Нова філософія на ринку освітніх послуг України

Неможливість наповнення держбюджету коштами від підприємств, діяльність яких в існуючих податкових умовах стає просто невигідною, призвела до того, що освіта як галузь економічної діяльності постала перед вибором: або чекати коштів, які надійдуть від непрацюючих підприємств, або почати формувати ринок освітянських послуг і таким чином вижити. Початок 90-х років для України характеризується виникненням недержавних навчальних закладів, для яких навчання є комерційною діяльністю, та нового стану державних навчальних закладів - надання освітніх послуг на контрактній основі. На сьогодні за певними спеціальностями на умовах контрактної оплати навчається більше половини усіх студентів (медичні та фармацевтичні – 56%, економічні, юридичні спеціальності). Отже вища освіта України вже реально живе за новими відносинами, які поступово наближаються до ринкових. Ще однією характерною ознакою є поступова відмова від державного розподілу випускників і початок підготовки фахівців для ринку праці.

Таким чином більш-менш збереглися викладацькі кадри, що врятувало вітчизняну освіту від руйнування.

Разом з тим ще гостріше постала проблема щодо якості підготовки фахівців, і особливо для напрямів підготовки, де вочевидь критичність помилки від некваліфікованих дій фахівця.

Як ці проблеми вирішуються в розвинених країнах світу з історичними традиціями захисту людини?

Найхарактерніша картина має місце для США.

Здоров’я, безпеку і добробут населення захищає існуюча система ліцензування та сертифікації професійної діяльності. Цією системою встановлюється перелік професій, займатися якими не можна без отримання відповідного сертифіката. Динаміка поширення обов’язкової сертифікації професійної діяльності в США така: в 1952 році сертифікація здійснювалася для 80 професій, у 1986 році - вже для 800, а у 1990 році - більш ніж для 1000 професій потребують проходження ліцензування. Понад 60 професій потребують ліцензування в усіх штатах обов’язково. Це, перш за все, лікарі, медичні сестри, льотчики, інженери, архітектори, будівельники, фармацевти, податкові інспектори, юристи, викладачі тощо. Хоча б в одному із штатів для практичної діяльності потрібен сертифікат для продавців збанкрутілих підприємств, постачальників лимонів, продавців яєць, ловців устриць, садівників дерев, фермерів, що вирощують коноплю, метеорологів тощо (James C. Impara “Licensure testing: purposes, procedures, and practices”. Buros institute of mental measurements, 1995).

Система ліцензування та сертифікації професійної діяльності забезпечує: по-перше, захист населення від некваліфікованих дій некомпетентного фахівця; по-друге, захист прав самого фахівця в ринковій економіці, як гарантія від дискримінації за ознаками статі, раси, походження тощо.

	Стандартизована процедура	Нестандартизована процедура
Обов’язковість	Ліцензування (Licensure)	Реєстрація (Registration)
Добровільність	Сертифікація (Certification)

Сертифікація професійної діяльності здійснюється спеціальними організаціями (Licensure Boards), які є відокремленими від навчальних закладів і функціонують, як правило, в статусі неприбуткових організацій. Основною функцією цих організацій є діагностування рівня професійної компетентності з видачею сертифіката, наявність якого є визнанням того, що рівень професійних знань і вмінь фахівця не нижчий мінімально необхідного.