1.5. Релігійна діяльність.

Визнання релігійної свідомості як ведучого елемента релігійного комплексу є домінуючою, але не єдиною точкою зору в релігієзнавстві.

Вже у 80-х роках ХІХ ст. англійський антрополог Р.Маретт показав, що існують релігії, які не стільки пов’язані з уявленнями про щось, скільки «танцюються» − це релігії, в яких ритуал та емоції стоять на першому місці, а віра є чимось вторинним.

Вірування в таких релігіях виражаються в ритуальних рухах, танцях, релігійних об’єктах.

Але ці релігії не мають віровчення, догми, теології.

І це відноситься не тільки до «примітивних» релігій.

Іудаїзм, наприклад, представляє собою релігію, в якій на першому місці стоїть поведінка, а не вірування або переживання.

В буддизмі поняття про божество або надприродну істоту являється периферійним, другорядним.

На думку Р.Маретта, основним елементом релігії є культова система.

Важливим видом релігійної діяльності являється культ (від лат. cultus – догляд, почесть).

Його зміст визначається відповідними релігійними уявленнями, ідеями, догматами.

Релігійна свідомість постає в культі передусім у вигляді культового тексту, до якого відносяться тексти Священного писання, молитв, псалмів, піснеспівів та ін.

Культова система передусім представляє собою сукупність певних обрядів.

Обряд – це сукупність стереотипних дій, встановлених звичаєм або традицією тієї чи іншої соціальної спільності, які символізують ті чи інші ідеї, норми, ідеали та уявлення.

Для різних релігій характерні свої специфічні обряди, що враховують особливості того чи іншого віросповідання.

Релігійні обряди – сильний засіб емоційного впливу, детально продуманий ритуал, який супроводжується молитвами, музикою, хоровим співом тощо.

Еволюція релігійних обрядів йшла по шляху спірітуалізації, одухотворіння.

Вершиною його була молитва.

Молитва – найбільш чиста форма вираження сутності релігії.

Вона складає сутність і душу кожної релігії.

В ісламі Коран називають книгою молитв.

Біблейська Книга Псалмів розцінюється як перекладені в молитви роздуми над змістом історії Ізраїля.

Молитва – це невід’ємна і дуже важлива складова загальнолюдської культури, і якби вона була б зненацька загублена, то культура втратила б одного з своїх найбільш багатих і значних аспектів.

1.6. Функції релігії.

В релігієзнавстві під поняттям «функції релігії» розуміють характер і напрямок впливу релігії на індивідів і суспільство.

Одна з найбільш важливих функцій релігії – світоглядська.

Світогляд – необхідна складова людської свідомості. Це сукупність поглядів, оцінок, принципів, які визначають найбільш загальне бачення, розуміння світу, місця в ньому людини і одночасно життєві позиції, програми поведінки, діяльність людей.

Функція релігійного світогляду полягає не тільки в тому, щоб намалювати людині певну картину світу, а передусім в тому, щоб завдяки цій картині він зумів знайти сенс свого життя.

З точки зору функціоналістів ( один з основоположників функціоналізму – Е.Дюркгейм), релігія виконує функцію інтегратора суспільного організму та його стабілізатора.

З інтегруючою функцією релігії тісно зв’язана легітимізуючи (та, що узаконює) функція.

Теоретично обґрунтував цю функцію сучасний представник функціоналізму американський соціолог Т.Парсонс.

Вона полягає в легітимізації та обґрунтуванні існування самого ціннісно-нормативного порядку.

Слідуюча соціальна функція релігії – регулююча.

Регулюючу функцію виконує ціннісна установка, що утворює мотив поведінки і діяльності людини, який виступає у вигляді його мети.

Ще більшим регулятивним потенціалом володіє нормативна система релігії.

Релігійні норми – це система вимог і правил, спрямованих на реалізацію релігійних цінностей.