Методичні матеріали про порядок поточного та підсумкового оцінювання знань з дисципліни «Аналіз вимог до пз»

Основними показниками поточного оцінювання студентів при ПМК є наступні:

• оцінка систематичності та активності студентів під час проведення навчальних занять;

• оцінка результатів виконання лабораторних робіт та індивідуальних самостійних завдань.

Знання студентів оцінюються в діапазоні від 0 до 100 балів. Критерії оцінок наведено у табл.1.

Таблиця 1

Шкала оцінювання успіхів студентів Криворізького економічного інституту Державного вищого навчального закладу “Криворізький Національний університет”

Оцінка за шкалою, що використовується у КЕІ КНУ	Оцінка за національною шкалою	Оцінка у формі заліку	Оцінка за ECTS шкалою
90-100	відмінно	зараховано	A
81-89	добре	зараховано	B
74-80			C
64-73	задовільно	зараховано	D
60-63			E
31-59	незадовільно з можливістю повторного складання	не зараховано — з можливістю повторного складання заліку	FX
1-30	незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни	не зараховано — з обов’язковим повторним вивченням дисципліни	F

Оцінка успішності навчання студента з дисципліни «Аналіз вимог до ПЗ» складається із:

Оцінки систематичності та активності роботи на практичних та лабораторних заняттях (до 50 балів):

1.1. Систематичність роботи студента (до 20 балів). Бали визначаються пропорційно до відвідування студентом занять. Наприклад, якщо студент був присутнім на 50% занять, то він отримує 10 балів (20*0,5). При цьому оцінка округляється до цілих.

1.2. Успішність студента на заняттях (до 25 балів).

• середній бал від 4,5 до 5 – 25 балів;

• середній бал від 4 до 4,4 – 20 балів;

• середній бал від 3,5 до 3,9 – 15 балів;

• середній бал від 3 до 3,4 – 10 балів;

• середній бал від 2,5 до 2,9 – 5 балів;

• середній бал менше 2,5 – 0 балів.

1.3. Додаткова активність (до 5 балів). Кожне із завдань надає студенту можливість отримати додатково 5 балів:

• участь в олімпіаді;

• участь в конференції;

• підготовка наукової доповіді;

• підготовка наукової статті;

• підготовка реферату;

• участь у розробці програмного забезпечення курсу;

• участь у розробці методичного забезпечення курсу.

2. Оцінки, отриманої на екзамені (до 50 балів). Приклад екзаменаційного білету наведено у додатку Б.

Термінологічний словник

Абстракція - здатність відокремлювати істотне від другорядного, бачити ідею, яка визначає реалізацію.

Автоматизована система; АС (automated system) — організаційно-технічна система, що реалізує інформаційну технологію і об’єднує ОС, фізичне середовище, персонал і інформацію, яка обробляється.

Авторизація (authorization) – надання повноважень; встановлення відповідності між повідомленням (пасивним об’єктом) і його джерелом (користувачем або процесом, що його створили).

Актори – дійові особи, для яких створюється система.

Аналіз вимог – відображення функцій системи і її обмежень у моделі ОС.

Артефакт – будь-який продукт діяльності фахівців з розробки ПЗ.

Архітектура програмної системи – визначення системи в термінах обчислювальних підсистем і інтерфейсів між ними, що відображає правила декомпозиції проблеми.

Асоціація – найбільш загальне і істотне відношення, яке затверджує наявність зв'язку між поняттями без уточнення їх змісту і розмірів.

Валідація – перевірка відповідності розробки програмної системи вимогам замовника.

Верифікація – перевірка правильності реалізації системи заданим вимогам на кожному етапі життєвого циклу.

Вимога – угода або договір між замовником і виконавцем системи щодо її роботи.

Відмова – перехід програми з працюючого стану в непрацюючий з-за помилок або дефектів в ній.

Гарантія якості програмного забезпечення - дії на кожному етапі життєвого циклу з перевірки і підтвердження досягнутої відповідної стандартам і процедурам якості.

Дефект – це помилкова подія в результаті невірного опису специфікацій вимог, початкових або проектних специфікації.

Динамічне тестування – виконання програм для виявлення помилок, встановлення їх причини і усунення.

Доступ до інформації (access to information ) — вид взаємодії двох об’єктів КС, внаслідок якого створюється потік інформації від одного об’єкта до іншого і/або відбувається зміна стану системи.

Експлуатація – дії з використання готової програмної системи.

Життєвий цикл системи (ЖЦ) – безперервний процес, який починається з моменту ухвалення рішення про необхідність її створення і закінчується у момент її повного вилучення з експлуатації.

Завдання системи - опис способу (технології) досягнення мети, що містить вказівку на мету з конкретними числовими (зокрема тимчасовими) характеристиками.

Зв'язок (relationship) – пойменована асоціація між двома сутностями, значуща для даної прикладної області.

Інженерія - застосування наукових результатів і дисципліни управління програмуванням завдань з метою отримання користі від властивостей продуктів, способів взаємозв'язку і виконання.

Інженерія вимог - збір, аналіз, оформлення умов і обмежень на розробку системи у вигляді специфікації, узгодженої як із замовником, так і з виконавцем.

Інженерія якості - процес управління наданням продуктам програмного забезпечення властивостей якості (надійність, супроводжуваність тощо).

Інтенсивність відмов - це частота появи відмов або дефектів в програмній системі при її тестуванні або експлуатації.

Інспекція кодів - формальна перевірка опису, використовуваних типів і структур даних у проекті системи щодо їхньої відповідності вимогам.

Інтерфейсні об'єкти - зв'язка (стиковка) програм, представлена у вигляді опису переданих через повідомлення параметрів для виконання.

Інформаційна система - система, яка проводить збір, обробку, збереження і виробництво інформації за допомогою автоматичних процесорів і людей.

Інформаційне забезпечення – набір засобів для надання інформації користувачам про зміст і умови її застосування.

Інцидент - абстрактна подія, що впливає на зміну стану об'єкту.

Кінцеві користувачі системи – професійні особи, для потреб яких замовляється комп'ютерна система.

Компонент - тип, клас, проектне рішення, документація або інший продукт програмної інженерії, призначений для практичного використання.

Компонентна розробка – конструювання програмного забезпечення шляхом композиції готових компонентів, що зберігаються у каталогах.

Конфігурація - варіант (версія) виготовленої програмної системи з окремих екземплярів компонентів і підсистем.

Концептуальне моделювання – процес побудови моделі проблеми, орієнтованої на її розуміння людиною.

Користувач (user) – фізична особа, яка може взаємодіяти з КС через наданий їй інтерфейс.

Критерій – кількісна або якісна характеристика стану системи, що дозволяє оцінити ступінь досягнення мети і сформулювати вирішальні правила вибору засобів (способів, технологій) досягнення мети.

Критерій ефективності - критерій, що дозволяє оцінити ступінь досягнення мети з урахуванням здійснених витрат різних ресурсів.

Менеджмент - професійне управління колективами працівників (персоналом).

Метрика - кількісна шкала вимірювання характеристик програми.

Модель життєвого циклу - типова схема послідовності робіт у процесах розробки програмного продукту.

Модель процесів - певна послідовність дій, що супроводжує зміну стану програмних об'єктів.

Модель якості - чотирирівнева структура, яка відображає характеристики, атрибути, метрики і оціночні елементи програмного забезпечення.

Модифікація (modification) – зміна користувачем або процесом інформації, що міститься в об’єкті.

Надійність програмної системи - це здатність системи зберігати свої властивості (безвідмовність, стійкість та ін.) в процесі перетворення початкових даних у результати протягом певного проміжку часу за певних умов експлуатації.

Налагодження – перевірка програми на наявність в ній помилок і їх усунення без занесення нових.

Нефункціональні вимоги – вимоги, які характеризують організаційні, виконавчі, операційні аспекти роботи програмної системи у середовищі реалізації.

Ознайомлення (disclosure) – одержання користувачем або процесом інформації, що міститься в об’єкті.

Оцінювання якості - дії, спрямовані на визначення ступеня задоволення програмного забезпечення вимогам, відповідним його призначенню.

План тестування - опис стратегії, ресурсів і графік тестування окремих компонентів і системи в цілому.

Помилка - недоліки в операторах програми або в технологічному процесі її розробки, які призводять до неправильної інтерпретації початкової інформації і до невірного рішення.

Подія – явище, яке провокує зміну певного стану і перехід до іншого положення в системі.

Потік інформації (information flow) – передавання інформації від одного об’єкта КС до іншого.

Прикладна сфера - області застосування, в яких принципи і практика знаходять своє найкраще вираження.

Прикладна система – продукт програмної інженерії, призначений для виконання конкретних завдань кінцевого користувача.

Програмна інженерія - система методів, засобів і дисципліни планування, розробки, експлуатації і супроводу програмного забезпечення, придатного до масового відтворення.

Процес експлуатації - дії з обслуговування системи користувачем.

Процес здачі - дії з передачі покупцеві розробленого продукту.

Процес придбання - дії, які ініціюють певний цикл аналізу для визначення покупцем програмної системи або сервісу.

Процес розробки - дії розробника з інженерії вимог, проектування, кодування і тестування програмного продукту

Процес супроводу - дії з управління модифікаціями і підтримкою системи в актуальному стані при виконанні функцій системи або вилучення системи з вживання.

Проектування - перетворення вимог в послідовність проектних рішень, а останніх - в архітектуру з програмних компонентів.

Проектування архітектурне - визначення структурних особливостей системи, що будується.

Проектування детальне - визначення подробиць реалізації функцій для заданого середовища і зв'язків між відповідними компонентами системи.

Проектування концептуальне - уточнення розуміння і узгодження деталей вимог до системи.

Проектування технічне - відображення вимог середовища функціонування і розробки системи шляхом визначення всіх конструктивних елементів і їх композицій.

Реалізація програмної системи - перетворення проектних рішень в працюючу систему (синоніми: кодування, конструювання).

Сертифікація програмного продукту - процес встановлення відповідності програмної продукції (процесу або послуг) конкретному стандарту або технічним умовам із спеціальним знаком або свідоцтвом.

Специфікація - опис алгоритму, правил, обмежень дій об'єктів з урахуванням стандартів, критеріїв якості і ін.

Стан (системи, об'єкту тощо) - фіксація певних властивостей на певний момент або інтервал часу.

Статичне тестування - аналіз і розгляд специфікацій компонентів на правильність представлення без їх виконання на комп'ютері.

Супровід - роботи по внесенню змін до програмної системи після того, як вона передана користувачеві для експлуатації.

Сутність (entity) - реальний або уявний об'єкт, що має істотне значення для даної наочної області, інформація про який підлягає зберіганню.

Сценарій - конкретна послідовність дій, яка ілюструє поведінку і виконання екземпляра прецеденту.

Тест - деяка програма, призначена для перевірки правильності її роботи і виявлення у ній помилкових ситуацій.

Тестові дані - дані, які готуються на основі документів програми або специфікацій для перевірки роботи програмної системи.

Тестування - спосіб семантичного налагодження (перевірки) програми, який полягає у виконанні послідовності різних контрольних наборів тестів і звірянні з відомим результатом.

Управління якістю - комплекс способів і системної діяльності з планування, управління і оцінки якості програмного забезпечення.

Функція - зміст дій, виконання яких покладається на елемент системи при заданих вимогах, умовах і обмеженнях.

Функціональні вимоги - вимоги, які визначають цілі і функції системи і принципи їх виконання на комп'ютері.

Функціональна повнота - атрибут, що показує ступінь достатності основних функцій для вирішення спеціальних завдань відповідно до призначення програмного забезпечення.

Функціональна структура - структура, елементами якої є функції підприємства, реалізовані підрозділами, а стосунками - зв'язки, що забезпечують передачу предметів праці.

Якість програмного забезпечення - сукупність властивостей, які визначають здатність програмного забезпечення задовольнити вимоги замовника до розробки.