
- •Форми організації навчання
- •План навчального курсу «Українська мова за професійним спрямуванням»
- •Кілька зауваг про структуру навчально-методичного посібника
- •Генеалогічна класифікація мов
- •Функції мови
- •Мова і мовлення
- •Роль мови у професійному спілкуванні
- •Питання та практичні завдання для самоконтролю:
- •І. Науковий стиль сучасної української літературної мови
- •1.1. Диференціація загальнонародної мови
- •1.2. Сутність та особливості наукового стилю української мови
- •1.3. Композиційно-змістовий аналіз наукового джерела
- •1.3.1. Складання плану джерела науково-технічної інформації
- •1.3.2. Складання конспекту джерела наукової інформації
- •1.4. Аналітичне опрацювання наукового джерела
- •1.4.1. Анотування джерела науково-технічної інформації
- •1.4.2. Реферування джерела науково-технічної інформації
- •1.4.3. Рецензія. Відгук
- •1.5. Написання наукової статті
- •Питання та практичні завдання для самоконтролю:
- •Іі. Мовні норми
- •2.1. Усне і писемне мовлення
- •2.2. Орфографічні мовні норми
- •2.2.1. Правила вживання апострофа
- •2.2.2. Позначення м’якості приголосних
- •2.2.3. Правопис ненаголошених голосних
- •2.2.4. Спрощення в групах приголосних
- •2.2.5. Зміни приголосних при словотворенні
- •2.2.6. Подвоєння та подовження приголосних
- •2.2.7. Правопис префіксів
- •Правопис слів іншомовного походження
- •2.2.9. Правопис не , ні з різними частинами мови
- •2.2.10. Правопис складних слів
- •2.2.11. Правопис власних назв
- •2.2.12. Правопис прислівників
- •2.2.13. Правопис числівників та займенників
- •2.2.14. Правопис сполучників, прийменників, часток
- •2.3. Орфоепічні та акцентуаційні мовні норми
- •2.4. Морфологічні мовні норми
- •2.5. Синтаксичні мовні норми
- •2.6. Пунктуаційні мовні норми
- •Питання та практичні завдання для самоконтролю:
- •Ііі. Предмет та основні категорії термінознавства
- •3.1. Поняття «термін», «архітектурний термін»
- •3.2. Структура термінів
- •3.3. Поняття «термінологія», «терміносистема»
- •3.4. Основні етапи формування термінології архітектурної сфери
- •3.5. Основні шляхи термінотворення
- •1. Зміна значення:
- •Питання та практичні завдання для самоконтролю:
- •Питання для підготовки до модульного контролю №1:
- •Питання для підготовки до модульного контролю №2:
- •Тематика питань до іспиту:
- •Список рекомендованої літератури до вивчення курсу
- •Тексти для перекладу
- •Художественный язык архитектуры
- •Виды ферм
- •Собор Святой Софии
- •Арочные конструкции
- •Растянутые конструкции
- •Базилики
- •Сучасні ділові документи
- •1. Документ та його функції.
- •2. Класифікація документів.
- •3. Основні вимоги до оформлення та укладання документів.
- •4.3. Резюме: реквізити, вимоги до укладання.
- •4.4. Основні реквізити характеристики:
- •Тестові завдання Блок і
- •Блок іі
- •Теми для самостійного опрацювання
- •Тема 1. Стилі і типи мовлення
- •Тема 2. Культура мови і культура мовлення
- •Тема 3. Мовленнєвий етикет спілкування
- •Тема 4. Лексикографічні джерела
- •Тема 5. Документи щодо особового складу
- •Тема 6. Інформаційні документи
- •Тема 7.
- •Тема 8.
- •Короткий російсько-український тлумачний словник термінів архітектури
Правопис слів іншомовного походження
«Перевірте себе».
І. Подвоєння приголосних у словах іншомовного походження:
1. Відбувається у географічних, особових та інших власних назвах: Голландія, голландський, Бонн, Одіссей; Алла, Геннадій, Віссаріон, Сусанна (але Гавана, Яси, Лісабон; Інеса, Інокентій та ін.).
2. Не відбувається у загальних назвах: бароко, комісія, колона, хобі, інтелект та ін.
«Запам’ятайте».
Виняток становлять слова: тонна, манна, ванна, бонна, вілла, булла, дурра, мирра, мадонна, білль, мотто, канна, донна, еллін, бритт, алло, тратта, пенні, пруссак, мокко та ін.
Відбувається у випадку збігу однакових приголосних на межі префікса та кореня: контрреволюція, імміграція (але еміграція), інновація та ін.
ІІ. Правопис голосних у словах іншомовного походження:
1. ї пишеться:
- після голосних: архаїка, прозаїк (але в складних словах і після префіксів пишеться і: староіндійський, доісторичний);
- у кінці власних назв (після голосного чи м’якого приголосного): Гімалаї, де Віньї.
2. и пишеться після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р :
- у загальних назвах перед наступним приголосним (крім й): простиль, ритм, сандрик, серпантин;
- у префіксі анти-: антикамера, антифракційний;
- у складних словах із першою частиною ди-: диптер, дикастерій;
- у словах, що починаються на деци-: дециметр, децибел;
- у власних назвах, які закінчуються на -ида, -ика: Флорида, Мексика;
- у власних назвах після літер, що позначають шиплячі: Алжир, Шиллер;
- в інших власних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ж, р: Мадрид, Рим, Скандинавія;
«Запам’ятайте».
Як виняток буква и пишеться після інших букв у давно запозичених словах, у словах церковного вжитку, у словах, запозичених зі східних мов, а також у деяких власних назвах: кипарис, спирт, мигдаль, графин; митра, єпископ, митрополит; калмик, кизил, киргиз; Єгипет, Бразилія, Пакистан.
3. і пишеться :
- на початку слова: ідеал, інфляція, історія;
- після приголосного перед голосним та й: радіус, гліптотека, гіпостиль, композиція;
- у кінці невідмінюваних загальних назв: жалюзі, журі;
- після префікса дез-: дезінформація, дезінфекція;
- у власних назвах після приголосних (крім „ дев’ятки”) перед іншим приголосним та в кінці невідмінюваних слів: Кіпр, Сочі, Сомалі, Монтевідео;
- після б, п, в, м, ф, г, ґ, к, х, л, н перед наступним приголосним у загальних назвах: вітраж, архітрав.
4. е пишеться:
- на початку слова: едикула, екседра, екстер’єр;
- після голосного, крім е та і: дуель, поезія (але дуаєн, стаєр, вілаєт, траєкторія);
- після твердих приголосних: гобелен, інтелект;
- у префіксах де-, ре-: дестабілізація, рекультивація;
- у кінці невідмінюваних слів: макраме, кафе, Данте, Моне.
5. є пишеться:
- у кінці невідмінюваних слів після м’яких приголосних та апострофа: ательє, Лавуазьє, конферансьє, круп’є;
- після е, і, й, ь та апострофа: дієта, феєрія, вольєра, інтер’єр;
- на початку слова у давно запозичених словах: єпископ, Єва, єфрейтор.