70. Оцінка вартості підприємств.
Вартість підприємства — це вартість діючого підприємства або вартість 100 % корпоративних прав у діловому підприємстві. Необхідність оцінки вартості підприємства виникає в основному у таких випадках:
під час інвестиційного аналізу у ході прийняття рішень про доцільність інвестування коштів у те чи інше підприємство, у т. ч. при здійсненні операцій поглинання і приєднання;
у ході реорганізації підприємства (мета оцінки — визначення бази для складання передавального чи розподільного балансу, а також для встановлення пропорцій обміну корпоративних прав);
у разі банкрутства та ліквідації підприємства (оцінка проводиться з метою визначення вартості ліквідаційної маси);
у разі продажу підприємства як цілісного майнового комплексу (мета оцінки — визначення реальної ціни продажу майна);
у разі застави майна та при визначенні кредитоспроможності підприємства (мета оцінки — визначити реальну вартість кредитного забезпечення);
у процесі санаційного аудиту при визначенні санаційної спроможності (оцінка вартості майна проводиться з метою розрахунку ефективності санації);
під час приватизації державних підприємств (метою оцінки є визначення початкової ціни продажу об’єкта приватизації).
Існують такі методи оцінки вартості підприємств:
доходний – оснований на оцінці потоку майбутніх доходів п-ва,тобто оцінки вартості п-ва,що ґрунтується на визначенні теперішньої вартості очікуваних вигод ( доходів,грошових потоків) від володіння корпоративними правами підприємства.
Доходний метод поділяється на 2 групи:
Майновий (витратний)- заснований на уявленні про п-во як цілісний майновий комплекс.вартість якого визначається різницею між вартістю активів та зобов’язаннями.
Ринковий (порівняльний)- заснований на тому,що вартість п-ва-це реальна ціна продажу аналогічного підприємства ,тобто розрахунок вартості підприємства відбувається на основі його зіставлення з іншими бізнес-планами.
71. Фінансова діяльність підприємств у сфері зовнішньоекономічних відносин.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) – діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними як на території України, так і за її межами;
Зовнішньоекономічна діяльність підприємств включає три основних компоненти:
а) експорт товарів і послуг;
б) імпорт товарів і послуг;
в) рух фінансового капіталу.
Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності - сукупність специфічних фінансових методів і важелів, а також нормативно-правового й інформаційного забезпечення, за допомогою яких ефективно реалізуються експортно-імпортні контракти й договори, здійснюються відповідні міжнародні банківські розрахунки, рух фінансового капіталу.
Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності підприємств має певні відмінності по окремих компонентах - експортних і імпортних операцій, руху фінансового капіталу. Це накладає певний відбиток на внутрішній зміст фінансового механізму кожного з окремих компонентів зовнішньоекономічної діяльності.
Фінансовий механізм експортних операцій орієнтований на формування сприятливих умов для реалізації товарів, послуг, розміщення грошового капіталу або цінних паперів за межами України. У результаті дії цього механізму повинні формуватися фінансові кошти підприємств в іноземній валюті, здійснюватися оподатковування експортної діяльності, страхуватися ризики, пов'язані з вивозом товарів, послуг і капіталів за межі митного кордону України. Зміст цього механізму істотно залежить від загальної економічної політики держави, що може бути орієнтована або на експортну, або на імпортну діяльність, або бути нейтральною стосовно цих видів діяльності.
Фінансовий механізм імпортних операцій орієнтований на помітну присутність іноземного капіталу в національній економіці, домінування іноземних товарів і послуг на національному товарному ринку. Такий фінансовий механізм може використовуватися тільки короткочасно й з метою підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників.
Фінансовий механізм руху фінансового капіталу орієнтований на його приплив або відтік залежно від стратегічних цілей основних власників даного підприємства. Якщо підприємство орієнтується на експортну діяльність, то його фінансовий механізм повинен бути орієнтований на приплив грошового капіталу, цінних паперів і т.п. У цьому випадку домінуючими у фінансовому механізмі повинні бути методи й важелі, які стимулюють іноземні інвестиції в акції або облігації підприємств. У випадку пріоритету імпортних операцій над експортними операціями підприємство зацікавлене у відтоку коштів, які направляються на сплату імпортних поставок.
