2.2.6. Подвоєння та подовження приголосних

«Перевірте себе».

Подвоєння відбувається :

1. Внаслідок збігу приголосних :

-на межі префікса й кореня: роззброєння, віддати, оббігти;

-на межі кореня та суфікса: лимонний, годинник, туманний;

-на межі двох суфіксів: займенник, письменник, прийменник;

-на межі дієслівної основи та постфікса -ся: пасся, вознісся;

-на межі двох частин складноскорочених слів: юннат.

2. У прикметниках із наголошеними суфіксами -анн(ий), -янн(ий), -енн(ий): незліченний, незрівнянний (але полонений, довгожданий) та у всіх похідних словах.

3. У збільшувально-підсилювальному суфіксі -енн-: здоровенний, силенний.

4. У прикметниках на -енн(ий), -янн(ий) старослов’янського походження: блаженний, священний, благословенний ( але хрещений, свячений).

5. В іменниках старослов’янського походження: богоявлення, усікновення.

6. У словах: бовван, гаття, лляний, овва, панна, ссати, Ганна та у всіх похідних.

Подовжуються приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ч, ц, коли стоять після голосного:

1.Перед я, ю, є, і в усіх відмінках іменників середнього роду ІІ відміни (крім родового множини): знання, колосся, піддашшя, Запоріжжя.

«Запам’ятайте».

Якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подовження зберігається: почуття – почуттів, відкриття – відкриттів.

2. Перед я, ю, е, і в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (за винятком родового множини із закінченням -ей): суддя, судді, суддю, суддів; стаття, статті, статтю, статтею (але в Р. відм. множ. – статей ); але: кутя, свиня, попадя.

3. Перед ю в Ор. відм. іменників жін. роду одн. ІІІ відміни, якщо в Н. відм. основа їх закінчується на м’який або шиплячий приголосний: міць – міццю, тінь – тінню.

4. Перед я, ю у прислівниках типу: зрання, спросоння.

5. Перед ю, є у формах теперішнього часу дієслова лити: ллю, ллєш, ллє, ллємо, ллється, а також у похідних.

Подовження не відбувається:

1. У словах отой, оцей, отут, отам, піти, дані, даний (але данник, подання).

2. Якщо в Ор. відм. іменників жін. роду ІІІ відміни м’який приголосний не стоїть між двома голосними: областю, честю.

2.2.7. Правопис префіксів

«Перевірте себе».

І. Правопис префіксів с, з:

1. Префікс с- пишеться перед літерами к, п, т, ф, х: схилитись, спитати.

2. Префікс з- пишеться перед усіма іншими приголосними: збирати, зламати, зчепитися.

3. Префікс зі- пишеться, коли корінь слова починається сполученням приголосних: зігнути, зім’яв, зів’ялий, зізнатися.

ІІ. З приголосним з пишуться префікси роз-, без-, воз-, через-: розвантажувати, безбалковий, безфундаментний, возвеличувати.

Для милозвучності при збігу кореневих приголосних пишеться розі-: розігріти, розіслати.

«Запам’ятайте».

Виняток: з приголосним с пишуться слова воскресіння, восхвалити, воспрянути, восславити, восторжествувати.

ІІІ. З приголосним д пишуться префікси над-, під-, від-, перед-: надвечір’я, надмірний, підштовхнути, відхилення, передсвятковий.

IV. З приголосним ж пишеться префікс між-: міжпланетні, міжнародний, а префікс об- пишеться з приголосним б: обмалювати, обґрунтувати, обсаджувати.

V. Правопис префіксів пре-, при-, прі-, пере-:

1. Префікс пре- вживається для утворення якісних прикметників і прислівників найвищого ступеня ознаки: прегарний, пречудово, а також у словах: престол, презирство, преосвященний, преподобний.

2. Префікс при- вказує на ознаку дії наближення: прибігти, прийти; приєднання: пришити, приклеїти; частковість: присісти, примружити; результат: привабити, приборкати; а також в іменниках та прикметниках на ознаку приналежності або причетності: приміський, привокзальний, Придністров’я.

3. Префікс пере- вказує на повторність: переписати, переробити; надмірність дії: переїсти, переспати; подолання відстані або перешкоди: перелізти, перестрибнути; а також у словах: переконати, перешийок, переінакшувати, перешкода, перегородка.

4. Префікс прі- вживається лише у словах: прізвище, прірва, прізвисько.