- •Форми організації навчання
- •План навчального курсу «Українська мова за професійним спрямуванням»
- •Кілька зауваг про структуру навчально-методичного посібника
- •Генеалогічна класифікація мов
- •Функції мови
- •Мова і мовлення
- •Роль мови у професійному спілкуванні
- •Питання та практичні завдання для самоконтролю:
- •1.1. Диференціація загальнонародної мови
- •І. Науковий стиль сучасної української літературної мови
- •1.2. Сутність та особливості наукового стилю української мови
- •1.3. Композиційно-змістовий аналіз наукового джерела
- •1.3.1. Складання плану джерела науково-технічної інформації
- •1.3.2. Складання конспекту джерела наукової інформації
- •1.4. Аналітичне опрацювання наукового джерела
- •1.4.1. Анотування джерела науково-технічної інформації
- •1.4.2. Реферування джерела науково-технічної інформації
- •1.4.3. Рецензія. Відгук
- •1.5. Написання наукової статті
- •Питання та практичні завдання для самоконтролю:
- •Іі. Мовні норми
- •2.1. Усне і писемне мовлення
- •2.2. Орфографічні мовні норми
- •2.2.1. Правила вживання апострофа
- •2.2.2. Позначення м’якості приголосних
- •2.2.3. Правопис ненаголошених голосних
- •2.2.4. Спрощення в групах приголосних
- •2.2.5. Зміни приголосних при словотворенні
- •2.2.6. Подвоєння та подовження приголосних
- •2.2.7. Правопис префіксів
- •Правопис слів іншомовного походження
- •2.2.9. Правопис не , ні з різними частинами мови
- •2.2.10. Правопис складних слів
- •2.2.11. Правопис власних назв
- •2.2.12. Правопис прислівників
- •2.2.13. Правопис числівників та займенників
- •2.2.14. Правопис сполучників, прийменників, часток
- •2.3. Орфоепічні та акцентуаційні мовні норми
- •2.4. Морфологічні мовні норми
- •2.5. Синтаксичні мовні норми
- •2.6. Пунктуаційні мовні норми
- •Питання та практичні завдання для самоконтролю:
- •Ііі. Предмет та основні категорії термінознавства
- •3.1. Поняття «термін», «архітектурний термін»
- •3.2. Структура термінів
- •3.3. Поняття «термінологія», «терміносистема»
- •3.4. Основні етапи формування термінології архітектурної сфери
- •3.5. Основні шляхи термінотворення
- •1. Зміна значення:
- •Питання та практичні завдання для самоконтролю:
- •Питання для підготовки до модульного контролю №1:
- •Питання для підготовки до модульного контролю №2:
- •Тематика питань до іспиту:
- •Список рекомендованої літератури до вивчення курсу
- •Тексти для перекладу
- •Художественный язык архитектуры
- •Виды ферм
- •Собор Святой Софии
- •Арочные конструкции
- •Растянутые конструкции
- •Базилики
- •Сучасні ділові документи
- •1. Документ та його функції.
- •2. Класифікація документів.
- •3. Основні вимоги до оформлення та укладання документів.
- •4.3. Резюме: реквізити, вимоги до укладання.
- •4.4. Основні реквізити характеристики:
- •Тестові завдання Блок і
- •Блок іі
- •Теми для самостійного опрацювання
- •Тема 1. Стилі і типи мовлення
- •Тема 2. Культура мови і культура мовлення
- •Тема 3. Мовленнєвий етикет спілкування
- •Тема 4. Лексикографічні джерела
- •Тема 5. Документи щодо особового складу
- •Тема 6. Інформаційні документи
- •Тема 7.
- •Тема 8.
- •Короткий російсько-український тлумачний словник термінів архітектури
2.2.12. Правопис прислівників
«Перевірте себе».
І. Разом пишуться :
1. Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником: віднині, відтепер, дотепер, забагато, занадто, надалі.
2. Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з іменниковими формами, у тому числі дієслівного та прикметникового походження: безвісти, безперестанку, вщент, довкола, дощенту, зрештою, навиліт, насторожі, опівночі, подумки, почасти, поспіль, пошепки, спочатку.
3. Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прикметниковими формами: доземно, замолоду, востаннє, згарячу, зблизька, нарівні, нашвидку, порізно, спроста, помаленьку.
4. Складні прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: навіщо, передусім, почім, утім (але: до чого, за що та ін. у ролі додатків).
5. Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з числівником: вдвоє, вперше, натроє, вдвох, заодно, поодинці, спершу (але: по-перше, по-друге та ін.).
6. Складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників із будь-якою частиною мови: завбільшки, знадвору, навперейми, навстіж, навздогін, напередодні, спідлоба, попідтинню та ін.
7. Складні прислівники, утворені з кількох основ (із прийменником чи без нього): мимохідь, нашвидкуруч, босоніж, мимоволі, повсякчас, натщесерце, чимдуж, чимраз, самохіть, стократ та ін.
8. Складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови: абиде, аніяк, деколи, чимало, щотижня, якраз, якнайшвидше та ін. (але: аби тільки, дарма що, поки що, чи що, як коли, як слід, як треба).
«Запам’ятайте».
Примітка: слід відрізняти складні прислівники від прийменників або часток з іншими частинами мови, коли останні зберігають у реченні свої функції і пишуться окремо. Наприклад: насилу доїхали - покладатися лише на силу .
ІІ. Окремо пишуться :
1. Прислівникові сполучення, що складаються з прийменника (іноді з часткою) та іменника, у яких останній зберігає своє лексичне значення та граматичну форму: без сумніву, без упину; до вподоби, з переляку; на диво, на жаль, на щастя; під гору, під час; по весні; у вічі, у стократ, уві сні та ін.
2. Сполучення, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (числівників) та прийменників (або без них): з дня на день, раз по раз, сам на сам, день у день, час від часу, честь честю, один одинцем та ін.
3. Сполучення, що мають значення прислівників і складаються з узгоджуваного прикметника (числівника, займенника) й іменника: другого дня, таким чином, тим часом (але: тимчасом як ).
4. Прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого чи середнього роду: в основному, в цілому.
5. Прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по четверо тощо.
6. Фразеологічні сполучення в ролі прислівників: ні світ ні зоря, на віки вічні та ін.
ІІІ. Через дефіс пишуться :
1. Складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по та суфіксів -ому, (-к)и: по-українськи, по-козацькому, по-своєму; а також по-латині.
2. Складні прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою прийменника по: по-перше, по-третє.
3. Неозначені складні прислівники з частками будь-, -небудь, казна-, -то, хтозна-: будь-коли, де-небудь, казна-як, так-то, аби-то, хтозна-куди тощо.
4. Складні прислівники, утворені з двох однакових, синонімічних або антонімічних прислівників: ледве-ледве, врешті-решт, рано-вранці, сяк-так, вряди-годи, повік-віків (але: одним одна, все одно, кінець кінцем, сама самотою).
IV. Через два дефіси пишуться складні прислівники, утворені повторенням часток або повторенням слова зі службовими компонентами всередині: будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього, де-не-де, коли-не-коли, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як.
«Запам’ятайте».
Примітка: 1) у кінці прислівників після г, к, х завжди пишеться и: навіки, залюбки, по-материнськи, навкруги, трохи;
2) після ж, ч пишеться и у прислівниках типу по-вовчи, по-заячи та у віддієприслівникових прислівниках лежачи, стоячи;
3) і пишеться в усіх інших випадках, зокрема в прислівниках двічі, тричі, вночі, опівночі, позаочі, насторожі.
