4. Система управління якістю освіти в Україні

Розглянемо законодавчий, нормативний та технологічний аспекти управління якістю освіти в Україні.

4.1. Основні положення законодавства України стосовно управління якістю освіти

Станом на 01.07.01 в Україні ще не прийнятий Закон “Про вищу освіту” і діє Закон “Про освіту” [1], який містить низку положень стосовно всіх ланок освіти, включно вищу освіту. Серед них виділяємо такі, що прямо чи опосередковано впливають на процедури моніторингу якості вищої освіти, зокрема – чинні вимоги до змісту, обсягу та рівня підготовки студентів, оцінки якості роботи вищих навчальних закладів (ВНЗ), їх ліцензування, атестації та акредитації тощо.

Так в статті 5 “Державний контроль за діяльністю закладів освіти” вказується, що: “Державний контроль проводиться центральним і місцевими органами управління освітою та Державною інспекцією закладів освіти при Міністерстві освіти України¹. Положення про центральні державні органи управління освітою, про Державну інспекцію закладів освіти при Міністерстві освіти України затверджуються Кабінетом Міністрів України.”

В статті 12 “Повноваження Міністерства освіти України та міністерств і відомств України, яким підпорядковані заклади освіти” містяться зокрема такі положення:

“Міністерство освіти України є центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює керівництво у сфері освіти.

Міністерство освіти України:

• бере участь у визначенні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, розробляє програми розвитку освіти, державні стандарти освіти;

• встановлює державні стандарти знань з кожного предмета;

• здійснює навчально-методичне керівництво, контроль за дотриманням державних стандартів освіти, державне інспектування;

• проводить акредитацію вищих та професійно-технічних закладів освіти незалежно від форм власності та підпорядкування, видає їм ліцензії, сертифікати. ”

Статтею 15 “Державні стандарти освіти ” вперше в вітчизняну практику введений вищезазначений термін. Ця стаття законодавчо започатковує використання термінів “ліцензування”, “атестація” та “акредитація”.

1. Державні стандарти освіти встановлюють вимогу до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки в Україні. Вони є основою оцінки освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм одержання освіти.

Державні стандарти освіти розробляються окремо з кожного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Вони підлягають перегляду та перезатвердженню не рідше як один раз на 10 років.

2. Відповідність освітніх послуг державним стандартам і вимогам визначається засновником закладу освіти, Міністерством освіти України, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, міністерствами і відомствами, яким підпорядковані заклади освіти, місцевими органами управління освітою шляхом ліцензування, інспектування, атестації та акредитації закладів освіти у порядку, встановленому Кабінетом Міністерств України.

3. За результатами ліцензування Міністерство освіти України, Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, місцеві органи управління освітою у межах своїх повноважень надають закладам освіти, незалежно від форм власності, ліцензії на право здійснення освітньої діяльності відповідно до державних вимог із встановленням за певними освітніми або освітньо-кваліфікаційними рівнями обсягів підготовки, які відповідають кадровому, науково-методичному та матеріально-технічному забезпеченню, вносять їх до державного реєстру закладів освіти.

Невиконання або грубе порушення закладом освіти умов і правил ліцензійної діяльності, подання та розповсюдження недостовірної інформації щодо її здійснення є підставою для призупинення дії або анулювання ліцензії.

4. За результатами акредитації вищих закладів освіти, закладів післядипломної освіти Міністерство освіти України разом з міністерствами і відомствами, яким підпорядковані заклади освіти:

• визначає відповідність освітніх послуг державним стандартам певного освітньо-кваліфікаційного рівня за напрямами (спеціальностями), надає право видачі документа про освіту державного зразка;

• встановлює рівень акредитації закладу освіти;

• надає певну автономію закладу освіти відповідно до отриманого статусу.

В статті 18 “Умови створення закладів освіти” серед останніх перелічені забезпечення вимог державних стандартів освіти та наявність ліцензії, а саме:

• Заклади освіти, незалежно від їх статусу і належності, забезпечують якість освіти в обсязі вимог державних стандартів освіти.

• Діяльність закладу освіти розпочинається за наявності ліцензії на здійснення діяльності, пов’язаної з наданням послуг для одержання освіти і підготовкою фахівців різних рівнів кваліфікації. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Узагальнення

1. Держава зберігає контроль та управління основними видами діяльності вищої освіти, включаючи вимоги до якості підготовки фахівців [1,2].

2. Головною установою - представником держави в сфері освіти є Міністерство освіти і науки України.

3. Серед основних повноважень Міністерства освіти і науки України (стосовно моніторингу та управління якістю освіти) виділяємо такі:

• встановлення державних стандартів вищої освіти: вимог до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки громадян;

• визначення критеріїв якості підготовки, рівня знань;

• здійснення процедур ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів.

4. Започаткована гнучка ступенева система вищої освіти, яка передбачає низку ступенів як освітньої, так і фахової спрямованості освіти.

Разом з цим мета освіти в цілому як за освітнім, так і фаховим спрямуванням практично не визначена. Таке право віддається державним органам виконавчої влади, зокрема галузевим міністерствам.

5. Введені категорії “державні стандарти освіти”, “ліцензія”, “акредитація”, “атестація” та інші, що безпосередньо стосуються процедури моніторингу якості вищої освіти.

Разом з тим зміст, визначення, ознаки та процедури встановлення зазначених категорій законодавчо не визначені.