
- •1. Державна та національна мова. Спільне та відмінне
- •2. Основні функції мови
- •3. Поняття стилю сучасної української літературної мови. Характеристика основних стилів
- •1.Науковий стиль
- •3. Публіцистичний стиль
- •Художній стиль
- •Розмовний стиль
- •4.Мова і мовлення. Усне та писемне мовлення.
- •5.Літературна мова та мовна норма. Мовні норми сучасної української мови.
- •6.Основні вимоги до мовлення: правильність, точність, логічність, чистота, виразність,доречність, багатство.
- •7.Специфіка мовлення фахівця. Культура спілкування ділової людини
- •8.Риторика як комплексна наука та її зв'язок з іншими науками
- •9.Основні форми розумової діяльності: доведення, теза, аргументи, демонстрація,
- •10.Основні бар’єри спілкування: мотиваційний, етичний, бар’єр стилів спілкування.
- •11.Публічний виступ. Основні вимоги до публічного виступу.
- •12.Основні засоби активізації уваги слухачів: вербальні і невербальні.
- •13. Терміни та їхня роль у діловому мовленні
- •14. Основні дистанції спілкування
- •15. Основні функції ділового спілкування
- •16. Фахова термінологія та професіоналізми
- •17. Документ як основний вид ділового мовлення
- •18. Основні вимоги до тексту документа
- •19.Формуляр-зразок, систематизація реквізитів.
- •20.Основні види документів.
- •21.Укладання документів щодо особового складу.
- •22.Класифікація документів з господарсько-договірної діяльності.
- •23.Текстове оформлення довідково-інформаційних документів: довідка, службовий лист,звіт, прес-реліз.
- •24.Особливості складання розпорядчих та організаційних документів: наказ, положення, статут, інструкція.
- •25.Укладання обліково-фінансових документів: акт, доручення.
13. Терміни та їхня роль у діловому мовленні
Спеціальні слова або словосполучення, що дають точне визначення чи пояснення предметам, явищам, діям з якої-небудь галузі знання — науки, культури, техніки, політики, економіки, називаються термінами. Терміни мають точне, конкретне значення й тому позбавлені образності, емоційно-експресивного забарвлення.
Діловому стилю притаманна термінологія, яка утворюється із активної лексики (діловодство, справочинство); запозичується із інших мов (бланк, бюджет); утворюється за допомогою власних слів та іншомовних або із запозичених складників (фотокамера, фототелеграф, фототелетайп) тощо.
Значення термінів зафіксовані у державних стандартах, спеціальних словниках, довідниках. Ось чому вони і повинні вживатися лише в зафіксованому значенні.
Кожна вузька галузь науки має свої терміни: медичні вживаються у медицині, технологічні — в техніці і т. д. Проте деякі терміни мають кілька значень, зокрема в діловодстві. Наприклад: справа — означає один документ і сукупність документів, інше значення має словосполучення юридична справа. Правильне значення того чи іншого терміна допомагає з'ясувати контекст. При утворенні похідних форм терміна необхідно користуватися лише тими формами, які подаються в словнику чи довіднику, бо вільне словотворення може стати причиною неправильного використання та сприймання.
Слід уникати використання застарілих, нестандартних термінів, що перейшли до повсякденного вжитку і втратили своє термінологічне значення, наприклад: фронт, фактор. Це ускладнює розуміння змісту документа.
Отже, терміни кожної сфери науки потребують особливої уваги, постійної роботи зі словниками й довідниками.
Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистеїггва має свою термінологію.
Можна виділити такі основні групи термінологічної лексики:
математичну (множення, кут, дільник, квадрат);
фізичну (молекула, електрон, калорія, енергія, вольт);
радіотехнічну (антена, радіоцентр, радіоприймач);
літературознавчу (драма, поема, анапест, сюжет, персонаж);
лінгвістичну (фонема, фонологія, афікс, іменник, сполучник, синтаксис, лексикологія, пароніми, діалект, метатеза, гіпотаксис, парадигма);
філософську (метафізика, базис, діалектика);
фінансову (банк, кредит, дебет, баланс, фінансувати);
хімічну (азот, водень, кисень, іонізація, хімічна реакція, оксиди); тощо.
14. Основні дистанції спілкування
Будь – яке спілкування завжди відбувається в якомусь просторі, коли партнери по спілкуванню знаходяться один від одного на певній дистанції. Спілкування підсвідоме здійснюється на певній відстані між людьми. Успіх спілкування певною мірою залежить від “комфортності дистанції”, яку займають учасники розмов, тому в діловому спілкуванні існують свої правила:
слід дотримуватись міри у дистанціюванні (не треба надмірно віддалятись і не надто наближатись до партнера); дистанція між партнерами повинна відповідати ситуації;
не варто починати спілкування з відстані більш ніж 4 м. Найбільш прийнятними на такій дистанції може бути посмішка чи кивок головою на знак привітання;
перші фрази краще говорити на відстані соціальної зони;
найбільш головними, важливими ідеями, інформацією з партнером обмінюються в особистій зоні;
відстань треба долати поступово, а не перескакувати через одну чи дві зони. У такому разі легше досягти згоди, виважено розв'язати проблему;
не порушувати визначену зону, особливо інтимну, в ділових стосунках це є неприйнятним.
Чотири види дистанцій в діловому спілкуванні:
Інтимна дистанція - від дотику до 50 см. У діловій сфері інтимна дистанція виникає під час рукостискань, вітань і прощань. Під час переговорів (навіть якщо партнерські відносини давні, дружні) рекомендується відстань не менше 50 см.
Особиста дистанція – від 60 см до 1 м 20 см. Ідеальна відстань для ділового спілкування. Така відстань ні до чого не зобов'язує, але сприяє конструктивному спілкуванню. Сподіваєшся підписати контракт? Не став своє крісло надто далеко від партнера.
Соціальна дистанція – від 1 м.20 см. до 2 м. 50 см. Така відстань установлюється в тих випадках, коли доводиться мати справу з незнайомою людиною. Цю ж відстань повинен вибирати керівник при спілкуванні з підлеглими.Соціальна дистанція налаштовує на суто ділове спілкування. Важливий нюанс: така відстань дає змогу вступати в короткочасний контакт, не перериваючи своєї роботи.
Публічна дистанція – відстань від 3 м.50 до 7 м 50 см. спілкування з великою групою людей.
Величина кожної дистанції залежить не тільки від ситуації, від статусу партнера, з яким ведеться спілкування, від власного настрою, а й від національно-культурного поля особистості. Різні культури розрізняються за нормами, які регулюють допустиму ступінь експресивності й розмір особистісного простору.