3.5. Основні шляхи термінотворення

Часто перед ученими постає проблема пошуку терміна на позначення нового поняття. Створений термін повинен бути вдалим, гармонійним, відповідати нормам сучасної української літературної мови. Існують два способи творення нових термінів: шляхом використання внутрішніх ресурсів мови та шляхом запозичення з інших мов.

Використання внутрішніх ресурсів мови:

1. Зміна значення:

а) термінологізація – процес переходу лексичної одиниці зі стану нетерміна до стану терміна. Наприклад, архітектурний термін каскад об’єднує загальномовне значення «кілька уступів, сходів» і термінологічне «форма споруди, тераси»; в основі номінації терміна подушка – загальномовне значення «м’яка прокладка, прямокутна в плані» і термінологічне значення «деталь іонічної капітелі між абакою та ехіном»; термін ребро має спільну сему із загальновживаним словом «дугоподібний скелетний утвір» і термінологічне значення «частина споруди, що підтримує чи скріплює собою»;

б) транстермінологізація – процес зміни значень термінів, запозичених з інших галузей науки й техніки. Наприклад, архітектурний термін барабан має дефініцію «циліндрична чи багатокутна у плані верхня частина будівлі, що підтримує купол або зімкнуте склепіння». В основі номінації – спільна сема з відомим музичним терміном «деталь чогось у формі циліндра або багатокутника».

2. Зміна структури: утворення похідних термінів за допомогою префіксів та суфіксів (будівництво, реставраторство, конструкція, проекція, аркада, колонада, декомпозиція, міжкаскадний); утворення складних термінів (двосхилий, напівбастіон, вікно-ліхтар, статуя-апотропей); утворення термінологічних сполучень (архітектурна форма, іонічна база, аттичний поверх, аркатурний фриз); утворення термінів-абревіатур (АХІ ( Архітектурно-художній інститут); ОСА (Організація сучасних архітекторів)).

Запозичення з інших мов.

В українській архітектурній термінології, як і в лексиці загальнолітературної мови, існують нашарування запозиченої термінології різних історичних періодів з різних мов. Необхідність у запозиченні будь-якої лексичної одиниці визначається головним чином суспільними потребами, а стосовно термінології – ще і необхідністю вдосконалення системи понять і способів їх вираження. Час і шляхи запозичення іншомовних слів, а також характер лексики і активність її засвоєння з тієї чи іншої мови залежать від стосунків українського народу з іншими народами. Ці стосунки в конкретні історичні періоди неоднакові, виявляються по-різному й можуть відбуватися в різних сферах суспільної діяльності.

«Запам’ятайте».

Під запозиченнями розуміємо, з одного боку, сам процес розвитку мови, що проходить відповідно до суспільного розвитку шляхом використання у мові слів, елементів слів або морфем слів, запозичених з інших мов; з другого боку, «запозичення» позначає результат процесу, окреме запозичене слово, що вживається у мові, або сукупність запозичених слів, що входять до складу мови.

Запозичення може бути повним або частковим.

При повному запозичується як внутрішня, так і зовнішня форма терміна. Розрізняють повну та часткову асиміляцію.

«Запам’ятайте».

Повна асиміляція – це повне пристосування іншомовного слова до фонетичних та морфологічних законів рідної мови. Наприклад, композиція (від лат. compositio) в українській мові стало жіночого роду, після «з» за правилом дев’ятки пишемо «и» та змінюємо його як іменник І відміни м’якої групи.

Часткова асиміляція – це збереження деяких фонетичних і граматичних особливостей мови-продуцента. Наприклад, в українській мові деякі іншомовні слова (кіно, радіо тощо) не мають системи відмінювання.

Основним способом часткового запозичення є калькування, тобто буквальний переклад елементів слова.

«Запам’ятайте».

Повна калька – це послідовний переклад усіх елементів слова: кромлех (від брет. сrom – коло + lech – камінь) – культова споруда часів неоліту.

Часткова калька – це переклад не всіх елементів слова: неф (від лат. navis – корабель) – поздовжня частина культової споруди

Слід розрізняти іншомовні запозичення та інтернаціоналізми. Термін, який активно вживають принаймні в трьох мовах, що належать до різних груп, можна вважати інтернаціоналізмом. Наприклад, архітектурний термін арка є інтернаціоналізмом (пор.: лат. arcus, англ. arc, arch, італ. arco, ісп. arco, франц. arc ( arche)). Уживання інтернаціональних термінів підвищує ефективність професійного спілкування фахівців з різних країн світу, проте лінгвісти неоднозначно ставляться до проблеми інтернаціоналізації словникового складу національних мов та їх підмов. В архітектурній термінології, як і в інших терміносистемах, відбуваються процеси витіснення інтернаціоналізмами та запозиченнями лексичних одиниць національної мови і, навпаки, протилежний процес – витіснення запозичених раніше термінів власними лексичними терміноодиницями.

«Цікаво знати».

Майже всі загальнонаукові терміни української архітектурної термінології є запозиченими з грецької та латинської мов, оскільки стародавні Греція та Рим протягом наступних століть виявилися тим фундаментом, на якому будувалася європейська культура. Наприклад: метод (від грец. μέυοδος), аналог (від грец. άνάλογς), база (від грец. βάσις), автор (від лат. autor), структура (від лат. structura) та багато інших.

Значна частина українських архітектурних термінів є результатом греко-латинських запозичень: деякі терміни запозичені з грецької мови через посередництво латинської (абатство, аналой, ареостиль, апсида, брефотропей, бікліній, білатеральна перспектива), деякі – утворені від латинських та грецьких формантів (автомагістраль, аеропорт, антикамера, велодром).