27. Філософські проблеми медицини

"Медицина — це практична діяльність і система наукових знань про збереження і зміцнення здоров'я людей, лікування хворих і попередження хвороб, про досягнення людським суспільством довголіття в умовах здоров'я та дієздатності".

Саме слово "медицина" походить від латинського medicus — лікар, зцілитель.

Вислови про взаємозв’язок філософії і медицини

Демокріт	...лікарське мистецтво зцілює хвороби тіла, а філософія вивільняє душу від пристрастей
Гіппократ	Лікар-філософ схожий на Бога
М. Монтень	Душа, яка вмістила в собі філософію, не може не заразити своїм здоров'ям і тіло
Корнелій Цельс	Спочатку медична наука вважалася частиною філософії...

Дана проблема змальована відомим американським соціологом О. Тоффлером у книзі «Зіткнення з майбутнім»: "Хоча зміни є самою суттю життя, а життя — постійною адаптацією, наша здатність до пристосування має свої межі... За кожну зміну орієнтації, за кожну реакцію пристосування нам потрібно розраховуватися ціною зносу своїх фізичних і психічних механізмів". Результат можна охарактеризувати як фізичну та психічну недугу, що викликається перевантаженням фізичних адаптивних систем людського організму і психологічних процесів прийняття рішень. Простіше кажучи, шок від зіткнення з майбутнім — це реакція людини на надмірні перевантаження. Тоффлер підкреслює розвиток у людей агресивності, тривожності, схильності до немотивованих злочинів, апатії, депресії, різноманітних соматичних і психічних захворювань. Третя хвиля нових технологій (зразу ж за аграрною та індустріальною революціями) радикально змінює суспільство, перетворюючи його в постіндустріальне. Без відповідних радикальних демократичних реформ, вважає Тоффлер, людство очікують глобальні катаклізми.

У цих твердженнях мислителя вже намічене вихідне положення теорії про механізм хвороб цивілізації як протиріччя між бурхливими змінами умов його існування і не встигаючою за ними адаптацією і формується в наш час із шести основних напрямів:

♦ теорії хвороб цивілізації;

♦ екологічних концепцій;

♦ етіологічного підходу;

♦ вчення про стрес та адаптаційний синдром;

♦ психосоматичної медицини;

♦ неогіппократизму.

Іншою прийнятою багатьма позицією є визнання впливу факторів цивілізації, здебільшого, на зростання хронічних (ендокринних, нервово-психічних, серцево-судинних) захворювань, що загрожує дегенерацією всьому людству.

Велика увага приділяється не тільки фізичним факторам впливу, а й таким, як емоційна та соціальна невпевненість, конфлікти, ізоляція, втрата традицій, що викликає почуття тривоги, агресивність і соматичні захворювання. Захворювання розглядаються як наслідок інадаптації (порушення адаптації) завдяки дії фізичних та соціальних факторів.

28. Клінічне мислення

Найважливіше завдання медичної освіти - формування та розвиток у майбутнього медичного працівника клінічного мислення . Термін «клінічне мислення » часто вживається фахівцями , свідчить про те , що він відображає важливий аспект практичної діяльності медичного працівника.

Визначити поняття «клінічне мислення » досить важко.. Оволодіння мистецтвом діагностики багато в чому формує клініциста , але не вичерпує його завдань. Тим часом про це рідко говориться з достатньою чіткістю. Складність визначення зазвичай призводить до спроб дати більш - менш загальну характеристику клінічного мислення. У загальній формі про клінічному мисленні висловлюється М.П. Кончаловський : «Викладач має дати студенту певний запас міцно встановлених теоретичних відомостей , навчити його вмінню , докласти ці відомості до хворої людини і при цьому завжди міркувати , тобто логічно , клінічно , діалектично мислити ».

«Клінічне мислення - це та інтелектуальна, логічна діяльність, завдяки якій медичний працівник знаходить особливості, характерні для підходу до даного процесу даної конкретної особистості.