Форма № Н-3.03

Міністерство освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ України

Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені к.Д. Ушинського» Програма

нормативної навчальної дисципліни

Методика викладання математики

підготовки бакалаврів

(назва освітньо-кваліфікаційного рівня)

напряму 6.010102 Початкова освіта

(шифр і назва напряму)

(Шифр за ОПП ПП 04)

Одеса

2010 рік

УДК 378+372.3+51

ББК С 427

Методика навчання математики в початковій школі. Програма навчальної дисципліни. – ПНПУ ім.. К.Д.Ушинського, 2010. – 50 с.

Розробник Скворцова С.О., доктор педагогічних наук, професор кафедри математики та методики її навчання.

Рецензенти:

Мартинова Г.І. – кандидат пед. наук, доцент кафедри педагогіки і психології Одеського обласного інституту удосконалення вчителів;

Коростіянець Т.П. - кандидат пед. наук, доцент кафедри математики та методики її навчання ПНПУ ім. К.Д.Ушинського.

Затверджено на засіданні Вченої ради ПНПУ імені К.Д. Ушинського

Протокол № 8 від 29.04 2010 року.

ББК

© С.О. Скворцова

©ДЗ «ПНПУ ім. К.Д.Ушинського», 2010

Структура програми навчальної дисципліни «методика навчання математики в початковій школі»

1. ОПИС ПРЕДМЕТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Предмет: методика навчання математики в початковій школі

Таблиця 1.

Структура курсу

Курс: (денна та заочна форми навчання)	Напрям, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчальної курсу
Кількість кредитів 9	0101 Педагогічна освіта Освітньо-кваліфікаційний рівень - бакалавр	Нормативний навчальний курс 6,7,8 семестри; Педагогічна практика: 6 та 7 семестри;
		Лекції (теоретична підготовка) – 64 год.
		Практичні – 62 год.
Змістових модулів - 12
Загальна кількість - 270 год.
Тижневих годин - 4 год.		Самостійна робота – 144 год.
		Види контролю: Екзамен – 8 семестр

Пояснювальна записка

Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни «Методика викладання математики» складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалавра напряму «Початкова освіта».

Предметом вивчення навчальної дисципліни є методики вивчення змістових ліній освітньої галузі «Математика» відповідно Державному стандарту загальної початкової освіти, окреслення перспектив і шляхів оволодіння професійною діяльністю вчителя початкових класів у навчанні математематики; підготовка до педагогічної практики.

Курс „Методика навчання математики в початковій школі” призначений для студентів факультету початкового навчання педагогічних вузів. Концептуальні положення щодо змісту й організації професійної підготовки майбутнього вчителя початкової школи у вищих навчальних закладах базуються на Законах України “Про освіту” та “Про вищу освіту”, Державній національній програмі “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Національній доктрині розвитку освіти, Болонській декларації (1999), рекомендаціях ЮНЕСКО.

Методика навчання математики в початковій школі належить до циклу дидактико-методичних дисциплін. Ознайомлення студентів з цим курсом розпочинається після того, як вони набули певної логічної, загально-дидактичної, психологічної і математичної підготовки. Програму курсу „Методика навчання математики в початковій школі” розроблено на основі Галузевого стандарту підготовки фахівців початкового навчання освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр”, ураховуючи зміст Державного стандарту початкової загальної освіти, нормативні документи в галузі початкової освіти, що регламентують вивчення математики як освітньої галузі. Вона створена на підставі модульно-компетентнісного підходу до проектування навчальних програм.

Основними концептуальними засадами компетентнісного підходу в освіті є системність, синергетичність, ефективність усіх ланок освітнього процесу, комплексність, ситуаційна проблемність, життєтворчість, акцентування уваги на результатах освіти в контексті формування здатності людини адекватно діяти в різних проблемних ситуаціях. Компетнтністний підхід спрямований на формування в людини набору компетентностей. Компетентність визначається через здатність результативно діяти, ефективно розв’язувати проблему, застосовувати знання у нестандартній ситуації.

Компетентності у відмінність від узагальнених, універсальних знань мають дієвий, практико-орієнтований характер. Тому вони крім системи теоретичних і прикладних знань, включають також когнітивну і операционально-технологічну складові. Тобто компетентності — це сукупність (система) знань у дії. Загальна структура цієї категорії містить набір знань, вмінь та навичок, цінностей, емоцій, поведінкових компонентів тощо, які дають змогу людині ефективно здійснювати діяльність або виконувати певні професійні функції. Компетентність, по суті, визначає систему взаємовідносин набутих знань, вмінь і навичок і здатності ефективно використовувати їх в реальній практичній діяльності.

Компетентністний підхід акцентує увагу на результатах освіти, які визнаються вагомими за межами системи освіти, тому компетентність розглядається й як результат освіти, що дозволяє особистості комфортно й ефективно діяти у навколишньому середовищі, успішно розв’язуючи завдання, які перед нею постають. Поняття компетентності й компетенції є спорідненими, але не тотожними. Компетенції – узагальнені способи дій, що забезпечують продуктивне виконання професійної діяльності.

Професійна компетентність – найважливіша характеристика фахівця, який має бути готовим до виконання професійної діяльності, щоб самостійно, відповідально й ефективно виконувати власні професійні функції. Компетентність у педагогічній сфері розглядається як „педагогічна компетентність”, що трактується як здатність учителя виконувати професійні функції, як теоретична й практична готовність здійснювати професійну діяльність або як сформованість професійних якостей педагога.

Феномен “професійна компетентність учителя” інтерпретується як інтегративна якість, що виявляється в здатності до педагогічної діяльності, готовності виконувати різноманітні професійні функції на основі органічного поєднання особистісних і базових професійних якостей, які забезпечують високу результативність фахової діяльності.

Виділяють ключові, базові й спеціальні компетентності, що в своїй сукупності є професійною компетентністю фахівця у певній галузі. Ключова компетентність – це інтегративна якість особистості, яка полягає в здатності розв’язувати складні поліфункціональні завдання з різних галузей людської діяльності на міждисциплінарному, надпредметному й багатомірному рівні, дає змогу вирішувати різноманітні проблеми в повсякденному, професійному, соціальному житті й проявляється в способах поведінки людини з урахуванням її пізнавальних здібностей і психологічних якостей, є детермінантою виникнення й розвитку базових компетентностей – структурно класифікованих комплексів (знань, умінь, навичок і якостей особистості), які служать певною стандартизованою основою для відображення специфіки й забезпечення якості виконання завдань конкретного виду конструктивної діяльності людини. Базові компетентності – визначальні для специфіки професійної діяльності педагога й одночасної реалізації ключових компетентностей. До спеціальних компетентностей відносяться компетентності, що відображують специфіку конкретної дисципліни, яку викладає вчитель.

Ключові, базові й спеціальні компетентності проявляються в процесі розв’язування професійних завдань. Однак серед них базові компетентності є головними, оскільки відображають специфіку провідних видів професійної діяльності вчителя, і є основою для спеціальних компетентностей.

Структура базових компетентностей вчителя складається з професійно-діяльнісного, комунікативного й особистісного компонентів.

Із професійно-діяльнісного компонента виокремлено такі базові професійні компетентності:

предметно-теоретична – наявність стрункої системи наукових знань із фахових дисциплін та готовність їх застосувати у професійній діяльності;

інформаційно-дослідницька – уміння знаходити інформацію, систематизувати, узагальнювати її, уміння проводити експериментальні дослідження та готовність вдосконалювати власну професійну діяльність через опрацювання і впровадження нової інформації;

методична – наявність методичних знань та умінь щодо окремих розділів та тем курсу, окремих етапів навчання, готовність проводити заняття за різними навчальними комплектами, володіння педагогічними технологіями.

Із комунікативного компонента виділено такі компетентності:

професійного спілкування – володіння сукупністю вербальних і невербальних засобів педагогічного спілкування;

соціокультурна – фіксовані прояви гуманістичної педагогічної етики, уміння ідентифікувати себе із цінностями професійного середовища.

З особистісного компонента виокремлено такі компетентності:

рефлексивна – прагнення до досконалості професійної діяльності й адекватна її самооцінка;

творча – здатність до пошуку оригінальних варіантів розв’язання професійних завдань.

Відмінності модульної технології від традиційної полягають у наступному:

• структура модульної програми має співвідноситися зі структурою діяльності фахівця й складається з окремих модулів, що є закінченою частиною роботи з чітко позначеним початком і кінцем (одночасно кожен модуль є структурним елементом модульної програми навчання);

• добір змісту навчання здійснюється внаслідок системного аналізу діяльності фахівця, диференційованої на окремі дії й операції (тобто розробляється структура діяльності фахівця);

• кожний модуль програми (фрагмента діяльності фахівця) має бути забезпечений спеціальними методичними посібниками, у яких міститься необхідна інформація для формування певних знань і навичок, а також контрольні завдання або тести;

• для кожного студента існує можливість складання індивідуальної програми навчання на основі базової модульної програми з урахуванням освітнього замовлення та рівня стартової підготовки.

Таким чином, модульне навчання припускає відносно самостійну роботу студентів щодо засвоєння індивідуальної модульної програми, складеної з окремих модулів.

В основі концепції модульно-компетентнісної освіти лежить діяльнісний підхід, тобто процес навчання орієнтований на послідовне засвоєння студентами елементів професійної діяльності відповідно до змісту модульної освітньої програми. В умовах модульно-компетентністної освіти результат проектується – чітко визначаються завдання і мета навчання, адекватні критерії оцінювання, які мають бути досягнуті. Оцінювання результатів навчання стандартизоване – базується на однозначних критеріях оцінки досягнень студентів у контексті специфіки їхньої майбутньої професійної діяльності й міри підготовленості до неї. Варіативність термінів навчання досягається через гнучкі вимоги з використанням освітнього консиліуму щодо вибору індивідуалізованих заходів, що гарантує досягнення заданого результату відповідно до освітнього темпу кожного студента.

Модульна програма на компетентністній основі має відповідати на питання: до розв’язування яких конкретних професійних завдань необхідно підготувати студентів у процесі навчальної діяльності? Для цього аналізується професійна діяльність фахівця, її зміст і структура, внаслідок чого визначається перелік незалежних або автономних завдань цієї діяльності.

Основними елементами навчального модуля є:

• інформаційна (пізнавальна) частина, що представляє собою навчальну інформацію, згорнуту в навчальні елементи на основі низки принципів і відібрану на основі контекстного підходу;

• операційна (виконавська) частина, представлена у вигляді практичних завдань різної складності з комплектами орієнтовної основи діяльності, а також набору практичних робіт із методичними вказівками до них;

• контролююча частина, що складається з контрольних завдань і тестів різних рівнів складності;

• методична частина, що містить у собі опис методик проведення занять із урахуванням різного рівня складності навчальної діяльності студентів.

Навчання може бути завершеним, якщо студент заздалегідь установленим способом підтверджує, що він належним чином виконує завдання діяльності. Якщо ж він не зумів підтвердити свою компетентність, цей навчальний епізод буде відтворено стільки разів, скільки необхідно для досягнення цілей навчання. Тільки після цього починається виконання наступних завдань.

Дисципліна “Методика навчання математики в початковій школі” є базовою інтегративною дисципліною навчального плану підготовки вчителів початкової школи у вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації. Тому в контексті вимог Болонського процесу зміст програми спрямовано на формування в студентів базових професійних компетентностей. Її відмінними особливостями, порівняно з попередніми програмами, є: оновлення змісту дисципліни, використання компетентнісного підходу в навчанні, використання теоретико-методичних основ дидактики математики й практичних умінь і навичок для формування математичних понять, вмінь та навичок в учнів початкової школи, а також розвитку професійно-особистісних якостей майбутніх вчителів.

Міждисциплінарні зв’язки: основні теоретичні психолого-педагогічними дисципліни: психологія, дидактика, математика, педагогічна практика.

В програмі:

1. визначено завдання і мету навчання, адекватних критеріям оцінки, які мають бути досягнуті; деталізовано поставлені завдання, які гарантують вимірюваність і стійкість результатів навчання;

2. передбачено, що кожний змістовий модуль забезпечуватиме приріст певної компетентності в студента: приріст визначається на основі вимог до рівня цієї компетентності;

3. передбачено цілеспрямоване формування компетентностей через визначення дидактичної мети, сформульованої відповідно до функцій майбутньої професійної діяльності;

4. відібрано зміст навчальних модулів, які слугують основою для формування компетентностей;

5. реалізовано відносну самостійність й взаємозв’язок елементів навчального модуля в організації його змісту – лінійної, концентричної, спіральної, комбінованої;

6. поєднано традиційні і компетентнісно зорієнтовані технології навчання;

7. стандартизовано оцінювання результатів навчання, що базується на однозначних критеріях оцінки досягнень студентів у контексті специфіки їхньої майбутньої професійної діяльності та міри підготовленості до неї.

Програма структурована за номінаціями: цілезмістовий компонент, структура змістових навчальних модулів, організація навчального процесу.

МЕТА

Метою організації професійної підготовки майбутнього вчителя початкової школи є формування базових і спеціальних професійних компетентностей через модульну побудову змісту й структури програми професійної підготовки. Причому самі компетентності одночасно є освітнім результатом; кожна професійна компетентність передбачає певний набір компетенцій – знань та умінь, оволодіння якими дає змогу суб’єкту навчання засвоїти цей вид діяльності.

1. Мета курсу «Методика викладання математики» полягає у формуванні готовності студентів до виконання професійно-педагогічних функцій під час навчання молодших школярів математики в умовах реального педагогічного процесу загальноосвітнього навчального закладу.

Виходячи з комплексної дидактичної мети інтегративними дидактичними цілями є:

Таблиця 2.