Тема 2. Походження релігії та її ранні форми

1. Богословсько-теологічний та науковий підходи до питання про генезис релігії.

2. Класифікація релігії Р.Белла.

3. Родоплеменні релігії: тотемізм, табу, магія, фетишизм, анімізм.

4. Формування політеїзму.

2.1. Богословсько-теологічний та науковий підходи до питання про генезис релігії.

В рішенні проблеми походження релігії можна виділити два протилежні підходи: богословсько-теологічний і науковий.

Прихильники першого спираються на викладену в перших двох главах Біблії розповіді про те, як Бог створив людину з праху земного, вдихнув в неї «душу живую» і дав віру в себе.

Аж до середини ХІХ ст. Біблія як священна «богодухновенна» книга мала своєрідний імунітет від критики науки.

Будь-які спроби розглянути біблейський текст під лінгвістичним або історичним кутом зору тривалий час вважалися святотатством і замахом на релігійні вірування.

Зовсім іншу трактовку виникнення релігії дає наука.

Наука розглядає релігію як важливий складовий елемент культури і застосовує при вивченні питання про її походження всі наукові методи дослідження.

Історичні факти свідчать про те, що на протязі тривалого часу (близько 3 млн. років) відбувався процес становлення людства.

Цей процес пройшов ряд важливих етапів і приблизно 35-40 тис. років тому завершився формуванням сучасного типу людини, людини роду Homo sapiens ( людини розумної).

Ця людина досить різко відрізнялася від своїх попередників фізичною побудовою, фізіологічними та психологічними характеристиками, була здатна до створення понять і певного рівня абстракцій.

На основі історичних фактів, досягнень археології, антропології, етнографії, порівняльного мовознавства та інших наук були зроблені висновки, що вже в цей період історії можна говорити про наявність релігії.

Таким чином, релігія існує з того часу, як сформувалася людина сучасного типу, людина мисляча.

Релігія формувалась разом з формуванням людства як частина його життя, його культури.

Про наявність релігійних вірувань в цей період історії свідчить практика поховання первісних людей. Вона свідчить, що первісні люди мали уявлення про те, що поряд з реальним світом був світ інший, де проживали померлі.

Релігійні вірування відображені і в печерному живописі. Аналіз цих малюнків дозволив вченим зробити висновок про те, що первісна людина вірила в існування особливого роду зв’язку між людьми і тваринами, а також в можливість впливу на поведінку тварин з допомогою деяких магічних прийомів.

І все ж археологічних та етнографічних фактів для відповіді на питання про походження релігії явно недостатньо.

І тут наука вступає на хиткий грунт, а вчені вимушені звертатися до гіпотез, для підтвердження яких недостатньо емпіричного матеріалу.

2.2. Класифікація релігії р.Белла.

Соціологічний підхід до проблеми класифікації релігії представлений американським соціологом Р.Белла.

Визначивши релігію як сукупність символічних форм, Р.Белла запропонував п’ятиетапну класифікацію релігії, в основу якої поклав одну ознаку – рівень диференціації системи релігійних символів. Це такі п’ять етапів – примітивний, архаїчний, історичний, раннєсучасний і сучасний.

Примітивні релігії вичерпуються двома символічними формами – ритуалом і міфом.

Архаїчні релігії об’єднують релігії періоду неоліту значної частини Африки, Полінезії і туземного Нового світу.

В них з’являється організація релігійної діяльності у вигляді культа з комплексом богів, жерців, богослужінь, жертвопринесень, часто – з обожествлінням царської влади.

В історичних релігіях вже ясно виражене уявлення про «трансцедентне» - зовсім відмінну сферу діяльності, що має для релігійної людини найбільшу цінність.

Історичні релігії – це релігії світозаперечення, «неприйняття світу».

Це епоха розквіту «релігій спасіння», які шукають шляхи спасіння душі.

(Іудаїзм, індуїзм, буддизм, конфуціанство, християнство, іслам та ін.).

Раннєсучасні релігії – це протестантизм епохи Реформації та інші схожі рухи.

Вони знаменували собою крок в бік поцюстороннього світу у вигляді головної сфери релігійної дії: спасіння слід шукати не у втечі від світу, а в гущині мирської діяльності.

Це була віра в прямий зв’язок людини з богом, в індивідуальний стосунок зі «священним космосом».

Сучасна релігія тільки на більш високому рівні, ніж примітивна, є релігією світоутвердження, вона переборює неприйняття світу історичними релігіями.

Це крок до пошуку особистих етичних принципів, рух від церковної прихильності до особистої відповідальності.