16.3. Старіння населення і його показники.

Закономірності вікового розподілу сучасного людства проявляються в процесі його постаріння.

Старіння населення являє собою процес, що відбувається в сучасному світі, результатом якого є розвиток демографічної старості. Головною причиною старіння населення є зниження народжуваності, що автоматично зменшує частку дітей у населенні і цим збільшує частку людей старших вікових груп. Зниження смертності – закономірність, притаманна періодові демографічного переходу, - впливає на процес старіння досить суперечливо.

Головний показник старіння – коефіцієнт старіння – частка осіб, старших 60 років, у всьому населенні  

      

Період життя 60-69 років – перший період старості (молоді старі); 70-79 – другий період старості (власне старість); 80 і старші – довголітні.

Рівень старіння населення визначається за оціночною шкалою Ж.Боже-Гарнье та Россета:

 

Рівень демографічної старості населення	,%
Надзвичайно молоде	До 6
Молоде	6 - 8
Початок старості	9 – 10
Середня старість	11 – 15
Старе	16 – 20
Надзвичайно старе	20 і більше

 

У міжнародних порівняннях за рекомендацією ООН використовується також ще один коефіцієнт старіння, що визначається як частка осіб у віці 65 років і старше ( для якого встановлюються такі градації:

•  молоде населення до 4%;

•  на порозі старості 4 - 7%;

•  старе населення 7% і більше.

Показники старіння доповнюються коефіцієнтами довголіття ( ) і довгожительства (

                             де -  вік 100 років і старше.

Коефіцієнт демографічного навантаження	Формула
Загальний
Дітьми
Особами старшого віку

демографічного навантаження дорівнює сумі двох складових :

=  +

Крім цих показників динаміку процесу старіння і його регіональні відмінності характеризують показники середнього і медіанного віку. Середній вік розраховують за формулою середньої арифметичної  зваженої 

                                                                

де - середина інтервалу варіантів віку;

 - відповідно чисельність і частка кожної вікової групи.

Медіанний вік визначають як медіану інтервального ряду розподілу    

де - нижня межа медіанного інтервалу; - сума груп населення, що передує медіанній;

- чисельність медіанної групи; - ширина медіанного інтервалу.

16.4. Соціальна структура населення.

Соціальну структуру населення характеризує його сімейний, громадянський, національний і лінгвістичний склад, а також склад населення за суспільними групами та джерелами засобів існування.

Сім’я як одиниця обліку - це група людей, пов’язаних між собою спільним проживанням, кровною спорідненістю та свояцтвом, спільним бюджетом. З демографічної точки зору виділяють два типа сімей – повні (в яких є шлюбна пара) і неповні (в яких шлюбної пари немає). Повні сім’ї поділяються на однопоколінні (шлюбна пара без дітей) та двопоколінні (шлюбна пара з дітьми). Сім’я виконує чи не найголовнішу роль у суспільстві – відтворення населення через народжування і виховання дітей.

Джерело інформації про сімейний стан - дані перепису населення, що фіксує не тільки юридичні (зареєстровані) шлюби, а й фактичні.

Статистика населення дає змогу підрахувати коефіцієнт навантаження, на який суспільство повинне спиратися  для об’єктивного визначення мінімуму витрат, таких як заробітна плата, пенсія, стипендія різних верств населення.

Загальний коефіцієнт сімейного навантаження показує, яке число тих, що знаходяться на утриманні сім’ї, припадає на одного самодіяльного члена сім’ї. Його розраховують як відношення несамодіяльного населення (чисельник) до самодіяльного (знаменник).

З прогресом соціального і культурного розвитку суспільства цей коефіцієнт знижується. Зменшується. Кількість дітей у сім’ї, а старі люди стають самодіяльними. Несамодіяльне населення не однорідне за своїм демографічним соціально-економічним складом. Сюди належать діти, особи у працездатному віці, що не працюють, особи у після працездатному віці, у яких немає власних коштів.

Загальний коефіцієнт економічного навантаження розраховується лише на економічне активне населення – як відношення до нього економічно пасивного        .

Цей коефіцієнт також диференціюють, виділяючи сімейне навантаження на економічно активне населення

За співвідношенням утриманців суспільства і економічно активного населення розраховують коефіцієнт соціального навантаження.

Статистика населення вивчає національний склад населення певної території, національні процеси, вплив національних рис і традицій на природний рух населення, стан національних меншин, міжнаціональні стосунки.

чисельність та частку громадян України й осіб без громадянства, а також іноземних громадян; співвідношення чисельності корінного населення та інших національностей або чисельності з мовою своєї національності чи українсько.

Склад населення за суспільними групами - один з головних серед соціальних розрізів. На відміну від демографічних ознак, соціальні є такими, що зазнають зміни залежно від форми устрою країни та форми власності. У період переходу до ринкової економіки виникають і стають вагомішими нові суспільні групи, змінюється сутність існуючих. Так, органами державної статистики виокремлюються соціальні групи за статусом зайнятості: працюючі за наймом (робітники та службовці); роботодавці (підприємці, власники, які мають постійних найманих працівників); члени колективного підприємства, кооперативу; члени сім'ї, які працюють безоплатно на сімейному підприємстві; самозайняті (працюють за патентом, ліцензією).

У практиці статистики нашої країни виділяють дві сфери діяльності – виробничу і невиробничу.

Склад населення за джерелами засобів існування утворюються за такими групами: робота за наймом (на підприємстві, установі, сільському (фермерському) господарстві в окремих громадян); робота не за наймом (на власному підприємстві, на індивідуальній основі, у власному сільському (фермерському) господарстві, на сімейному підприємстві без регулярної оплати праці, в особистому підсобному господарстві,; отримують прибуток від власності; отримують: пенсію, стипендію, допомогу (крім допомоги по безробіттю), інший вид державного забезпечення; на утриманні інших осіб; інші джерела. Джерело такої інформації - переписи населення, вибіркові обстеження, моніторинги окремих соціальних груп.

Характеристика якості населення потребує оцінки, визначення і прогнозування тенденцій зміни його освітнього рівня.

Визначення соціального складу населення дає змогу визначити економічну структуру суспільства, основні виробничі відносини, рівень і перспективи економічного, політичного і культурного розвитку країни.

Статистичне вивчення соціального складу населення  ґрунтується на вивченні чисельності, частки та співвідношення окремих соціальних груп, на побудові розподілів населення за суспільними групами, джерелами засобів існування залежно від статі.

Інформація про розподіл населення за зазначеними соціальними групами використовується при вивченні економічної структури населення, соціального та майнового його розшарування, зайнятості населення, бюджетів домогосподарств тощо.