6. Розмовний стиль

Основне призначення стилю – обмін інформацією, думками, враженнями.

Головні ознаки розмовного стилю: широке використання побутової лексики, фразеологізмів, емоційно забарвлених і просторічних слів, звертань, неповних речень. Для розмовно-побутового мовлення характерне значне порушення літературних норм: уживання русизмів, вульгаризмів, жаргонізмів, неправильна вимова слів.

Розрізняють розмовно-побутовий та розмовно-офіційний підстилі розмовного стилю. 6. Конфесійний стиль

Основне призначення стилю – вплив на душевні переживання людини.

Конфесійний стиль репрезентується в таких жанрах: Біблія, проповіді, молитви, тлумачення Святого Письма та ін.

Виділяють також епістолярний стиль, ораторський стиль, однак із приводу них у мовознавстві ще точаться дискусії: чи вважати їх окремими стилями, чи підстилями основних п’яти. Оскільки суспільні функції мови часто переплітаються, то й функціональні стилі не є відособленими один від одного, кожен із них має елементи іншого. Крім того, в будь-якому функціональному стилі переважають загальномовні, міжстильові засоби, хоч кожному з них властиві специфічні елементи з однаковим стилістичним забарвленням, з єдиними нормами слововживання.

Усі стилі мають усну та писемну форми, хоч усна форма характерна найбільше для розмовного стилю, а для інших – писемна та усна.

4.Мова і мовлення. Усне та писемне мовлення.

Усне мовлення.Усна мова - це звучить мова, вживана для безпосереднього спілкування, а в більш широкому розумінні - це будь-яка звучна мова.

Історично, це найперша форма мови, вона виникла набагато раніше ніж листи. Матеріальною формою усного мовлення є вимовні звуки, які виникають у результаті складної діяльності органів вимови людини.

Сприйняття усного мовлення при безпосередньому спілкуванні посилюється завдяки міміці і жестам мовця людини. Усна мова - може бути підготовленою (доповідь, лекція тощо) і непідготовленою (розмова, бесіда). Непідготовлена усне мовлення характеризується спонтанністю. Непідготовлене усне висловлення формується поступово, порціями, у міру усвідомлення того, що сказано, що слід сказати далі, що треба повторити, уточнити. Хто говорить постійно стежить за тим, щоб його мова була логічна і зв’язна, вибирає відповідні слова для адекватного вираження своєї думки.

Виділяють наступні функціональні різновиди усної мови: усну наукову мову, усну публіцистичну мова, види усного мовлення в сфері офіційно - ділового спілкування, художню мову і розмовну мову. Слід зазначити, що розмовна мова впливає на всі різновиди усного мовлення. Тому в усному мовленні використовуються емоційно і експресивно забарвлена лексика, образні порівняльні конструкції, фразеологізми, прислів'я, приказки, навіть просторічні елементи.

Письмова мова.

Лист - це створена людьми допоміжна знакова система, яка використовується для фіксації звукової мови . У той же час лист - це самостійна система комунікації, яка, виконуючи функцію фіксації усного мовлення, набуває ряд самостійних функцій. Письмова мова дає можливість засвоїти знання, накопичені людством, розширює сферу людського спілкування, розриває рамки безпосереднього оточення.

Читаючи книги, історичні документи різних часів і народів, ми можемо доторкнутися до історії; культури всього людства.

Літери, які використовуються на листі, - це знаки, за допомогою яких позначаються звуки мови. Звукові оболонки слів і частин слів зображуються поєднанням букв, і знання літер дозволяє відтворювати їх у звуковій формі, тобто читати будь-який текст. Знаки пунктуації, які використовуються на листі, служать для членування мовлення: крапки, коми, тире відповідають інтонаційній паузі в усному мовленні. Основна функція писемного мовлення - фіксація мовлення, що має за мету зберегти її в просторі та часі.

Основна властивість писемного мовлення - здатність до тривалого зберігання інформації.

Нам однаковою мірою потрібні обидві форми мови, щоб повноцінно сприймати, аналізувати і передавати інформацію в мінливому світі. Якби хоч однієї з них не було, то її варто було б придумати.

Мова - суто людський засіб спілкування в духовному і практичному житті людини і являє собою систему знаків для передавання, приймання і використовування інформації.

Мовлення - це акт вживання людиною мови для спілкування.