15.4. Закони населення. Демографічний пepexiд та демографічна революцiя.

У процесi вiдтворення населення вiдбуваються дуже складнi процеси руху населення, який набуває трьох форм - природного, міграційного i соціального, пов’язаних мiж собою багатьма зв'язками i взаємовпливами.

Природний рух забезпечує оновлення, населення за рахунок смертностi та народжуваностi, завдяки ,безперервності яких відбувається зміна поколінь i досягається безсмертя населення як популяції.

Соціальний рух означає відтворення соціальних якостей населення через кожну людину як члена суспільства, а також зростання суспільної якості поколінь, відбиваючи соціальний прогрес суспільства.

3авдяки мiграцiйному руху, тобто руху, що пов'язаний iз зміною місце проживання, відбуваються колонізація, освоєння територій, виникають нові поселення, здійснюється процес урбанізації, розвиток індустрії, сільського господарства тощо. Всі ці форми руху населення неможливо відокремити одну від одної.

Складнicть взаємозв’язків трьох форм руху ускладнює їхнє відокремлення, проте це конче потрібно при вивченні власне демографічних явищ.

Розрізняють такі закони населення:

—закони відтворення населення;

—закони розміщення населення.

Основні закони відтворення населення — закон швидші зміни поколінь (відповідає традиційному типові відтворення) та за­кон повільної зміни поколінь (відповідає сучасному тигюві відтворення).

Характерними ознаками традиційного типу відтворення є висока смертність населення і, відповідно, коротка тривалість життя, висока народжуваність, поступове і повільне зростання чисельності населення.

Сучасний тип відтворення характеризується протилежним напрямом зазначених демографічних процесів, і в результаті — уповільненим зростанням чисельності населення з переходом до нулвового чи навіть від'ємного приросту.

Демографічний перехід у багатьох регіонах – у Європі, в тому числі у більшості країн колишнього СРСР, Канаді, США, Австралії майже завершений. У країнах Латинської Америки, Середньої і Південно-Східної Азії, країнах Близького Сходу, Африці у другій половині ХХ ст. він тільки розпочався. Досвід демографічного переходу в різних країнах дає можливість узагальнити i теоретично визначити основні закономірності демографічного переходу.

У країнах, що розвиваються  (особливо в країнах Африки та Південно-Східної Азії), перехід почався лише у другій половині ХХ ст. У країнах колишнього СРСР демографічний перехід майже завершився.

Рівень природного приросту в Україні зараз такий, що, на перший погляд, дає підставу вважати демографічний перехід до сучасного типу відтворення населення близьким до завершення. Проте більш глибокий аналіз показує, що перехід ще не завершений, оскільки середня тривалість майбутнього життя новонароджених помітно коротша порівняно з розвинутими країнами (відставання на 5 - 7 років). Цей критерій має важливе значення для розуміння завдань, які стоять у демографічному плані перед нашою країною.

Перехід до сучасного типу відтворення населення є його корінною зміною. Отже, людство переживає епоху демографічної революції.

Процес переходу від одного типу відтворення до іншого називається демографічним переходом. Демографічний перехід від традиційного до сучасного типу відтворення в багатьох країнах набував спільних рис, тому розрізняють окремі види демографіч­ного переходу; англійський, японо-мексиканський3 французький.

В Україні демографічний перехід почався у 50-60 роках минулого століття і вважається завершеним. Але в останні роки внаслідок соціально-економічної кризи, значення деяких показників відповідали традиційному типу відтворення, зокрема високий рівень загальної смертності населення, велика різниця між середньою очікуваною тривалістю життя чоловіків та жінок. Отже, соціально-экономична криза в Україні супроводжується демографічною кризою, яка стала причиною депопуляції населення - процеса систематичного скорочення абсолютної чисельності населення.

Так, якщо в 1991 р. в Україні кількість померлих перевищила кількість народжених на 39  тис. осіб, то в 2001 р. - вже на 369,5 тис. осіб (більш ніж у 9 разів). Небезпека цього процесу не тільки в тому, що населення України несе чисельні збитки, але й в тому, що від'ємний абсолютний природний приріст набуває систематичного характеру. Завдяки цьому вже в у 1994 р. відбувається скорочення наявного населення України (щорічно в середньому на 400 тис. осіб або на 0,8 %), яке за даними Всеукраїнського перепису населення станом на 05.12.2001р. складало 48,4 млн. осіб. Це дає змогу характеризувати демографічну ситуацію в Україні як кризову з точки зору кількісних та якісних характеристик населення (деформація повікової структури, від'ємні тенденції в демографічних процесах, скорочення середньої очікуваної тривалості життя населення та погіршення здоров'я, особливо із-за наслідків Чорнобильської катастрофи і стрімкого розповсюдження туберкульозу та  СПІДу). Своєрідним індикатором соціально-демографічного стану країни є так званий індекс людського розвитку (ІЛР). Це узагальнююча характеристика, яка розраховується як середня арифметична проста з трьох нормованих середніх: середньої очікуваної тривалості життя при народженні, середнього освітнього рваня та середнього рівня доходів. В свою чергу, середній освітній рівень розраховується як середня арифметична зважена із середнього  процента грамотності дорослого населення та сукупної долі тих, хто вчиться в навчальних закладах, середніх та вищих навчальних закладах у віці від 6 до 24 років. При цьому вага розподіляється у пропорції 2:1 на користь процента грамотності дорослих. Кожна нормована середня розраховується за формулою:

 

 ,де

 — середнє фактичне значення показника; х_min, х_max — відповідно мінімальна та максимальна межа нормування показника.

За  міжнародною методикою використовують такі межі нормування показників:

— середня очікувана тривалість життя (25 и 85 років);

— рівень грамотності дорослого населення (0 и 100 %);

— сукупна доля ти, хто навчається у навчальних закладах (0 и 100%);

- середній розмір ВВП на душу населення с поправкою на паритет купівельної спроможності (100 и 40 000 дол. США).

ІЛР набуває значення в межах от 0 до 1. При визначенні рівня розвитку країни використовуються такі межи индекса:

— високий (0,8 и більш);

— середній (0,5-0,799);

- низький (0,499 и нижче).

На протязі останніх 10 років Україна зсунулась з високого рівня на середній.

Лекція №16       статистичне вивчення чисельності та складу населення.

План

16.1. Категорії чисельності населення.

16.2. Склад населення за статтю і віком. Статево-вікова піраміда.

16.3. Старіння населення і його показники.

16.4. Соціальна структура  населення.