2.2.3. Правопис ненаголошених голосних

«Перевірте себе».

Правопис е та и

1. У деяких дієслівних коренях -е- чергується з -и- перед складом із суфіксом -а-: беру – збирати, дерти – здирати, сперти – спирати.

2. Написання ненаголошених -е- та -и- у корені слова перевіряємо наголосом: шепотіти – шепіт, весна – весни, вишневий – вишня.

3. Пишемо -е-, якщо при змінюванні неясний звук випадає: палець, бо пальця; серпень, бо серпня.

«Запам’ятайте».

У деяких дієслівних коренях випадає ненаголошений -и-, а саме: засинати – засну, починати – почну, проривати – прорву, згинати – зігну.

4. Пишемо -е-, якщо при змінюванні неясний звук чергується з -і-: осені, бо осінь; каменя, бо камінь.

5. Пишемо -е- в сполученнях -ере-, -еле-: береза, перейти, джерело, зелений.

6. З буквою -е- пишуться суфікси :

-ечк-, -еньк-, -есеньк- у словах із зменшено-пестливим значенням: донечка, малесенький;

-елезн(ий), -ер(о), -тель: довжелезний, шестеро, учитель;

-ен- у дієприкметниках: зроблений, залишений; в іменниках імена, племена, письмена;

-ен(я) в іменниках середнього роду IV відміни: цуценя, рученята;

-енн(я) в іменниках середнього роду, утворених від дієслів: мислення, попередження;

-ець, -ень: велетень, палець;

-ев(ий): вишневий, емалевий.

7. Пишемо -и- у відкритих складах -ри- , -ли- у словах бриніти, бриньчати, гриміти, дрижати, глитати, кривавий, криниця, кришити, стриміти, тривати, тривога, триножити.

8. З буквою -и- пишуться суфікси :

-ик, -иц(я), -ич, -ищ(е), -иськ(о), що стоять у кінці іменників: працівник, вогник, ударниця, пожежник, житнище, житнисько; а також у прізвищах та іменах по батькові: Зварич, Бабич, Кузьмич, Володимирович;

-ив(о) у іменниках середнього роду, що означають збірні поняття: паливо, плетиво, мереживо; виняток: марево, мрево, маєво, сяєво ( абстрактні поняття); у прикметниках типу розсудливий, кмітливий;

-ин(а) у ненаголошеній позиції в іменниках жіночого роду: чужина, козаччина; а також в іменниках чоловічого роду типу росіянин, полтавчанин;

-ин- у присвійних прикметниках: ненька – неньчин, невістка – невістчин, Оксана – Оксанин;

-ист, -ир, -изм (іншомовного походження) після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р: бригадир, таксист, класицизм, а також у прикметниках типу розкотистий, барвистий.

9. У деяких словах (переважно іншомовних) написання –е- та –и- перевіряється за словником: бензин, диригент, пиріг.

Правопис о та а

1.У деяких дієслівних коренях -о- перед наступним складом із суфіксом -а- або -ува- чергується з -а-: ломити – ламати, могти – допомагати, гонити – ганяти.

Також чергується о з а у словах проводити – провадити, проводжати – випроваджувати.

2.Пишемо а після г, к, х перед складом з а у словах гаразд, гарячий, кажан, калач, качан, хазяїн, халява, а також у слові багато й похідних багач, багатир.

3.Пишемо о у словах борсук, комиш, комірка, коровай, кропива, крохмаль, монастир, отаман, поганий, погон, пором, слов’яни, солдат, козак, богатир (силач, велетень).

Правопис о та у

1.Написання ненаголошених о та у перевіряємо наголосом: розумний, бо розум; голубка, бо голуб.

2.Завжди вимовляється й пишеться у в дієслівному суфіксі -увати і прикметниковому суфіксі -уват(ий): зимувати, майструвати, білуватий, теплуватий.

3.Слід пам’ятати, що в словах яблуня, парубок, будяк, мармур, ворушити, пурхати вимовляємо й пишемо у.