2.2.13. Правопис числівників та займенників

«Перевірте себе».

І. Написання числівників:

1. У складних числівниках у кінці першої частини м’який знак не пишеться і вона не змінюється (на позначення сотень – змінюється): п’ятнадцять – п’ятнадцятьом, шістдесят – шістдесятьом, але: шістсот – шестисот, двісті – двохсот.

2. Порядкові числівники на -тисячний, -мільйонний, -мільярдний,-сотий пишуться одним словом, і перша частина стоїть у Р. відм. (крім сто і дев’яносто): трьохсотий, шістдесятитисячний, десятимільйонний, трьохсотшістдесятимільярдний (але: стотисячний, дев’яностомільйонний).

3. Порядкові числівники, до складу яких входять слова з половиною, із чвертю й под., пишуться окремо: п’яти з половиною тисячний загін.

4. На початку складних слів (прикметників, іменників) числівники одно-, дво-, три-, чотири- закінчуються на голосний, якщо друга частина починається на приголосний: одноповерховий, триярусний, чотирикутник. Форми двох-, трьох-, чотирьох- вживаються лише перед частинами, що починаються з голосного: двохелементний, трьохактний (хоча трьохлінійка), чотирьохосьовий (але чотиривісний) та із числівниками сто, тисяча, мільйон: трьохтисячний і тритисячний, чотирьохмільйонний і чотиримільйонний.

5. Числівники п’ять, шість тощо (крім сто та дев’яносто) на початку складних слів мають форму Р. відм.: семиденний, шістдесятирічний (але: стодоларовий, дев’яностокілограмовий).

ІІ. Написання займенників:

1. Разом пишуться неозначені займенники, утворені від питальних за допомогою часток аби-, де-, -сь: абихто, деякий, щось.

2. Через дефіс пишуться неозначені займенники, утворені від питальних за допомогою часток казна-, хтозна-, бозна-, будь-, -небудь, невідь-: будь-який, бозна-хто, котрий-небудь, невідь-скільки, хтозна-що.

3. Пишуться разом заперечні частки, утворені від питальних за допомогою частки ні- : ніскільки, ніякому, нічий.

4. Якщо у неозначених та заперечних займенниках між часткою та займенником є прийменник, то всі частини пишуться окремо: абиким – аби з ким, до будь-кого – будь до кого.

2.2.14. Правопис сполучників, прийменників, часток

«Перевірте себе».

І. Правопис складних прийменників:

1. Разом пишуться:

а) складні прийменники, утворені сполученням двох чи декількох простих прийменників: окрім, заради, попід, поміж;

б) складні прийменники, утворені сполученням одного чи декількох прийменників із будь-якою частиною мови: довкола, навкруги, напередодні, поперек, позаду, поруч.

2. Через дефіс пишуться складні прийменники з початковими з-, із-: з-під, з-понад, із-за, з-над.

3. Окремо пишуться прийменникові сполучення: у разі, що ж до, у зв’язку, у напрямі до, під час, відповідно до, згідно з, за рахунок, незалежно від тощо.

ІІ. Правопис сполучників:

1. Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання службових, а також повнозначних слів із частками або прийменниками: аби, адже, аж, аніж, мовби, мовбито, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, нібито, ніж, оскільки, отже, отож, притім, притому, причім, причому, проте, також, теж, тож, тобто, якщо.

2. Окремо пишуться:

а) сполучники з частками б, би, ж, же, якщо вони зберігають підсилювальне значення: хоча б, коли б, коли б то, адже ж;

б) складені сполучники: дарма що, для того щоб, замість того щоб, з тим щоб, з того часу як, тільки що, тимчасом як, через те що та ін.

3. Через дефіс пишуться сполучники з підсилювальними частками -бо, -но, -то: тільки-но, тому-то, тим-то, отож-бо.

ІІІ. Правопис словотворчих та модальних часток:

1. Разом пишуться словотворчі частки у складі будь-яких частин мови, якщо у слові виступають префіксами, суфіксами або постфіксами: абищо, абиякий (але: аби тільки, аби на чому тощо), аніскільки, аніяк, чимало, чимдуж, щоразу, щонайкраще, якщо, якнайбільше, немовби, авжеж, отже, тож, нібито, начебто, осьде (але залежно від вимови: ось де), онде і он де.

2. Через дефіс пишуться частки, що входять до складу займенників і прислівників: будь-чий, який-небудь, казна-куди, хтозна-коли; а також частки от, то, таки, но, бо: скажи-бо, якби-то, вивчив-таки, зроби-но, як-от (але частка таки, коли стоїть перед словом, підсилюючи його, пишеться окремо: таки написав листа ).

3. Окремо пишуться:

а) частки ж, же, то, (о)це, що мають значення підсилення для всього речення;

б) частка що: дарма що, поки що, тільки що, хіба що, чи що, що не день, що ж до, ледве що, що за, що то за;

в) частка то: коли б то, що то, чи то, що то за, якби ж то;

г) частка ж: але ж, то ж, або ж, адже ж, отже ж , якби ж то, все ж таки, еге ж.