5.2. Моніторинг рівня навчальних досягнень

Цей розділ буде досліджено додатково протягом наступної фази.

6. Моніторинг якості освіти медичного спрямування

6.1. Генезис системи моніторингу якості медичної освіти в Україні

Починаючи з 1991 року, вища медична освіта України, в якій після розвалу Радянського Союзу сформувалися власні вищі управлінські структури, знаходиться у стані постійного реформування, яке викликано і загальними тенденціями щодо демократизації українського суспільства, і чисельними економічними труднощами щодо фінансування освіти в країні, і збільшенням відкритості України, що з одного боку дозволило ближче познайомитись з міжнародним досвідом, а з іншого підвищило приток студентів-іноземців в українську освіту. Під загальним гаслом – «вдосконалення медичної освіти України та її наближення до міжнародних стандартів» – в системі медичної освіти реалізуються інколи прямо протилежні заходи.

Наприклад, в 1991 році схема підготовки лікарів, яка раніше була однаковою для всього Радянського Союзу та передбачала додипломну підготовку лікарів різного профілю (дорослих лікарів, дитячих лікарів та санітарно-гігієнічних лікарів) окремо на різних факультетах, була змінена на більш подібну до закордонної. Була запроваджена модель єдиного додипломного навчання для всіх вказаних категорій лікарів із подальшою спеціалізацією в інтернатурі. В підтримку таких змін був розроблений єдиний навчальний план модульного типу та збільшена тривалість інтернатури до трьох років. Швидкі рішення та зміни негайно призвели до чисельних проблем у сфері медичної освіти, серед яких варто назвати хоча би декілька:

• дисбаланс між медичними спеціальностями (опитування випускників 1998 року висвітлило, що тільки 0,6-7% студентів планувало обирати педіатричний фах, ще менше – кар’єру санітарно-гігієнічних лікарів);

• перевантаження навчального плану із збільшення навантаження для студентів та викладачів та збільшення дезінтеграції між дисциплінами;

• фінансовий колапс інтернатури, яка виявилась надто довгою та дорогою.

Недивно, що проблеми, які виникли, призвели до відмови від інновацій: з 1996 року відновлено підготовку студентів за різними лікарськими спеціальностями із збереженням спільної загально лікарської підготовки протягом 5 років навчання, з 1997 року скорочено навчання в інтернатурі до 1 – 1,5 років, проводиться чергова модернізація навчального плану.

Чисельні заходи, що реалізовувались з метою вдосконалення освіти або її пристосування до існуючих умов, не завжди мали послідовний характер, і найчастіше впровадження того чи іншого підходу здійснювалося в залежності від індивідуального ознайомлення адміністратора в системі освіти із певними методами та від ставлення до них. Об'єктивні дані щодо ефективності впроваджених заходів ніколи не збирались і, як наслідок, не існувало можливості прийняті будь-які обґрунтовані адміністративні рішення.

Одним з можливих підходів отримання об'єктивної інформації може бути оцінка рівня професійної компетентності (знань, вмінь та навичок) випускників та аналіз результатів оцінки в залежності від методів навчання.

Протягом 90-х років в медичній освіті виникла така ситуація, коли впровадження певної форми об’єктивної оцінки якості випускника стало терміновим, а з іншого боку створилися умови, які дозволили Міністерству охорони здоров'я України зробити перші кроки в напряму впровадження системи регулярного моніторингу якості освіти медичного спрямування. Наведемо декілька фактів:

1. Виникли суттєві зміни у контингенті студентів, що навчаються у медичній школі. В умовах скорочення плану прийому на місця державного замовлення і відповідного зменшення бюджетного фінансування навчальні заклади для зниження гостроти економічних проблем поступово збільшили прийом контрактних студентів на навчання. Так в 1999 рік в вищі медичні навчальні заклади прийнято 7787 студентів, в тому числі на бюджетне навчання 4035 осіб (51,9%), на умовах контракту - навчається 3752 студенти (48,1% вітчизняних студентів). Активно приймаються на навчання іноземні громадяни щорічним обсягом близько 1200 осіб.

В динаміці процес збільшення контрактних студентів виглядає так: 1995 р – 30%, 1996 - 43%, 1997 – 53%, 1999 - 56% студентів - громадян України та зарубіжних країн від загальної кількості зарахованих на 1-й курс навчається за контрактом. З одного боку, такий підхід дозволив інвестувати в медичну освіту в 1999 році понад 130 млн. грн., а з іншого, підвищив потребу в новій формі контролю якості студентів².

2. Спостерігалося погіршення умов роботи викладацького складу за рахунок значного підвищення навантаження (1996 рік – скорочено 2991 посад (29%) викладачів, збільшені норми педагогічного навантаження до 1:9 і наповнення академічних груп студентів; мають місце затримки із виплатою заробітної плати тощо)

3. Протягом 1992, 1994, 1996 років змінювалися навчальні плани та програми, які в результаті суттєво перевантажені за своїм змістом та об’ємом (розширення єдиного навчального плану з метою підготовки лікарів різних спеціальностей, скорочення інтернатури за часом, а не за програмою, дезінтеграція між дисциплінами та курсами, що призводить к дублюванню у викладанні матеріалу тощо).

Ці та інші фактори могли негативно вплинути на якість випускників, що вимагало від міністерства прийняти заходи щодо розробки та запровадження уніфікованого контролю професійної компетентності випускників медичного спрямування як форми державної гарантії якості.

В 1996 році Міністерство охорони здоров’я України ініціювало педагогічний експеримент в двох провідних навчальних закладах Національному медичному університеті та Дніпропетровській державній академії по апробації в медичній освіті єдиного національного оцінювання, яке було реалізовано у вигляді інтегрованих ліцензійних іспитів. Успішна реалізація проекту стала можливої завдяки декількох факторів:

1. достатнє знайомство із міжнародними практиками в сфері національного оцінювання

2. наявність в межах медичної освіти ініціативної професійної групи

3. забезпечення цією групою наукового, педагогічного та технологічного фундаменту для проекту

4. наявність початкового фінансування для апробації системи (запрошення іноземних експертів, проведення семінарів та тренінгів, видатки на проведення перших пілотних тестувань тощо) (USAID грант)

5. послідовна підтримка проекту зверху (з боку Міністерства охорони здоров’я України) та знизу (з боку навчальних закладів та викладацького складу за рахунок вельми активної просвітницької роботи з питань об’єктивного оцінювання та вимірювання), позитивна оцінка з боку студентів (опитування)

6. підтримка проекту на міжнародному рівні (експертиза технології та одержаних результатів, обговорення на конференціях)

7. підтримка проекту нормативними актами (Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України та Накази Міністерства охорони здоров'я України).

8. досвід впровадження національного галузевого тестування на рівні інтернатури, яке, хоча було побудовано не професійно, відіграло важливу роль у відокремленні екзаменатора від студента.

9. узгодженість мети проекту із загальнодержавними тенденціями розвитку вищої освіти (впровадження Державних стандартів вищої освіти з 1998 року) та охорони здоров’я в Україні.

10. впровадженням системи контролю якості в системі охорони здоров’я, яка передбачає стандартизацію медичних технологій, акредитацію закладів охорони здоров’я, ліцензування медичної практики та контроль якості лікарських засобів, яка поступово впроваджується з 1997 року³.

Медичний ліцензійний іспит для спеціальностей, апробація яких розпочалася в 1996 році, вже є обов’язковим (для стоматологів освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст” – з 1999 року, а для лікарів – з 2001 року). Апробація інших іспитів, яка розпочалася пізніше, ще триває.

Медичний ліцензійний іспит, який є одною з форм моніторингу, що запроваджена в освіті на рівні галузі незалежно від підпорядкування закладів освіти, представляє собою систему оцінки якості через встановлення професійної компетентності випускників. Положення про систему ліцензійних інтегрованих іспитів фахівців з вищої освітою напрямів "Медицина" та "Фармація" затверджено однойменним наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.08.1998 №251 (Додаток). Ця система на етапі проведення та обробки результатів іспиту відокремлена від навчальних закладів та характеризується наступними принципами:

• відповідність технології ліцензійних іспитів державним стандартам вищої освіти, вимоги до яких визначені постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.98 № 1247 “Про розроблення державних стандартів вищої освіти” та наказом Міністерства освіти України від 31.07.98 №285, які узгоджені з міжнародними стандартами ISO i EC та Standards for Educational and Psychological Testing.

• наявність національного банку тестових завдань, які узгоджені шляхом двоетапної експертизи за участю більшості медичних навчальних закладів

• дотримання процедури проведення високо-впливових національних іспитів: одночасно по всій країні, у відповідності до регламенту, розробленому Міністерством охорони здоров’я України. Тестові екзамени проводяться Державними екзаменаційними комісіями, до яких вводяться представники Центру тестування. Екзамени проходять у бланковій формі, з використанням єдиних уніфікованих бланків відповідей, з наступним комп’ютерним скануванням та психометричним аналізом результатів, що проводиться в Центрі тестування. У проведенні тестових екзаменів беруть участь представники Центру тестування, співробітники Науково-методичного центру вищої освіти Міністерства освіти та науки України, викладачі ВНЗ України. Всі учасники є особами, що непов’язані з місцем проведення тестування.

• динамічна та гнучка система представлення результатів для визначення найбільш зручних та вагомих типів аналітичної інформації, яка може бути застосована у навчальних закладах.