21. Сутність і види банків та банківських операцій

Банки - це кредитно-фінансові установи, якіздійснюютьоперації по залученню та накопиченнютимчасововільнихгрошовихкоштів (вкладень) підприємств, організацій І населення; посередництву у взаємних платежах та розрахункахклієнтів (пасивніоперації), а такожемісію грошей, ЦП; короткостроковомукредитуванню, наданнярізного роду кредитів на умовахповернення та терміновості.

Види:

1. Емісні (центральні) - банки, які за розпорядженням уряду проводятьемісію грошей, зберігаютьобов'язковий резерв іншихбанків і надаютьїм кредит уразі потреби.

2. Комерційні банки (депозитні) - банки, якіздійснюютьфункціїкредитуванняпромислових, торгових та іншихпідприємств, переважно за рахунокгрошовихкоштів (у виглядікладень (депозитів)).

3. Експортні банки - спеціалізуються на операціях, пов'язанихіззовнішньоюдіяльністю.

4. Іпотечні банки - спеціалізуються на наданнідовгостроковихпозикпід заставу нерухомості.

5. Ощадні банки - кредитні установи, як виконуютьфункціїощаднихкас.

6. Інвестиційні банки - спеціалізуються на фінансуванні та довгостроковомукредитуваннів основному за посередництвомоперацій з ціннимипаперами.

7. Інноваційні банки - спеціалізуються на фінансуванніінноваційнихпроектів шляхом придбаннявідповіднихакцій, а також шляхом розміщенняоблігаційноїпозики.

8. Державний банк - фінансовий заклад, який входить до системицентрального банку країни і контролюєгрошовийобіг.

Крім того існуютьміжнароднікредитніорганізації - Європейський банк реконструкцій та розвитку, Групасвітового банку. Банк міжнароднихРозрахунків (БМР) тощо.

Банківськіоперації — цеопераціїіззалученнягрошовихкоштівтавкладенняїх у позички, цінніпапери і послуги, випуску в обіг і вилучення з ньогогрошей, длярозрахунків, фінансуваннятакредитуваннякапітальнихвкладень, касовоговиконаннядержавногобюджетутощо.

До таких операцій відносяться: 1) залучення коштів фізичних і юридичних осіб у внески (до запитання і на певний термін); 2) розміщення зазначених вище притягнутих засобів від свого імені і за свій рахунок; 3) відкриття і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб; 4) здійснення розрахунків з доручення фізичних і юридичних осіб, у тому числі банків-кореспондентів, по їхньому банківському рахунку; 5) інкасація коштів, векселів, платіжних і розрахункових документів і касове обслуговування фізичних і юридичних осіб; 6) купівля-продаж іноземної валюти в наявній і безготівковій формах; 7) залучення у внески і розміщення дорогоцінних металів; 8) видача банківських гарантій.

22. Основні види розрахункових операцій комерційних банків.

Розрахункові операції. Розрахункові операції зв'язані з функцією банку як посередника в розрахунках. Існує кілька форм розрахунків і видів операцій, які можна об'єднати в двох груп, інкасові й акредитивні.

Найбільш масові - інкасові (від італ. incasso - виторг) операції, за допомогою яких банк по зданим йому клієнтами розрахунковим документам {чекам, векселям і іншим платіжним вимогам) одержує гроші і зараховує їх на поточні рахунки Коли кредитор (одержувач грошей) і боржник (платник) виступають у ролі клієнтів того самого банку, техніка розрахунків зводиться до того, що банк на основі зданих йому розрахункових документів списує гроші з поточного рахунка боржника і зараховує їх на поточний рахунок кредитора. Якщо ж кредитор і боржник є клієнтами різних банків, то, перш ніж зарахувати гроші на поточний рахунок кредитора, банк кредитора повинний їхній одержати в банку боржника Однак клієнти кожного банку видають зобов'язання клієнтам інших банків і самі одержують від них зобов'язання, т. е мають платіжні вимоги до них Отже, банк не тільки одержує гроші від інших банків, але і повинний платити їм по зобов'язаннях своїх клієнтів Тому практика розрахунків між банками зводиться до обміну зустрічними вимогами через так називані розрахункові палати - організації, створені комерційними банками для обміну зустрічними вимогами своїх клієнтів.

Сутність розрахунків через розрахункову палату полягає в наступному. Кожен банк - член розрахункової палати щодня складає відомості чеків і векселів, зданих йому на інкасо клієнтами, окремо по кожнім банку - члену розрахункової палати. Ці відомості, разом з чеками і векселями направляються в розрахункову палату. Службовці розрахункової палати на підставі отриманих відомостей складають загальну розрахункову, у якій визначається кінцевий результат обміну платіжними документами хто з банків боржник і хто кредитор. Ця відомість направляється в центральний банк, а чеки і векселі - банкам, клієнтам яких вони видані. Згідно даним розрахункової відомості центральний банк списує гроші з поточних рахунків комерційних банків-боржників і зараховує їх на поточні рахунки банків-кредиторів. У зв'язку з установленням кореспондентських зв'язків між комерційними банками в нас також виникає потреба в створенні розрахункових палат (розрахункових центрів).

Акредитиви поділяються на туристські (грошові) і комерційні Туристський акредитив - це грошовий документ, виданий банком клієнту з проханням до зазначеного в ньому відділенням чи банку банкам-кореспондентам у своїй чи країні за кордоном оплачувати в межах визначеної суми протягом визначеного часу чеки, виписані власниками акредитива. Туристам, що виїжджають за кордон, акредитив може бути виписаний у національній чи іноземній валюті, у залежності від бажання туриста.

Комерційний акредитив - це форма розрахунків між покупцем і постачальником, застосовувана тоді, коли постачальник недостатньо упевнений у платоспроможності покупця. Застосовується вона, головним чином, у розрахунках по зовнішній торгівлі. Сутність її зводиться до того, що банк покупця гарантує постачальнику оплату товарів покупцем. Техніка розрахунків полягає в наступному. Банк імпортера на прохання останнього видає гарантійне лист-акредитив, яким підтверджує, що виставлені експортером відповідно до акредитива векселя будуть оплачені чи акцептовані по пред'явленню. Такі векселі експортер легко може врахувати у своєму банку, одержавши платіж негайно після відправлення товарів. Комерційний акредитив може також приймати форму письмового доручення банку-імпортера банку-кореспонденту в країні експортера чи оплатити акцептувати в межах зазначеної суми протягом визначеного терміну векселя, виставлені експортером.

Переводні операції - це операції по переводу банком грошей, внесених наявними чи списаних з поточного рахунка клієнта, у своє чи відділення банк-кореспондент (усередині чи країни за кордоном), де їх може одержати сам чи клієнт обличчя, якому адресований переклад. При перекладі грошей клієнту видається чи чек грошовий акредитив При телеграфному перекладі банк видає клієнту квитанцію на суму прийнятих до перекладу грошей і сповіщає по телеграфі своє чи відділення банк-кореспондент, яка сума повинна бути виплачена. Чи кореспондент відділення банку по чи телефоні телеграфом повідомляє одержувачу грошей про надходження на його користь переводу.