Висновки

На основі проведеного дослідження можна зробити такі висновки:

Поняття “реклама” не має єдиного наукового тлумачення. По-різному його фахівці різних сфер: економіки та юриспруденції. Реклама – це будь-яка форма, в якій виражається призначена для розповсюдження інформація про особу чи товар, спрямована на сформування або підтримання обізнаності споживачів реклами та їх інтересу щодо таких особи чи товару, незалежно від застосовуваних засобів.

В України існує нормативне визначення цього поняття. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про рекламу”, реклама – це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Діяльність щодо замовлення, виготовлення та розповсюдження реклами становить собою рекламну діяльність, змістом якої і є виробництво, розповсюдження та споживання реклами.

Специфіка правовідносин, які виникають у зв’язку з рекламою, полягає в наявності великої кількості нормативних актів, в яких містяться вимоги до реклами, виділенні законодавцем із кола учасників цивільного обігу спеціальних суб’єктів правовідносин (рекламодавця, виробника, розповсюджувача та споживача реклами), наділенні зазначених суб’єктів спеціальними правами та обов’язками.

Як об’єкт авторського права реклама визначається у двох значеннях: у вузькому значенні, як твору, в якому втілена призначена для розповсюдження рекламна інформація; в широкому значенні, як об’єктивно вираженого, нового результату інтелектуальної творчої діяльності автора, в якому рекламна інформація виражається у формі музичних, художніх, аудіовізуальних, літературних творів тощо, які охороняються законодавством про авторське право.

Законодавство України встановлює певні вимоги, яким повинна відповідати реклама. Також, існує декілька видів реклами, наприклад, порівняльна, соціальна внутрішня та зовнішня.

Використання об’єктів авторського права в рекламі повинно здійснюватись на основі дозволу володільця майнових прав на такий об’єкт. Цей дозвіл можу бути наданий шляхом підписання відповідного договору –авторського. Його різновидами є ліцензійного договір або договір про передання виключних майнових прав на об’єкти авторського права.

Законодавство України не відносить рекламу до об’єктів авторського права, але й прямо не виключає таку можливість. Адже, закріплений ЦК України перелік об’єктів авторського права не є вичерпним.

Тому, можна припустити, що реклама може бути об’єктом авторського права, якщо буде відповідати вимогам, яким повинен відповідати твір. Тобто, мова йде про те, що реклама повинна мати творчий характер, мати об’єктиву форму вираження, мати ознаку змісту та реклама повинна бути оприлюднена.

На нашу думку, все ж таки на законодавчому рівні необхідно рекламу закріпити в переліку об’єктів авторського права.

Тлумачення механізму правового регулювання відносин авторського права, пов’язаних з рекламою серед науковців мало досліджується. Хоча, поняття “механізм правового регулювання” та його зміст є предметом наукових досліджень теоретиків у галузі теорії держави в права.

Механізм правового регулювання відносин авторського права, пов’язаних з рекламою включає в себе сукупність форм, методів та інструментів, за допомогою яких держава впливає на діяльність об’єктів і суб’єктів авторського права, що пов’язане з рекламою з метою недопущення порушення законних прав та інтересів авторів та інших законних суб’єктів авторського права під час використання об’єктів авторського права у рекламі.

Якщо відбулося порушення авторського права, що пов’язане з рекламою, особа має можливість захистити його. Це її гарантує вітчизняне законодавство. Вона може реалізувати цю правомочність самостійно, хоча у цій сфері, на нашу думку, самозахист є малоефективною формою захисту або звернутися за допомогою до компетентних органів. Одним з таких органів є суд. Право на судовий захист також закріплений законодавством України. В більшості випадках, саме за допомогою суду відбувається відновлення порушеного авторського права у сфері рекламної діяльності.

Теоретичним положенням щодо захисту авторських прав, які пов’язані з рекламою не приділено достатньої уваги науковцями. Тому, ми проводили дослідження зазначеного питання, виходячи із загальних засад захисту авторського права. Не всі існуючі способи захисту авторських прав, що пов’язані з рекламою можуть застосовуватись при самозахисті. Вони можуть реалізовуватись тільки при зверненні до суду. Це стосується, наприклад, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За порушення авторських прав у сфері рекламної діяльності правопорушник може нести цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність. Цивільно-правова відповідальність передбачає обов’язок відшкодувати матеріальних збитків та моральної шкоди. Адміністративна відповідальність є формою реагування держави на адміністративне правопорушення. Таким правопорушення, є, наприклад, незаконне використання права інтелектуальної власності, зокрема авторських і суміжних прав (на літературний чи художній твір, його виконання, фонограму, передачу організації мовлення, комп’ютерну програму, базу даних), привласнення авторства на один із перелічених об’єктів або інше умисне порушення прав на об’єкт.

Крім цих видів юридичної відповідальності, на нашу думку, порушник авторських прав у сфері рекламної діяльності може нести й кримінальну відповідальність, що передбачена статтею 176 КК України.

В умовах ринкових відносин українська держава, що проголосила життя й здоров’я людини найвищою соціальною цінністю повинна виступати гарантом реалізації закріпленого в ст. 43 Конституції України права громадян на здорові й безпечні умови праці, забезпечивши адекватну сучасним умовам нормативно-правову базу регулювання охорони праці, тим самим забезпечивши належне правове регулювання цих відносин.

Необхідо здійснити комплекс організаційно-правових заходів щодо адаптації законодавства у сфері охорони праці до законодавства Європейського Союзу.