24. Операції банків з векселями. Порядок проведення розрахунків за їх допомогою.

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векследержателю).

1. Банки можуть здійснювати такі операції з векселями:

1) Кредитні - операції, що супроводжуються наданням або залученням грошових коштів проти векселів або під забезпечення векселями.

Кредитні операції поділяються на:

- активні:

а) врахування векселів;

б) надання кредитів під заставу векселів

- пасивні (рефінансування кредитних активних, гарантійних і розрахункових операцій):

а) переврахування придбаних векселів;

б) одержання кредитів під заставу векселів.

2) Торговельні - операції з вкладення або залучення грошових коштів під векселі.

Торговельні операції поділяються на:

- активні:

а) купівля векселів;

- пасивні (рефінансування кредитних і торговельних активних, гарантійних і розрахункових операцій):

а) продаж придбаних векселів.

3) Гарантійні - операції, що супроводжуються взяттям банку на себе зобов'язань платежу за векселями з умовою відкладення, тобто оплатити векселі при настанні певних обставин і в обумовлений строк.

Гарантійні операції поділяються на:

а) авалювання векселів;

б) видачу гарантій на забезпечення оплати векселів.

4) Розрахункові.

Розрахункові операції поділяються на:

- операції з оформлення заборгованості векселями:

а) акцептація переказних векселів банком, виданих на банк кредитором банку;

б) видача простих векселів банком кредиторові банку;

в) видача банком переказних векселів на боржника банку;

г) видача банку простих векселів боржником банку;

- операції з розрахунків з використанням векселів:

а) вексельний платіж банку кредитору;

б) вексельний платіж боржника банку.

5) Комісійні та довірчі:

а) інкасування векселів;

б) оплата векселів, у яких банк виступає особливим платником (доміциліатом);

в) зберігання векселів (оригіналів, копій і примірників);

г) купівля, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів.

2. Банк проводить операції з векселями на підставі угод з клієнтом (іншим банком).

Угоди про кредитні, торговельні та гарантійні операції, а також інкасування векселів і зберігання, купівлю, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів (інших банків) мають бути укладені в письмовій формі з урахуванням вимог чинного законодавства.

Розрахункові операції можуть здійснюватись без угод (договорів) на підставі первинних документів (реєстрів, актів тощо).

Порядок розрахунків за допомогою векселів:

Векселі бувають простими та переказними.

1) простий вексель - містить просте, нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця сплатити векселедержателю певну суму грошей у визначений строк. Так, первинними учасниками вексельних відносин виступають векселедавець та перший векселедержатель (ремітент) (векселедавець зобов'язується сам сплатити на користь ремітента відповідну суму).

Простий вексель має мітити: найменування «вексель»; просте та нічим не обумовлене зобов’язання сплатити відповідну суму; зазначення строку платежу; місце в якому має бути здійснено платіж; найменування того – кому чи по наказу кого має бути здійснено платіж; дату та місце складання векселю; підпис особи, яка видає документ (векселедавець);

2) переказний вексель - містить простий, нічим не обумовлений наказ або пропозицію платнику сплатити на користь векселедержателя певну суму грошей у визначений термін. Так, первинними учасниками вексельних відносин виступають векселедавець (трасант), платник (трасат, якщо акцептує вексель, стає акцептантом) та перший векселедержатель (ремітент) (векселедавець надає наказ платнику сплатити на користь третьої особи - ремітента визначену суму). Переказний вексель має містити: найменування «вексель», що включено безпосередньо в сам текст документа на тій мові, на якій такий документ складено (вексельна мітка); проста та нічим не обумовлена пропозиція сплатити відповідну суму (вексельний наказ); найменування того, хто має сплатити (платника-трасат). зазначення строку платежу; зазначення місця в якому має бути здійснено платіж; найменування особи якій, чи по наказу якого має бути здійснено платіж; дата та місце складання документа (бенефіцціар-ремитент); підпис особи, яка видає документ (векселедавець-трасант).

Основу законодавства України про вексельний обіг становлять міжнародні правові акти, зокрема: Женевські конвенції 1930 р., які запровадили "Унифікований закон про переказні векселі та прості векселі", "Про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі" , "Про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів" , до яких Україна приєдналася 6 липня 1999 р.

Порядок емісії та обігу векселів, операції з ними регулюються законами України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", "Про обіг векселів в Україні".

Так, питання векселездатності в Україні врегульоване ст. 3 Закону України "Про обіг векселів в Україні", згідно з якою зобов'язуватися та набувати права за переказними та простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи. Правом кредитора за вексельним зобов'язанням є право вимагати оплати векселя, тобто здійснення платежу. Обов'язком боржника за векселем є обов'язок сплатити грошову суму, вказану у векселі. Тобто змістом вексельного зобов'язання є обов'язок боржника оплатити вексель згідно з умовами векселя та право кредитора вимагати оплати векселя. Об'єктом вексельного зобов'язання є передання боржником кредитору визначеної у векселі суми коштів, тобто здійснення акцептантом (векселедавцем у простому векселі) платежу на користь векселедержателя. Матеріальним же об'єктом вексельного зобов'язання виступатимуть гроші.