність у студентських досягненнях в залежності від статі).

Загальний список освітніх EAG індикаторів OECD (2000-2001) подано у Додатку.

II. Освітні індикатори ЮНЕСКО.

Аналогічний підхід використовується ЮНЕСКО при складанні освітніх звітів.

Розділ освіти у Статистичному звіті ЮНЕСКО щодо освіти включає п'ять підсумкових регіональних таблиць і двадцять таблиць за країнами, які згруповані у шість розділів за темами: національні системи освіти, доросла письменність і освітні досягнення, викладацький склад і набір за рівнем освіти, показники рівня освіти, статистичні дані щодо після середньої освіти та суспільні витрати на освіту.

Визначення та класифікація, що застосовані у цих таблицях, встановлені у рекомендаціях Міжнародної Стандартизації Статистики в Освіті (ISES) (Париж, 1978) і доповіді Міжнародних Стандартів з Класифікації Освіти (ISCED), що представлено у 1976. Необхідно відзначити, що переглянута версія ISCED (ISCED-97) була прийнята Загальною Конференцією ЮНЕСКО в листопаду 1997 і була застосована вперше при зборах даних у 1998році.

III. Освітні індикатори Міжнародного Консультативного Форуму з Освіти для Усіх (EFA).

Інший підхід до проблеми розробки освітніх індикатори був використаний у програмі Міжнародного Консультативного Форуму з Освіти для Усіх (EFA), що є відповідальним за глобальну координацію програми Оцінювання EFA 2000. Останній забезпечив загальні керівні принципи для всіх країн. Технічна консультативна група Форуму EFA, включаючи фахівців від UNDP, ЮНЕСКО, ФОНДУ ООН ДЛЯ ДІЯЛЬНОСТІ В ОБЛАСТІ НАРОДОНАСЕЛЕННЯ, УНИСЕФ - ДИТЯЧОГО ФОНДУ ООН і СІТОВОГО БАНКУ, підготувала Технічні керівні принципи, щоб допомогти національним технічним підгрупам у їхній роботі.

Необхідно відзначити, що EFA Індикатори не стосуються вищої освіти і спрямовані, в основному, на оцінку програм розвитку раннього дитинства і початкової освіти і тому можуть бути застосовані до країн із загальним низьким освітнім рівнем, до яких Україна не відноситься.

IV. Індикатори ООН стосовно стану рівню людського розвитку.

Індикатори ООН, такі як індекс людського розвитку (ІЛР) (HRD )є узагальненим показником, який часто називається рівнем життя і розвитку держави. Згідно з методикою ООН є ІЛР є простим середнім індексом тривалості життя, досягнутого рівня освіти та скоригованого реального валового внутрішнього продукту на душу населення.

Індекс досягнутого рівня освіти обчисляється на підставі статистичних даних стосовно 2-х аргументів (індикаторів): показник грамотності дорослого населення та сукупна частка учнів.

Згідно з [2] перелічені показники визначені таким чином.

Рівень грамотності дорослих (literacy rate, adult) - відсоток осіб віком від 15 років і вище, які можуть свідомо прочитати та написати стислий нескладний текст стосовно їх повсякденного життя.

Сукупна частка учнів (enrolment ratio) - відсоток осіб на всіх рівнях освіти відносно загальної кількості осіб даної вікової категорії.

Очевидно, що індекс досягнутого рівня освіти використовується як певна соціальна характеристика регіону або держави в цілому. Для використання в технології виміру рівня якості освіти такий індекс більш ілюстративний ніж інформативний.