15.3. Демографічні проблеми сучасного світу і завдання демографічної науки.

Демографічні проблеми сучасного світу стоять в ряду найголовніших п’яти глобальних проблем, що виділені сучасною суспільною думкою. До них відносять проблеми:

•  збереження миру; роззброєння; відвернення ядерної війни;

•  подолання вiдсталостi колишніх колоній i залежних країн;

•  збереження і захист природного середовища;

•  забезпечення людства достатньою кiлькiстю i безпечними джерелами енергії;

•  подолання суперечливого надшвидкого зростання населення 3емлi i диспропорцій його складу.

Від комплексного вирішення цих проблем багато в чому залежить вирішення світової продовольчої проблеми, проблеми зайнятості працездатного населення, культурного розвитку населення 3емної кулі. Нині лише 1/3 людства живе в країнах, де забезпеченість продовольством в середньому збалансована. Отже, бiльшiсть населення світу живе в країнах, де забезпеченість їжею на гpaні голоду i недоїдання. Це колишні колонії та напiвколонiї, пограбування яких тривало кілька віків. У цих же кpaїнax частка неграмотних серед населення у вiцi більше 15 pокiв ще й досі перевищує частку грамотних.

Демографічна ситуація в сучасному світі підтверджує положення теорії населення про залежність розвитку населення від соцiально-економiчних умов, розвитку продуктивних сил i виробничих відносин.

Природа людини, її бiологiя сформувалася протягом тисячоліть. Нині ж відтворення населення відбувається

в зовсім нових умовах, i закономiрностi цього відтворення зазнали разючих змін.

Наукова i публіцистична термiнологiя сучасності на початку другої половини ХХ ст. збагатилася такими поняттями, як «демографічний вибух», «демографічна революція», «демографічний перехід». Усі вони пов’язані з новими умовами динаміки населення світу.

3 усією повнотою проявились небачені темпи зростання населення світу. Воно й дістало назву демографічного вибуху. Порівняймо темпи приросту за доступний для огляду історичною наукою час. Середні з тих, що є в icторико-демографiчнiй лiтературi, ретроспективні, сучасні та перспективні дані про чисельність населення світу та середньодесятирiчнi темпи приросту наведено в табл. 1.

Дуже повільне, майже непомітне зростання населення світу, яке вимірювалося до 1500 р. частками процента, помітно прискорилося у середні віки. Проте ще на початку нашого століття швидкість приросту була меншою ніж 1% за рік, а вже в перше десятиліття другої половини нашого століття вона зросла втричi. Знадобилося не менше мільйона років, щоб чисельнicть людства досягла 1 млрд чол. З порогу кiлькостi 2,5 млрд чол. почався «демографічний вибух», i вже в 1987 р. було зареєстроване народження п'ятимiльярдного жителя нашої планети. Населення подвоїлося всього за 37 років. Це четверте починаючи з 1000 р. подвоєння чисельності населення Землі. Перше відбулося за 700 років. Тоді воно становило близько 600 млн чол. На друге знадобилося вже 150 років (1850 р.- 1247 млн. чол.). На тpeтє подвоєння населення Землі витратило лише 100 років. У теперiшнiй час є країни й цiлi регіони, в яких населення подвоюється менш ніж за 20 років.

Динаміка темпів приросту населення світу має тенденцію повільного зниження. Проте абсолютний зміст 1% приросту з року в piк збільшується, i повільне зниження темпу приросту супроводиться поки що збільшенням середньорічного абсолютного приросту населення. Так, у середньому за рік населення Землі збільшувалося у 50-тi роки на 54 млн. чол.; у 60-тi - на 65,5; в 70-тi - на 72,5, а у 80-тi - на 81 млн. чол.

У 60- та 7O-тi роки регіони прискореного зростання населення визначилися. Тимчасове прискорення, що було викликане компенсаційними явищами повоєнного періоду, припинилось, надшвидкий темп i абсолютний приріст зростання населення тепер спостерігається у кpaїнax, що розвиваються. Дані про природний приріст населення світу в основних регіонах (за щорічними довідниками ООН) наведено в табл. 2.

Тенденція сповільнення приросту населення у розвинутих країнах зберігається.

Демографи ООН прогнозують, що у 80-тi роки ХХI СТ. зростання населення припиниться повсюдно. Нинi ж над зростання населення у найбільш відсталих регіонах і країнах посилює бідність i стримує розвиток цих країн.

До моменту припинення збільшення населення Землі воно може досягти 12 млрд. чол., причому суттєво зміняться співвідношення i частка чисельності населення різних регіонів. Отже, ще не можна вважати що явище

демографічного вибуху подолане (табл. 3).

Перед демографічною наукою i, зокрема, статистикою населення постає завдання пояснити явище демографічного вибуху, показати механiзм дії сил, що призвели до нього, виробити шляхи подолання труднощів, які виникають у зв’язку з швидким зростанням населення у найменш розвинутих країнах. Причому головна теоретична ппроблема полягає не в тому, чому прискорилося зростання населення в країнах, що розвиваються. Фактори, що його визначили, добре вiдомi. Важче пояснити сповiльнення у багатьох розвинутих кpaїнax зростання населення. У деяких кpaїнax цей прирiст уже припинився, а в деяких природний прирicт став вiд'ємним (Австрiя, Данія, Угорщина, Україна, Бiлорусь, Росiя) або наблизився до нульової позначки.

У колишньому СРСР склалася в цiлому така демографiчна ситуацiя, як i в бiльшостi розвинутих країн світу. 3 70-х років природний приріст став меншим ніж 1 % в середньому за piк. Ця середня узагальнює i прирicт, який наближає ться до 0 у країax Прибалтики, в Україні, Росії, а в країнах Середньої Азiї вiн поки що зберігається на рівні 2,5-3 %, хоч i значно знизився, порiнюючи з довоєнним часом.

Якi ж шляхи i причини змiни демографічних процесів? Вiдповiдь на це запитання дає теорія населення, спираючись на дані статистики населення. Перебудова демографічних процесiв яку переживає зараз людство - це i є демографічна революцiя, а в час, протягом якого вiдбувається ця революцiйна змiна, і є демографічний перехід.