45,46,47. Життя і педагогічна діяльність а.С.Макаренка

Ото ж народився А.С.Макаренко в Україні в м. Білопіллі Сумського повіту, Харківської губернії 13 березня 1888 року в сім’ї маляра залізничних майстерень. Після переїзду сім’я Макаренків у село Крюків (Полтавщина) навчається у Крюківському 4-класному училищі, після закінчення якого навчається на однорідних педагогічних курсах у цьому ж Крюківському училищі. В 1905 році А.С.Макаренко закінчив педкурси і, як вчитель початкових класів, був направлений працювати у Крюківське двокласне залізничне училище. Великий вплив на молодого вчителя мали революційні події 1905-1907 рр. та твори О.М.Горького. З самого початку педагогічної діяльності А.С.Макаренко показав себе здібним і ініціативним учителем. Він користувався авторитетом серед учнів, батьків, вчителів. У Крюківському училищі А.С.Макаренко працював 6 років (1905-1911рр). У 1911 році Антона Семеновича переводять у Долинське залізничне училище, що на Херсонщині. (справа в тому, що Макаренко різко покритикував завідуючого Крюківським училищем – безпардонного хабарника і монархіста). В 1911р. по 1914р. А.С.Макаренко працював у Долинському залізничному училищі – вчителем початкових класів. 1914р. під впливом творів О.М.Горького А.С.Макаренко написав оповідання "Глупый день”, в якому намагався реалістично показати життя різних прошарків людей. Рукопис надіслав О.М.Горькому до Італії і одержав негативну рецензію. "Рассказ у Вас, молодой человек, не вышел, попробуйте написать что-то другое”. Після цього А.С.Макаренко довго не брався "за перо”. У 1914р. А.С.Макаренко поступає на навчання до Полтавського вчительського інституту на філологічний факультет за фахом "російська мова та література”. Однак у зв’язку із початком першої світової війни А.С.Макаренко був мобілізований до війська. Протягом 1914-1917 рр. він перебував у діючій Російській армії. Проте за станом здоров’я (слабий зір) Макаренко А.С. був демобілізований з армії у 1917р. і продовжує навчатись у Полтавському вчительському інституті. При цьому він уже зрілою людиною досягає великих успіхів, багато читає, пише реферати… В червні 1917р. А.С.Макаренко закінчує інститут і одержує золоту медаль за педагогічний твір "Криза сучасної педагогіки”. По закінченні інституту А.С.Макаренко працює вчителем зразкової школи при Полтавському педінституті і по сумісництву виконує обов’язки секретаря канцелярії інституту. У вересні 1917р. був призначений завідуючим Крюківським вищим початковим училищем, в якому пропрацював до 1919р. Велику увагу при цьому він приділяє:

організація дитячого та педагогічного колективу;

трудовому вихованню дітей;

клубній та гуртковій роботі учнів;

проводить культурно-освітню роботу серед населення.

Для робітників залізничників у Крюкові Антон Семенович відкрив вечірню школу, в якій викладає історію, російську мову та літературу. У 1919р. А.С.Макаренко переїхав до Полтави, де завідував початковою школою, а згодом семирічною трудовою школою, був обраний членом губернської спілки вчителів. У вересні 1920 р. А.С.Макаренка викликав зав. Полтавським ГУБВНО і сказав:

- ось що, голубе, я чув, ти лаєшся дуже, що твоїй трудовій школі дали губраднаргосп…

- Та як тут не лаятись? Тут не тільки лаятимешся, –завиєш; яка це трудова школа? Накурено, брудно! Хіба це схоже на школу? Далі розмова закінчилась тим, що зав. губнаросвітою запропонував Макаренку посаду завідувача колонією для неповнолітніх злочинців за 6 верств від Полтави. "И началась жизнь без выходных и бюллетеней, жизнь, которая скорпулезно описана в «Педагогической поэме»”… Після революції, - писав А.С.Макаренко, - доля доручила мені "найнижчий відділ людства – безпритульних…я терпляче привчив їх до праці і до школи…”(твори т.7. с.350). Великий вплив на А.С.Макаренка мали твори О.М.Горького. Бо його життя, повне поневірянь, було близьке колоністам. 28 березня 1921 р. в річницю народження О.М.Горького трудовій колонії було присвоєно ім’я О.М.Горького. Щорічно в день народження О.М.Горького в колонії ставилась п’єса Горького "На дні”, В якій на фоні дна злиднів і падіння людини дзвеніло невмируще горьківське "Людина звучить гордо!”. Тобто віра в те, що із колоністів виростуть справжні люди. Так от за кілька років Макаренко разом з колективом вихователів, переборюючи величезні труднощі, домігся значних успіхів у роботі трудової колонії: було відбудовано приміщення колишнього сирітського притулку у с. Ковалівці (під Полтавою), створено господарську базу, яка мала землю; було створено майстерні – швацьку, столярну, кузню, було створено свиноферму, ферму великої рогатої худоби, в господарстві були коні та необхідний господарський реманент для обробітку землі. В колонії була своя школа, самодіяльний театр, чудовий духовий оркестр. Керівництво колонією здійснювалось на основі самоврядування Ради командирів, було впроваджено в життя колоністів елемент військової справи. Основним засобом перевиховання і виховання колоністів була добре організована праця. Впроваджувалась знову-таки добре продумана і організована система зведених загонів, нерідко різновікових. Було створено міцний працездатний і творчий колектив вихованців і пелагогів. Чи все було гладко так, як розповідається про діяльність А.С.Макаренка? Звичайно, ні. Якщо ще й враховувати, що Макаренко мав крутий характер. А з другої сторони, педагогічну систему Макаренка багато не визнавали й вважали її антирадянською. Коли у трудовій колонії ім. О.М.Горького сталась "зупинка” в житті колективу (мало було землі, малосильне було кустарне господарство, навколо не було жодного промислового підприємства, труднощі з трудовлаштуванням вихованців-колоністів), Макаренко у 1926р. домагається переведення колонії ім. Горького (120 вихованців) до Куряжа. Поблизу Харкова, де було 280 вихованців у дуже занедбаному стані, але знаходилась біля промислового центру, мала більше землі, кращі приміщення у колишньому приміщенні Трейке. Це був риск, адже горьківців було 120, а куряжан 280. Об’єднання трудової колонії ім. Горького з Курязькою (Завоювання Куряжа) А.С.Макаренко здійснив блискуче. І тут в Куряжі Антон Семенович досяг певних успіхів. У липні 1928 р. колонію в Куряжі відвідав Горький. Він дав високу оцінку колективу колонії, назвав А.С.Макаренка "талановитим педагогом”. Життя трудової колонії А.С.Макаренко показав у книзі "Педагогічна поема”, яку написав 1933 р. (а видав 1935р.). Влітку 1928 р. А.С.Макаренка викликали на колегію наркомосу із звітом. Оцінку роботи колонії було визнано негативною, роботу А.С.Макаренко "некомуністичною”. І А.С.Макаренко було звільнено з роботи. Проте на захист А.С.Макаренко стали чекісти і запропонували йому очолити під Харьковом комуну ім. Ф.Е.Дзержинського, де А.С.Макаренко пропрацював 7 років з 1928 до 1935рр. Роботу в комуні А.С.Макаренко описав в роботі "Прапори на баштах”.особливу увагу він тут приділяв підняттю загальної, політехнічної і професійної освіти комунарів, підготовці їх до життя і праці. В трудовій комуні була середня загальноосвітня школа-десятирічка, робітфак, добре обладнані майстерні, тут було збудовано 2 заводи: фотоапаратів та електросвердлів. В комуні працювали різні гуртки та студії. Випускалась багатотиражна газета. Комунари поєднували навчання з продуктивною працею на заводах, навчались на робітфаці (вихованці старшого віку). На підприємствах вихованці 5 год працювали і 5 год навчалися. Чимало випускників комуни вчились у вузах і технікумах, працювали на заводах та фабриках Харкова, служили в армії та на флоті… Життя комуни ім. Ф.Е.Дзержинського А.С.Макаренко описав у книзі "Прапори на баштах” (виданої у 1938 р.). Як і в колонії ім.Горького, так і в комуні ім. Ф.Е.Дзержинського основним засобом виховання і перевиховання була добре організована праця, яка була педагогічно скерована і добре організована. Велику увагу приділяє А.С.Макаренко самоуправлінню. Керівництво у колонії здійснювала Рада командирів. Найвищим органом були загальні збори. Широко у праці використовувались система зведених загонів. Дисциплінованість і організованість. Романтика і символіка (внесення прапора, форма одягу комунарів тощо) розумна в міру воєнзація, екскурсійно-туристичні походи і військово-спортивні ігри – все це разом давало позитивні результати та наслідки… Вихованці любили і поважали А.С.Макаренка було прийнято в спілку письменників. У 1935 р. А.С.Макаренко залишає роботу комуні Джержинського і переїжджає до Києва, де він працює заступником начальника трудових колоній НКВС України і завідує трудовою колонією у Броварах. У 1937 р. А.С.Макаренко переїжджає до Москви, де займається літературною діяльністю. У 1937 р. виходить в світ А.С.Макаренко "Книга для батьків” він багато працює – пише і публікує науково-педагогічні статі і друкує у центральних газетах "Правді”, "Известие” тощо. А.С.Макаренко виступає з циклом лекцій по радіо та перед громадкістю, зустрічається з учителями та студентами вузів тощо. А.С.Макаренко був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора у 1939 р. в лютому місяці. 1 квітня 1939 р. А.С.Макаренко раптово помер у вагоні електрички від розриву серця. Встиг лише сказати, що він письменник А.С.Макаренко… поховано А.С.Макаренка на Новодевичем кладовищі… При житі та й в перші роки після смерті А.С.Макаренка не було визнано серед широких кіл інтелігенції та вчительства… Хоча А.С.Макаренко залишив багату педагогічну спадщину. Він написав понад 150 творів (романи, повість, оповідання, п’єси, сценарії, науково-публіцистичні статті тощо). Народи шанують пам’ять педагога і високо цінять його педагогічну спадщину.

А.С.Макаренко про трудове виховання.

У педагогічній системі А.С.Макаренка питання праці, трудове виховання займає особливе місце. Добре організована праця і раціонально педагогічно скерована у певній системі виховання А.С.Макаренка є однією із основ виховання і перевиховання молоді. Проблема праці розкривається у ряді робіт А.С.Макаренка – "Педагогічна поема”, "Прапори на баштах”, "Книга для батьків”, "Лекції про виховання дітей”, а також у статті "Виховання за допомогою праці” та ін. Праця, труд завжди були основою людського життя і культури, – писав А.С.Макаренко. Фізичну працю Антон Семенович розглядає не лише як приємність або відпочинок від розумової праці. Фізична праця, – стверджував він, – повинна носити творчий характер і це стосується всіх інших видів праці. Не любов до праці як така виховується, а вміння трудитися, вміння виконувати працю. Тому навички праці слід виробляти, формувати з раннього дитячого віку. Слід привчати дітей до праці… Досить організоване було трудове виховання в трудовій колонії Ім. Горького та комуні Ім. Дзержинського… В цих навчально-виховних закладах був заведений такий порядок, що всі роботи приємні чи не приємні виконувались по черзі, а в окремому випадку найнеприємніша робота доручалась найкращому загонові… Заслуга А.С.Макаренка полягає в тому, що він розглядає працю не лише з точки зору виробництва, але й з точки зору психолого-педагогічного значення. Педагог на практиці довів можливість поєднання навчання з продуктивною працею. В останні роки роботи А.С.Макаренка у виховних установах як колонії Горького, так і в комуні Дзержинського існували на госпрозрахунку. Так, скажімо, у комуні Дзержинського вихованці працювали по 4-5 годин на день, по 4-5 годин дня навчалися у школі-десятирічці. І в роботі і в навчанні вони досягли певних успіхів. Так, наприклад, коли у квітні 1930р. прибуток у майстернях становив 1 тис. крб., - у травні відповідно – 5 тис. крб., а у серпні – 22 тис. карбованців. Комунари на власні кошти побудували два заводи: завод фотоапаратів (ФЭД) і завод електоросвердл. На 1 січня 1934 р. комуна мала понад 3 млн. чистого прибутку. У комуні було допоміжне підсобне господарство, яке забезпечувало харчування вихованців. У праці А.С.Макаренко широко використовував добре організовану систему зведених загонів. У трудовому вихованні А.С.Макаренко дотримувався таких принципів:

- праця повинна бути творчою, радісною…

- важлива користь праці у моральному, духовному розвитку людини.

- у праці виховуються правильні стосунки між людьми…

- праця має позитивний вплив на фізичний розвиток людини…

- праця має важливе значення в особистому житті людини.

Не кожна праця сама по собі приємна, але її потрібно виконувати… Слід виховувати у дітей почуття обов’язку. Коли хто-небудь із новачків у перші дні перебування в колонії йшов самовільно із території під час роботи і з’являвся тільки на обід чи вечерю, то колоністи самі уміли на нього вплинути так, що він не наважувався на подібний вчинок… Доповненням до трудового виховання було військово-фізичне виховання. Зразковий режим, чистота, ігри, спорт, гімнастика, військово-стройові заняття, сприяли вихованню у молоді дисципліни, організованості, підтягнутості і витривалості.

О труде.

Много рассуждая о пользе труда, мы до сих пор не создали в наших школах действенную систему производительного и общественного полезного труда, равную той, которая была в воспитательных учреждениях А.С.Макаренко и служила средством развития личности ребенка, успешно прививая ему "эту привычку к труду благородную”. Мы виноваты перед Антоном Семеновичем, потому что слабо изучаем и еще хуже внедряем его творческие открытия в практику наших школ. Сейчас, когда идет борьба за демократизацию школьных отношений, мы не вправе забывать педагогическое наследие великого гуманиста. Нельзя изымать из педагогики А.С. Макаренко отдельные приемы и уповать на их спасительное действие. Только целостная воспитательная система выдающегося педагога-практика и мыслителя, соединенная с нашей действительностью, может стать преобразующей силой перестройки всего дела воспитания подрастающих поколений. А.С. Макаренко писал, что труд сам по себе нейтрален. Ребенок может сколько угодно копать погреб и от этого не станет лучше и воспитанее. Наши школы упорно продолжают копать этот злополучный погреб, закапывая в нем бесценные идеи Антона Семеновича о трудовом воспитании детей. Он утверждал, что преобразует человека не сам труд, а его организация и отношение к нему. Живущий по законам товарищества воспитующий коллектив, творческий развивающий характер труда, ощущения каждым ребенком пользы и значимости его работы, сочетание труда "для себя” с бескорысным трудом для общества – вот что создает нравственную личность пробуждает самозознание "достоинство человека и гражданина”. Для виховання правильної поведінки потрібні вправи. Дисципліна – це боротьба і прагнення до вдосконалення, доскональності, – це дисципліна руху вперед. При цьому потрібні бесіди, роз’яснення, чому слід так, а не інакше себе поводити, але не тільки це, самою провідною не досягти успіхів.

Дисципліна гальмування:

- цього не роби;

- того не роби;

- не запізнюйся;

- не кидай чорнильницю об стіл;

- не ображай вчителя

можна ще декілька правил з часткою "НЕ”… А Васько слухає, та їсть… Потрібні навички, однак механічні, догматичні методи приводять лише до сліпої покори вихованця. Потрібна свідома дисципліна…

А.С.Макаренко про сімейне виховання

До питання сімейного виховання А.С.Макаренко прийшов уже сформованим свідомим педагогом. Про характер особливості своєї діяльності постійно наштовхувався з неблагополучними сім’ями з тими, вина яких полягала в тому, що дитина ставала на злочинний шлях. Разом з тим в комуні ім. Дзержинського були діти "невдахи” (неудачники) із досить таки пристойних сімей, в середині яких відбувалися приховані від стороннього ока процеси, які примушували страждати і батьків і дітей. Чому хороші люди, які користуються повагою і шаною на роботі однак не можуть організувати щастя в своїй сім’ї? В пошуках відповіді А.С.Макаренко відвідував багато сімей, знайомився з багатьма батьками, допомагав їм у виховній роботі. Таким чином у Антона Семеновича зібралось багато матеріалу, вражень, досвіду, думок настільки, що в останні 2-3 роки життя він повністю займався розробкою питань сімейного виховання. Ото ж в педагогічній системі А.С.Макаренка важливе місце займає проблеми сімейного виховання... У 1937р. він написав "Книгу для батьків”. В цьому ж році А.С.Макаренко виступив з серією лекцій по радіо з питань сімейного виховання, які були в цьому ж 1937р. видані окремою книгою під назвою "Лекції про виховання дітей”. Наші діти – це майбутнє громадяни країни… наші діти майбутні батьки і матері, вони будуть вихователями своїх дітей. Наші діти – це старість… правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання - це наше горе, наші сльози… – писав А.С.Макаренко. починати виховувати дітей слід з раннього віку, з народження дитини. Розповідають, що одного разу до А.С.Макаренка підійшла молода мати і запитала, з якого віку їй слід виховувати дитину. Антон Семенович запитав: А скільки ж дитині, якого вона віку? Мати сказала, що два тижні.. ви спізнилися на стільки ж, – відповів педагог… Для виховання дитини, дітей взагалі не потрібно багато часу, – зазначає А.С.Макаренко, – а слід розумно використовувати цей час… У вихованні немає дрібниць. Необхідна продумана організація виховання: "Хороша організація в тому і полягає, що вона не випускає з поля зору найменших дрібниць і випадків”, – писав А.С.Макаренко. Дрібниці діють регулярно, постійно, із них і складається життя… зазначив великий педагог. А.С.Макаренко виступає проти однодітної сім’ї: Виховання єдиної дитини сина чи дочки – більш важка справа, ніж виховання декількох дітей… Єдина дитина дуже швидко стає центром сім’ї. Дуже часто єдина дитина привикає до свого виключного становища і стає деспотом у сім’ї. Дуже часто єдина дитина виростає егоїстом і самолюбцем. Саме тому А.С.Макаренко підкреслював, що тільки в сім’ї де є декілька дітей, батьківська турбота може мати нормальний характер…У великій сім’ї дитина привикає з малих років до колективу, набуває досвіду взаємного зв’язку. Варто завжди пам’ятати, що дитина – не лише наша радість, але і майбутні громадяни, що батьки відповідають за виховання дитини перед державою. Важливу роль у виховному впливі на дітей має БАТЬКІВСЬКИЙ авторитет. (Авторитет, гідність, сила, особа, яка користується визнаним впливом). В лекції "Про батьківський авторитет” А.С.Макаренко відмічає: Дійсний авторитет грунтується на вашому громадянському почутті, на вашому знанні життя дитини, на вашій допомозі їй і на вашій відповідальності за його виховання. А.С.Макаренко засуджує і розвінчує авторитети батьків: авторитет погрози, авторитет віддалі, авторитет чванства, авторитет педантизму, авторитет брезливої любові, авторитет підкупу та ін. Авторитет резонерства – вічних повчань і назойливих розмов, авторитет доброти – все дозволяють… вони бояться конфліктів, добренький авторитет панібратства – діти наші друзі – зовуть батька Петькою, а матір – Маруською, потішаються над ними, насміхаються, тут нема взаємною поваги, а яка дружба може бути без поваги… Багато приділяв А.С.Макаренко значенню гри дитини, підкреслюючи, що через гру дитина пізнає світ. "Гра приносить дитині радість. Це буде або радість естетична. Таку ж радість приносить хороша робота”, - пише А.С.Макаренко. Педагог вимагає, щоб діти брали посильну участь у домашньому господарстві. Потрібно давати дітям сімей ні доручення. Потрібно знайомити дитину з умовами життя сім’ї, з працею батьків, виховувати у дітей повагу до праці і до дитини, повагу до батьків, бережливість і чесність…